"Якщо ви зі Львова, знайте, що живете в унікальному місці", - блогер зі США (відео)

"Відколи я живу в Україні, завжди чую одну і ту ж пораду щоразу, коли мова заходить про подорожі країною. Люди незмінно згадують Львів. Нещодавно я вирушив туди, щоб зняти відео про це місто. І провівши у Львові кілька годин, відчув це. Спокійну, розслаблену, в якомусь сенсі мелодійну атмосферу цього місця", - пише американець Пітер Сантенелло на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Тут усі проводять час на великих і маленьких площах із безліччю кафе, ресторанів, цікавих просторів. Площі є зразками добре продуманого дизайну. Всюди панують продукти ручної роботи. Крафтове пиво. Крафтовий шоколад. У всьому відчувається гордість за свій народ і культуру.

В одній маленькій кав’ярні я почав розмову з місцевим жителем, молодим чоловіком на ім'я Іван. Він запропонував показати мені місто. Ми вийшли з кав’ярні, і я засипав його запитаннями про Львів.

«Відчуття, що ти завжди в центрі міста. Життя постійно вирує. Весь час щось відбувається. Кожен день якийсь фестиваль. І почуваєшся так, ніби береш участь в одній величезній вечірці», — сказав він.

І справді, йдучи вулицею, ми зустріли різні натовпи. Жінки в яскраво-рожевих, неоново-зелених і строкатих шатах очолювали ходу кришнаїтів, і прикраси виблискували на їхніх лобах, коли вони танцювали. Чоловіки йшли за ними, вишикувавшись у дві лінії, вони били в барабани, співали і плескали в долоні. В іншому місці, поруч із кафе, перехожі дивилися, як молоді люди в спортивних штанях танцюють під електронну музику. Вони рухалися в стилі поп-енд-лок, і волосся дівчат розвивалось під час танцю, а друзі підбадьорювали їх схвальними вигуками. Одна дівчина впала колінами на бруківку в такт музиці; на вигляд це було дуже болісно, але вона була повністю захоплена танцем.

Повітря наповнювали звуки акордеонів, акустичних гітар, електрогітар, барабанів, віолончелей, скрипок, а також великих плоских струнних інструментів, які видають звуки, наче з фільму жахів. Біля магазину виконувала рок-мелодії готик-панк-група. Перед високою темною статуєю співав хор у національному одязі.

Я полюбив шум цього міста. Мені чомусь подобалося чути, як повз із постійним гуркотом і скрипом проїжджають трамваї. Звуки природи, особливо в парках, розслабляли. У Львові є здоровий баланс між урбанізацією і природою.

Я, напевно, в захваті від місцевих мозаїк, хоча багатьом людям у цій частині світу вони не подобаються, тому що асоціюються з комунізмом і несуть у собі певний підтекст. Але я як стороння людина його в цих творах мистецтва не відчуваю. Я бачу просто красиві мозаїки, а не послання з минулого.

Самі будівлі також є твори мистецтва. І хоча деякі з них трохи розвалюються зовні, в них все одно можна розглядати структуру, майстерність, думка, дизайн і красу.

З мого досвіду відвідування українських міст, зовнішній вигляд будівель зазвичай стрімко погіршується, щойно ви покидаєте центр міста. Але у Львові навіть далеко від центру будинки зберігають чималі кам’яні фасади.

Зрештою я опинився в старому багатому районі. Він був акуратним, красивим і бездоганно доглянутим, із високими деревами і квітковими ящиками, що наповнюють внутрішні дворики. Кожен із них був унікальним, а в архітектурі простежувався вплив безлічі стилів, особливо австро-угорського і ар-деко. Я гадки не мав, що подібне існує в Україні.

Пізніше Іван і його подруга Соломія привели мене туди, де живе Соломія, — в район, який вона назвала «бетонними джунглями». Гігантські бетонні багатоповерхівки радянських часів нависали над містом, як величезні гори. В обрисах будівель переважала квадратність комуністичної архітектури. Це було зовсім не схоже на той доглянутий район, в якому я був до того. Втім, ці будови дали мені деяке уявлення про радянське минуле Львова.

У цьому місті почуваєшся в цілковитій безпеці. Я не зустрів жодного жебрака. Можливо, мені просто пощастило, але ніхто не підійшов до мене і нічого не попросив і я не побачив жодної людини, що спить на вулиці. Зазвичай, у туристичних містах дуже багато людей, які живуть за рахунок приїжджих. Упевнений, вони існують, мені просто цікаво — їх що, прогнали з центру міста?

Клянуся Богом, літніх закоханих у Львові більше, ніж де-небудь ще. Я бачив безліч немолодих пар, які трималися за руки, ходили вулицями й усміхалися одне одному.

Думаю, у Львові мають велике значення сімейні цінності та цінності загалом. Люди тут м’якші й тепліші, ніж у багатьох інших куточках світу. Можливо, тому, що життя тут спокійніше і расслабленіше, залишається більше часу один на одного. Не знаю точно, в чому саме річ.

Загалом, Львів — дуже круте місто. Це було лише поверхове знайомство, що протривало три дні, але я неймовірно вражений. Якщо ви там ніколи не були, обов’язково побувайте. Якщо ви зі Львова, знайте, що живете в унікальному місці.