Які найбільші претензії виникли до Умєрова як очільника Міноборони - нардеп Рахманін

Як міністр оборони Рустем Умєров був «явно не на своєму місці» і мав би піти з цієї посади ще раніше. Саме так вважає член комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Сергій Рахманін, передають Патріоти України.

«Це моя особиста точка зору, але я, безумовно, маю на неї право, тому що стикаюся по роботі з діяльністю Міністерства оборони і взагалі зі складовими сектору безпеки і оборони, — застеріг Рахманін. — На мій погляд, вже пів року [роботи Умєрова на чолі Міноборони України] було достатньо для того, щоб зрозуміти, що він не відповідає тим критеріям, завданням, які ставляться перед Міністерством оборони».

Нардеп припустив, що водночас Умєров, вочевидь, відповідав тим завданням, які став перед ним президент чи Офіс президента. Однак роботою міністерства він майже не займався, вважає Рахманін. «Він займався напівдипломатичною роботою, назвемо це так. Тому, з цієї точки зору, напевно, в нього є певний досвід. Він займався перемовинами, він постійно перебував за кордоном. До нього на розмови навіть заступники міністра не могли потрапити, попри те, що виникали питання, які неможливо було розв’язати без безпосередньо санкції міністра», — навів приклади член оборонного комітету Ради.

Рахманін додав, що для нього залишається загадкою, «чому його [Умєрова] туди призначили, і ще більша загадка, чому його так довго тримали». «Можу припустити, що його захищав керівник Офісу [президента Андрій Єрмак]. Вочевидь, він його влаштовував на цій посаді - не знаю, чому. Але безпосередньо своїм функціональним обов’язкам він не відповідав», — зауважив Сергій Рахманін.

За словами нардепа, міністерство працювало «достатньо хаотично» і не виконувало своїх завдань, зокрема щодо системного підходу до розв’язання проблем.

Рахманін нагадав, що хоча широкий загал бачить Міністерство оборони як структуру, яка насамперед має забезпечити Збройні сили України всім необхідним для відбиття ворожої агресії, та це не єдине головне завдання, яке стоїть перед відомством.

«Міністерство оборони має бути візіонером. Воно має визначати перелік проблем, які стоять не тільки перед Збройними силами, а загалом під час війни перед сектором безпеки оборони, перед Силами оборони, і системно ці завдання розв’язувати. Вони цього не робили», — додав нардеп.

Серед прикладів відсутності такого «візіонерського» підходу Рахманін назвав проблему більшої активності ворожих дронів, які вражають тилові регіони України. «Є проблема їх знищення, перехоплення, боротьби з ними. Цю проблему мають вирішувати різні структури. Мають вирішувати військові в межах тої компетенції, яка в них є, і тих засобів, які в них є. Має вирішувати, наприклад, Мінстратегпром, який має скеровувати діяльність підприємств, які можуть робити активні засоби протидії. Але ключове, базове йдеться від Міністерства оборони», — пояснив Рахманін.

Тож саме міністр оборони має визначати подібні проблеми та візію їхнього вирішення та потреб для цього «І далі [має вирішувати проблему] в співпраці з головкомом, з Генеральним штабом, з Мінстратегпромом, в різних питаннях — з Міністерством економіки, з Міністерством освіти, з Міністерством охорони здоров’я», — пояснив Рахманін. Адже діяльність Міноборни, підкреслив він, стосується всіх проблем, всіх питань, які стосуються сектору безпеки і оборони.

Це стосується не тільки зброї і озброєння, але й медикаментів, постачання, логістики, освітніх програм, які сприяють вишколу військових або майбутніх військових, нагадав нардеп. «Всі ці проблеми мають систематизуватися, і пропонуватися їх розв’язання. Тобто Міністерство оборони, зокрема міністр, як перша особа в цьому Міністерстві, має бути візіонером. Він цього не робив», — резюмував Рахманін свою думку про Рустема Умєрова.

Крім того, додав нардеп, Умєров як міністр не зміг налагодити необхідну співпрацю, координацію та роботу Агенції оборонних закупівель (АОЗ). «Це не проблема керівника АОЗ — байдуже, як його чи її прізвище. Це проблема Міністерства оборони. Він з цими проблемами не впорався. Він був не на своєму місці, це моє глибоке переконання. Чим керувалися, коли його на цю посаду призначали; чим керувалися, коли його на цій посаді залишали, — для мене загадка», — підсумував Рахманін.