"Якщо обрати політичні амбіції, може статися, що не буде ані країни, ані політичного майбутнього. А цього б нам всім дуже не хотілося", - Фурса

"Через західну пресу нам намагаються продати ідею, що Валерія Залужного хочуть звільнити не через політичні ревнощі, а через розбіжності у підході до мобілізації. Ідея в тому, що Залужний хоче 500 тис. людей, а президент каже, що це забагато. Але я не розумію, в чому тут проблема", - пише інвестиційний банкір Сергій Фурса на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"По-перше, ми ніколи не чули від самого Залужного, що йому потрібно 500 тис. людей. Ніколи.

Але навіть якщо так. То що? Залужний у цій моделі виконавець. Політики - розпорядники ресурсів. Виконавці завжди вимагають ресурсів на повну. Проте їхні бажання ніхто ніколи не задовольняє. Це ж як в бізнесі.

Як це працює? Виконавець каже, скільки йому ресурсів потрібно. Розпорядники ресурсів ніколи не задовольняють ці запити. Чи мова йде про людей, чи про гроші, чи про час. Вони лишень кажуть, що по ресурсам є обмеження. І працювати треба в рамках цих обмежень. А далі вже виконавець приймає рішення, буде він працювати в рамках цих обмежень чи ні. І якщо він не може забезпечити результат, то відмовляється від проєкту. Звільняється. І йде. Або працює на результат.

У статті Залужного на CNN видно, що він приймає цю обмеженість ресурсів. І каже, що знає, як в таких умовах досягти результату. То ж виконавець приймає умови задачі, які йому встановлює розпорядник ресурсів.

Наявність різних поглядів на рішення будь-яких задач у дорослому світі - це ок. Дуже дивно, коли люди з тобою у всьому згодні, бачать лишень твої успіхи і у всьому з тобою погоджуються. В такому разі якраз і треба ставити питання про їхню мотивацію. Конфлікти - це добре. Особливо якщо вони не переходять на персоналії. І в сучасному світі, в світі компаній і корпорацій, безліч дорослих людей працюють один з одним, не маючи причому симпатій один до одного. Бо є задача. Є робота. А емоції можна залишити для свого приватного життя.

Тому мобілізація не може бути причиною звільнення Залужного. Приводом - так, але не причиною. І звільнення людини, яка має найвищий рівень довіри в суспільстві і армії під час війни, через персональні симпатії - є нерозумним рішенням, яке породжує занадто багато ризиків. Кучма свого часу звільняв міністрів "за створення власного політичного іміджу", але тоді не було війни і на кону не стояло так багато.

Коли на кону майбутнє країні, не варто думати про політичні амбіції. Бо це як з ковбасою і свободою. Бо якщо обрати політичні амбіції, може статися, що не буде ані країни, ані політичного майбутнього. А цього б нам всім дуже не хотілося".