Якщо виходити з даних університету Джонса Хопкінса, то наразі глобальна ситуація з пандемією коронавірусу як мінімум не погіршується, навіть за відносними показниками йде трохи на спад. Зростання захворюваності нівелюється приростом населення (тільки цього року людей на планеті стало більше на 66 мільйонів), а смертність за весь час пандемії так і коливається навколо 1,5–2% від кількості інфікованих. Спалахи в окремих країнах є, швидше винятком, ніж правилом. Підсумки майже двох років пандемії свідчать, що порівняно з «іспанкою», яка сталася сто років тому, коронавірус виглядає значно слабкішим.
При цьому показники провідних країн Східної Азії, зокрема Китаю та Японії, є кращими за, скажімо, європейські чи американські, й свідчать, що пандемію цілком можливо приборкати. Після вибуху захворюваності на COVID-19 наприкінці серпня і смертності на початку вересня нинішні показники Японії дивують: середня захворюваність протягом тижня у найбільшому мегаполісі світу — Токіо — тримається на рівні 30–50 нових випадків на день, а по всій країні з населенням у 125 мільйонів і найбільшим у світі прошарком людей похилого віку — менш як 300. Рівень вакцинації у середньому (у різних префектурах він різний) становить 65%. Наразі уряд Японії прийняв рішення значно послабити карантинні обмеження (хоча вони і до цього не були занадто суворими), проте масковий режим беззаперечно зберігається, як і вимоги до дистанціювання та вентиляції приміщень, де можливі скупчення людей. Також зберігаються все ще достатньо суворі обмеження на в’їзд із країн, де ситуація залишається напруженою, навіть для вакцинованих гостей Японії: у найкращому разі карантин скорочують з 14 до 10 днів. Для порівняння: 1919 року під час «іспанки» в Японії було інфіковано більш як третину населення — 20 мільйонів осіб, а померло 250 тисяч (від коронавірусу загалом — 18 200 чоловік).
Після минулорічних жорстких локдаунів і надзвичайних протиепідемічних заходів, наслідком яких стала фактична стагнація світової економіки, цього року економічну діяльність було поновлено. Проте вона змінила форму і зміст, — споживчий попит змістився в бік товарів, що забезпечують особисту автономію, відбувся перерозподіл інвестиційних потоків і трудових ресурсів. Скажімо, попит на автомобілі зріс, бо в країнах із нерозвиненою системою громадського транспорту видається безпечнішим переміщатися у приватному автомобілі, ніж наражатися на небезпеку інфікування від співгромадян із масками під носом. А продажі офісної техніки пішли вгору тому, що сотні мільйонів людей стали працювати або навчатися з дому. Так само найбільше в умовах пандемічної моделі глобальної економіки виграли IT-гіганти, фармакологічні компанії та виробники необхідного медичного знаряддя для особистого захисту. Вартість акцій Pfizer, AstraZeneka, Johnson&Johnson і Moderna синхронно досягла річного максимуму якраз у серпні-вересні цього року, під час чергової хвилі зростання захворюваності, а сукупна ринкова вартість GAFAM за 2020–2021 роки збільшилася на кілька трильйонів.
Коли у березні 2020-го ВООЗ оголошувала пандемію, вірусологи та інфекціоністи вже мали приблизне уявлення про те, що собою являє SARS-CoV-2, яким може бути перебіг хвороби та її можливі наслідки у важких випадках. Проте навряд чи хтось із політиків чи економістів усвідомлював довгострокові наслідки всесвітньої паніки, популістських і нескоординованих, простіше сказати, хаотичних кроків, які вживалися ледь не кожною країною окремо з урахуванням рекомендацій то ВООЗ, то американського Центру по контролю за захворюваністю, то британських учених, то окремих спеціалістів у найрізноманітніших галузях медицини. Сьогодні завдяки титанічній роботі вчених-дослідників, лікарів-практиків, соціологів і психіатрів уже можна оцінити, як виглядатиме постковідний синдром для всього людства.
У сучасному світі дар передбачати більше не є містичним. Він належить до сфери волі і ґрунтується на знаннях, моделях і технологіях. Тактичні кроки з вирішення нагальних питань порятунку системи охорони здоров’я від колапсу мали б поєднуватися з ефективним кризовим менеджментом, який дав би змогу пом’якшити або загалом уникнути не менш серйозних проблем, що неодмінно настали б навіть у разі 100-відсоткової вакцинації населення планети. Перелічимо лише окремі з них, про які вже пишуть і говорять фахівці.
У 188 країнах світу 1,5 мільярда дітей і підлітків отримали психологічні травми, коли були позбавлені можливості навчатись і спілкуватися у віці, який є критичним для становлення особистості. Депресія, неконтрольована агресія, самогубства, сексуальні розлади, наркоманія й алкоголізм — усе це, на думку ЮНІСЕФ, може очікувати і вже проявляється у молодого покоління, яке внаслідок пандемії втратило 1,8 трильйона годин офлайн-навчання і спілкування. Проблеми з дітьми, які були позбавлені можливості місяцями навіть виходити з дому, лягли особливим тягарем на незаможні сім’ї, в яких умови спільного проживання сприяли виникненню взаємної неприязні. Цю проблему нарешті визнано на рівні ООН, структури якої дають відповідні рекомендації урядам, зокрема щодо відкриття шкіл за умов дотримання протиепідемічних заходів . Але чи зможуть щось змінити ті самі структури, які цілком були спроможні таку проблему передбачити, залишається незрозумілим.
Глобальні енергетична і логістична кризи стали реальністю, як тільки з’явилися спроби поновити «все, як було до пандемії», включаючи щорічну презентацію нових продуктів Apple, люксових брендів одягу і марок автомобілів. Не всі зрозуміли відмову Toyota презентувати свої новітні футуристичні моделі на Олімпіаді в Токіо з огляду на сумнівну моральність такого кроку в умовах пандемії. Сьогодні японські виробники змушені зупиняти виробництва, тому що не вистачає чипів, без яких сучасний автомобіль не їде. Те ж саме відбувається в інших країнах і з іншою високотехнологічною продукцією, попит на яку різко зріс в умовах життя онлайн. Дефіцит спричиняє зростання цін на продукцію; вимоги терміново доставити саме цей, а не інший контейнер передбачувано збільшують вартість транспортних витрат; ін’єкції трильйонів «ковідних» коштів, незабезпечених реальним сектором економіки, мають наслідком інфляцію. Фантастично, що інвестиції у різноманітні IT-рішення у сфері фінансів спрощують до секунд можливість оплатити товари, питання тільки в тому, що ці товари хтось має виробити і доставити, а саме з цим і виникли проблеми.
Нескладно було передбачити, що закриття кордонів припинить вільне пересування робочої сили, що призведе до виникнення дефіциту як аграрної, так і промислової продукції, що вироблялася за рахунок залучених працівників. Так само, якщо є бажання, можна спрогнозувати наслідки заборони працювати людям, які з тих чи інших причин не вакцинувалися, у медичній сфері чи галузі освіти. Варто подивитися, скільки абітурієнтів протягом останніх років пішло вчитися до педагогічних вищих навчальних закладів і скільки лікарів виїхало за час пандемії за кордон, щоб зрозуміти хибність примусу порівняно з ефективною комунікацією чи заохоченням, спрямованим на переконання людей зробити свідомий вибір.
Окремі голоси навіть шанованих на Заході експертів, які пояснюють, що постковідний світ буде іншим, ніж до пандемії, наразі тонуть у цунамі колективної волі тих самих американців, які серйозно постраждали через ковід, а тепер конче бажають відновити постачання пластикових китайських іграшок до Різдва. Багато хто скаржиться на труднощі з вибором моделі або кольору автомобіля, і всі починають звикати до значно триваліших термінів поставок товарів онлайн. Дискусії, які мали б точитися у площині виправлення різко зростаючої нерівності у розподілі суспільних благ, перегляду ресурсовитратної моделі зростання, пошуку збалансованих рішень у сфері енергетики, поки що залишаються спорадичними. Японія, в якій новий уряд одразу після призначення заговорив про пошук «нової моделі капіталізму», — один із приємних винятків.
Пандемія призвела до фрагментації світової економіки, загострення проблеми монополізації виробництва певних товарів (наприклад, чипів чи рідкоземельних металів), подальшого нівелювання ролі міжнародних інституцій, які виявилися неефективними у найкритичніші моменти сучасної історії. Непропорційно і, на думку авторитетних експертів, небезпечно зросла вага соціальних платформ, які в умовах життя онлайн перетворилися на віртуальний всесвіт для молоді і навіть для більш досвідченого покоління. Вплив американських і китайських IT-гігантів, які не виробляють нічого, крім надання можливості кожному виразити себе, досягнув рівня політичної загрози, що мало наслідком розслідування у Конгресі США, штрафи в ЄС і пряму заборону певних сервісів і мереж у КНР. Життя в онлайн-бульбашках існувало і до пандемії, але після неї потребує вже термінового регуляторного втручання.
І все ж найбільшою загадкою, без розв’язання якої важко рухатись уперед, залишається відповідь на запитання: чому ковід вразив одні країни сильніше за інші? Насамперед це стосується розвинених країн Заходу. Існує припущення, що причина полягає у певних соціально-культурних особливостях американського та європейського способів життя, але це ще треба довести. Цілком можливо, що в разі адекватних інвестицій в обладнання інфекційних лікарень, тривалої, хоча б протягом року, заборони на масові зібрання, співи у церквах, відмови від звички тісного особистого контакту при зустрічах і традицій масового святкування родинних подій, дотримання вимог дистанціювання у ресторанах і кафе і, головне, постійного носіння масок багатьох аспектів глобального постковідного синдрому вдалося б уникнути. Як це значною мірою і сталося після «іспанки».
У мережі порівняли світлини мирного міста Бахмут з тим, як він виглядає зараз внаслідок російських обстрілів та окупації. До російського вторгнення 2022 року місто було центром соляної промисловості України та залізничним вузлом. Під час боїв за Бахмут...
Відомий волонтер РФ Олександр Іванов намагається заволодіти нерухомістю в тимчасово окупованому Маріуполі й інших непідконтрольних Україні містах нібито для потреб своєї волонтерської організації. Листування, які свідчать про махінації з нерухомістю та...