Які вимоги США до України передадуть Зеленському у Давосі, - Портников

"За великим рахунком, цей меседж Білого дому є не стільки побажанням, скільки констатацією фактів, що склались. Зараз можна говорити про певну статичність лінії фронту, а свій сьогоднішній вигляд ця лінія фронту набула ще восени далекого 2022 року. Сподівання на те, що під час свого наступу на позиції російських збройних сил українська армія зможе звільнити значну частину окупованої території країни, не справдились, однак і російським збройним силам поки що не вдається захопити нові українські регіони, як про це мріє президент Російської Федерації Володимир Путін.

Українська сторона вже неодноразово говорила про важливість цієї стратегічної оборони, про це, зокрема, говорять й українські генерали, коли характеризують ситуацію на фронті. Українська стратегічна оборона, звичайно ж, не виключає можливості ударів по позиціях ворога, однак разом із цим передбачає захист тих територій, які перебувають під контролем легітимної української влади.

Також стратегічна оборона — це наслідок цієї тактики, яка обрана Заходом у новому етапі російсько-українського протистояння. Оглядач Bloomberg говорить про зраду Заходу, однак насамперед має на увазі ті політичні сили, які фактично заважають подальшій допомозі Україні, її удосконаленню та інтенсифікації. Можна говорити про позицію, яку зайняли прихильники американського колишнього президента Дональда Трампа у конгресі Сполучених Штатів. Унаслідок цієї позиції й зараз важко робити якісь об'єктивні прогнози того, коли з'явиться дуже необхідна Україні американська допомога.

Можна нагадати про позицію угорського прем'єр-міністра Віктора Орбана, який неодноразово блокував як допомогу Україні, так і посилення санкцій проти Російської Федерації, з керівництвом якої угорський лідер перебуває в особливих взаєминах. Що б ми не говорили про позиції окремих політичних груп і лідерів на західній політичній сцені, всі вони, можна сказати, вимальовуються в об'єктивні проблеми, які існують у цивілізованому світі з допомогою Україні.

Додамо до цього розростання конфліктів — війна на Близькому Сході із жовтня минулого року стала центральною подією і для Сполучених Штатів, і для Європейського Союзу, і для країн так званого Глобального Півдня.

А російсько-українська війна на тлі невирішеності проблем на Близькому Сході й можливості переростання конфлікту в набагато більш серйозний глобальний конфлікт відійшла на другий план не лише на шпальтах провідних світових медіа, а й у свідомості західних політиків.

Оглядач агенції Bloomberg говорить, що президент України Володимир Зеленський має скористатися ситуацією, що склалася у зв'язку із можливостями Заходу надалі допомагати Україні у її боротьбі із Російською Федерацією. Скористатися меседжем, який він отримає від помічника президента Сполучених Штатів з питань національної безпеки Джейка Саллівана, і вимагати більше зброї саме для оборони українських позицій від імовірного російського наступу.

Маємо усвідомити, що Російська Федерація, на відміну від України, дбає не просто про оборону територій, які були захоплені в час війни 2014-2022 років. Ні, у планах російського президента Володимира Путіна подальша дестабілізація української державності.

Російський лідер ані на хвилину не відмовився від ідеї, якою він керувався, коли у 2014 році ухвалив рішення про анексію Криму і початок неоголошеної війни на українському сході — це тільки перший крок до відновлення так званої радянської імперії, до виходу Російської Федерації на кордони Радянського Союзу 1991 року.

Треба усвідомити, що війна з Україною для російського лідера — це тільки епізод у реалізації набагато масштабніших і серйозніших планів у виправленні того, що у Федеральній Службі Безпеки Російської Федерації, яка і є керівним центром в Росії (можна сказати, з кінця 90-х років ще минулого сторіччя), називають помилкою 1991 року.

Помилкою, яка має бути виправлена чекістськими лідерами чи Володимиром Путіним, чи тим, хто стане після нього наступним президентом Російської Федерації за будь-яку ціну. Скільки росіян загинуть у боротьбі за вихід на кордони 1991 року, і що буде з російською економікою, абсолютно не обходить чекістів. Вони впевнені, що за повернення до цих кордонів і за можливість знову на рівних, як вони вважають, розмовляти із Заходом про долю світу, можна заплатити будь-яку ціну.

Це коли мова про життя громадян Російської Федерації. І, звичайно ж, коли йдеться про життя громадян інших колишніх радянських республік, які взагалі не сприймаються російським політичним керівництвом як реальні держави, а швидше як недодержави, які рано чи пізно мають бути інтегровані до складу оцієї нової відновленої Російської імперії.

Тому українська оборона і захист наших територій від російської окупації є також важливим чинником того, що Росія не зможе надалі розвивати ініціативу на всьому пострадянському просторі. Що вона не погрожуватиме Заходу новими спробами гібридних атак на країни-члени НАТО, серед яких є, до речі, й колишні радянські республіки, й колишні країни Варшавського договору, на вплив у яких Російська Федерація також претендує повною мірою. Так що в України є всі підстави для того, щоб вимагати у Заходу зброї для оборони своїх територій, якщо мова зараз не йде про наступ і атаку. От тільки виникає просте питання: чи Захід оцінює ситуацію так, як це хотілося б оглядачеві агенції Bloomberg?".