Як змінилася роль найманців ПВК "Вагнер" у Сирії після маршу Пригожина, - Ілія Куса

"Щодо "вагнерів" у Сирії. Довго збирав хоч якусь інформацію. Її зовсім небагато, і перевірити складно. Тож буде абстрактно і коротко.

У день "пригожинського заколоту" російське військове командування в Сирії спочатку перебувало в ступорі, як і місцеві найманці. Їх там небагато, близько 300-400 осіб, переважно інструкторів для ЗС Сирії. Якоїсь суттєвої загрози для російських операцій у Сирії вони не несли, пише у своєму блозі експерт з міжнародних відносин, політичний аналітик Ілія Куса.

У якийсь момент їх усе-таки "купірували": командування РФ викликало командирів ПВК на авіабазу "Хмеймім" у Латакії і про всяк випадок обмежило їхні пересування і зв'язок. Від гріха подалі.

Сирійська влада ніяк не коментувала те, що відбувається в Росії, і для неї це стало неприємною несподіванкою. Міноборони Сирії та мухабарат у разі чогось обмежили контакти з вагнерівцями до завершення конфлікту, щоб випадково не потрапити в епіцентр протистояння.

Після договорняка Кремля з Пригожиним, його люди в Сирії були змушені підписати контракти з МО і продовжують там працювати. Замінювати їх, наскільки я розумію, не стануть, та й сенсу в цьому немає, їхня роль у Сирії наразі обмежена і незначна.

Після маршу Пригожина роль найманців ПВК "Вагнер" стане ще меншою. МО повністю витіснило їх з усіх ключових комунікацій із сирійським урядом, розвідкою та армійськими структурами. Їм урізали зарплати і відсунули на другий план. Судячи з даних FlightRadar, якусь частину найманців вивезли із Сирії, напевно, з низки тих, хто відмовився підписувати контракт із МО.

Точно сказати складно, але, судячи з повідомлень, сирійська військова розвідка стала на бік МО РФ і допомагала їм узяти під контроль основні штаби вагнерівців та встановити за ними спостереження, щоб купірувати проблему, доки тривали перемовини Пригожина і Кремля.

Нафтові поля, які найманці охороняли в Сирії, очевидно, залишаться недоторканими. Активи цінні, і потрібні росіянам. Просто вони тепер будуть під контролем держави, а не окремо Пригожина, як було раніше.

Не думаю, що в Сирії якось різко зміниться баланс сил унаслідок демаршу Пригожина. Усе-таки, масштаби не ті, та й усі основні операції і переговори все одно були зав'язані на Москву. Ось в Африці ситуація трохи інша, там у Пригожина ціла підпільна імперія, подекуди цілком собі автономна".