Якщо Росія отримає "весь Донбас": Як може розвиватися негативний сценарій і що в цьому разі загрожує іншим регіонам, - Злий Одесит

Президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю The Guardian заявив, що Росія не зупиниться в разі захоплення Донецької області та продовжуватиме окупацію територій нашої країни. Під загрозою можуть опинитися Дніпро і Харків, які Кремль обере своєю подальшою ціллю. Наскільки реалістичний такий сценарій і яка область перебуває під більшою загрозою постараємося розібратися – розглядаючи найгірший варіант розвитку подій, який тільки може розгорнутися на полі бою.

Найукріпленіший плацдарм

Насамперед важливо розуміти, що Росія ніколи не відмовлялася від планів повного захоплення України, який вона від самого початку для себе і ставила у 2022 році. Будь-які заяви про те, що якщо РФ віддати всю Донецьку область, то вона зупиниться – є не більше ніж маніпуляцією з метою без бою взяти під свій контроль найукріпленіший плацдарм на всьому українському театрі бойових дій. А потім перейти до поступального виконання плану в інших областях.

Вельми показовим є те, що російська сторона, яка регулярно озвучує свої вимоги, використовує термін Донбас, що вже є географічною камуфлет-пасткою.

У статті на OBOZ.UA "Виведення військ з Донбасу і Слов'янсько-Краматорський плацдарм: яка пастка стоїть за вимогами Росії" я детально описав не тільки про помилковість використання терміну "Донбас", що стосується не територіальної одиниці, а геологічного регіону, а й потенціал Слов'янсько-Краматорського плацдарму, який може остаточно виснажити війська російських окупантів, що має стати поворотним моментом у війні.

Сьогодні ми бачимо, що РОВ і справді вичерпали свій колишній ударний потенціал і не тільки не здатні проводити масштабні загальновійськові наступальні операції, а й на низці напрямків навіть утримувати зайняті раніше позиції.

Уперше з 2023 року Сили оборони України проводять тактичного рівня контратаки з результатом звільнення територій нашої країни, вищим за темпи РОВ з їхньої окупації – при тому, що наразі мала б відбуватися й відбувається стартова фаза весняно-літньої наступальної кампанії російських загарбників.

Очевидно, що російські війська не в змозі до кінця 2026 року захопити понад 5 300 км² території Донецької області, які наразі контролюються СОУ і є найукріпленішим плацдармом усього театру бойових дій.

Але щоб бути готовим до будь-яких загроз, слід готуватися до найгіршого сценарію з усіх можливих, а тому припустимо: а якщо Донецька область не встоїть під натиском РОВ? Якій області та якому обласному центру загрожує найбільша небезпека?

Апокаліптичний сценарій

У разі падіння оборони Донецької області армія Росії вийде на адміністративні кордони Харківської та Дніпропетровської областей. І це дасть змогу російському командуванню об'єднати і зосередити більш організовано сили і засоби найчисельнішого ударного угруповання РОВ в Україні.

Наразі ми говоримо про потенціал 2-ї, 3-ї, 8-ї, 20-ї, 25-ї, 41-ї, 51-ї та інших загальновійськових армій, армійських корпусів, бригад, дивізій, окремо взятих сил і засобів, приданих з інших напрямків. Сумарно йдеться про концентрацію понад 300 тисячного угруповання. Але перед цими силами і засобами стоятиме вибір, куди рухатися далі з урахуванням рельєфно-ландшафтних та інших особливостей Харківської та Дніпропетровської областей. І тут слід зазначити – Харківщина для РОВ не є найкращим, найзручнішим напрямком.

Річ у тім, що за Донецькою областю починається непростий рельєф для наступу, а також великі лісові масиви "Сосни", "Ізюмський ліс", "Лука" та інші. Навіть траса М-03, що дає прямий вихід на Ізюм і в перспективі на Харків, не є допоміжним елементом з урахуванням передбачуваних затяжних боїв (як, наприклад, було в Срібнянському лісництві), які можуть для РОВ затягнутися не на місяці, а на роки.

При цьому в разі падіння Донецької області командування РОВ не зможе просто взяти і перекинути сили і засоби в достатній кількості, наприклад, на Харківський напрямок у Бєлгородську область.

З досвіду вторгнення 2022 року і провального наступу на Вовчанському напрямку травня 2024-го очевидно, що для наступу на таке велике місто, як Харків, а також його штурму хоча б у лоб, без охоплення з трьох напрямків, не кажучи вже про оточення, необхідна концентрація сил та засобів щонайменше 300-350 тисяч осіб. Грубо кажучи – це практично все угруповання, сконцентроване у РОВ на сьогодні у Донецькій області.Це ще один момент, який не на користь РОВ – відсутність достатнього якісного і кількісного ресурсу для проведення таких загальновійськових операцій. З іншого боку, кількість, але не якість, може бути вирішена шляхом проведення загальної мобілізації.

Харківська область і Харків безпосередньо – це найскладніший напрямок, на який узагалі РОВ можуть наважитися наступати після виснажливих, кровопролитних боїв у Донецькій області.

Тим не менш, це не означає, що вони не будуть діяти за принципом повзучого наступу, вигризаючи по метрах території. Особливо якщо вони не будуть підготовлені до цієї загрози, а тому формування оборони залишається не просто актуальним, а обов'язковим для області незалежно від того, наскільки цей сценарій реалістичний.

Виходячи з усього вищевикладеного, у разі падіння Донецької області основна увага РОВ буде сконцентрована на просуванні вглиб Дніпропетровської області, яка найбільше розташовує до таких дій.

Так. І ймовірність цього куди вища, ніж підвищена увага РОВ до Харківщини.

Російським окупантам дуже важко дався вихід на Дніпропетровщину у 2025 році в межиріччі Вовча-Ворона, по річці Янчул, а також трасі Н-15 до Покровського. Ба більше, зараз РОВ практично повністю втратили контроль над ситуацією на цій ділянці фронту, а 29-та і 36-та армії змушені переходити замість наступу до оборони.

Тим не менш, це не означає, що російські окупанти відмовляються від поставлених завдань, оскільки контроль над Покровським, трасою Н-15 і Р-85 – це важливий елемент у формуванні на перспективу плацдарму для наступу на Запоріжжя. Тому в південному підчерев'ї Дніпропетровської області російські окупанти продовжуватимуть намагатися встановити контроль над вузловим містом Покровське та розширити зону контролю на правий берег річки Гайчур.

Своєю чергою, у разі вивільнення ресурсу 2-ї, 41-ї та 51-ї ЗВА на Донеччині, вони можуть зосередитися на Новопавлівському напрямку, північним берегом річки Солона, а також на Межову трасою 04-06 і Павлоград трасою М-30.

Відсутність серйозних рельєфно-ландшафтних перешкод до самого Павлограда, за винятком річки Чаплини, сприяє помірному, на тактичному рівні, просуванню угруповання з 3-4-х ЗВА і низки приданих сил і засобів.

У разі Дніпропетровської області (за розвитку подій за апокаліптичним сценарієм) противник може бути загальмований або зупинений тільки багаторівневою, ешелонованою обороною, орієнтованою на протипіхотні загородження як пасивного, так і активного типу.

Оцінюючи оборонні можливості областей, не зважаючи на зведені штучні перепони, лінії оборони, а винятково на рельєфно-ландшафтні особливості, очевидним стає, що саме Дніпропетровська область може опинитися під більшою загрозою наступу РОВ у разі падіння оборони в Донецькій області.

Але як у випадку з Харківською, так і Дніпропетровською областями серйозною перепоною для РОВ будуть великі міста, такі як Ізюм, Павлоград, не кажучи вже про Харків і Дніпро. Водночас операція зі штурму Дніпра пов'язана зі ще більшими труднощами, ніж Харковом, що для початку лобової операції змушує РОВ сконцентрувати в зоні бойових дій до 500 тисяч особового складу.

Висновки

Повторюся, мною вище описано сценарій, який навіть я вважаю малоймовірним, але який (як будь-яка сота частка відсотка ймовірності) заслуговує бути прийнятим до уваги.

Російські війська на сьогодні значно виснажені, за результатами виснажливого 2025 року. Оборонна стратегія Сил оборони України, головним завданням якої є виснаження противника – працює і дає свої результати. Але це не означає, що ми маємо видихати і розслаблятися.

Противник на сьогодні концентрується на терорі обласних центрів. Херсон, Харків, Запоріжжя, Суми... Удари стають системними і в міру наростання катастрофи для РОВ на полі бою будуть тільки масштабуватися. Чим провальніша ситуація в окупантів на фронті, тим інтенсивніший терор цивільного населення.

Проте формування багаторівневої, ешелонованої оборони залишається обов'язковою складовою безпеки кожної з областей, які розташовані в безпосередній близькості від зони бойових дій або межують із Росією.