Іловайський котел: 8 невідомих фактів про українську трагедію на Донбасі

П'ять років тому в кінці серпня українські війська зазнали найбільших втрат за весь час бойових дій на Донбасі і хід війни був змінений. Ці події відомі як Іловайська трагедія або Іловайський котел. Українські сили опинилися в оточенні з низки причин, головною з яких було вторгнення регулярних російських військ, що призвело до переваги агресора більше ніж у 10 разів як за чисельністю особового складу, так і за кількістю військової техніки. Розслідування події все ще триває, воно частково засекречене, хоча у квітні 2019 року член команди президента Володимира Зеленського Іван Апаршин обіцяв оприлюднити «правду стосовно Іловайська, стосовно Дебальцевого, про початок війни у 2014 році, про захоплення Криму» «найближчим часом». Патріоти України наводять вісім фактів про трагедію, внаслідок якої українські сили змушені були відмовитися від наступу на Донбасі.

1. Втрати українських сил

На даний момент, згідно з офіційним повідомленням Генпрокуратури, втрати українських сил під Іловайськом:

• 366 загиблих;

• 429 поранених;

• 300 полонених.

Крім того, під Іловайськом були найбільші за весь час бойових дій втрати військової техніки, в ГПУ їх оцінили у 298,3 млн гривень.

У квітні 2015 року головний військовий прокурор Анатолій Матіос заявляв, що під Іловайськом загинули 459 бійців і були поранені 478. Пізніше він пояснив, що інформація про втрати змінилася після перевірки інформації про бійців. За його словами, були випадки, коли бійці, які значилися померлими або зниклими безвісти, перебували у звичайних лікарнях або військових госпіталях.

2. Сили вторгнення Збройних сил РФ.

Збройні сили РФ вторглися на територію Донецької області у другій половині серпня, наймасштабніше їх вторгнення сталося 24 серпня 2014 року.

За даними Генпрокуратури, російські сили вторгнення складалися з дев’яти батальйонно-тактичних груп загальною чисельністю 35 тисяч осіб. У них було до 60 танків, до 320 БМП, до 60 артилерійських знарядь, до 45 мінометів, п’ять протитанкових ракетних комплексів.

Співвідношення українських сил з регулярними російськими військами і силами терористів «ЛНР» та «ДНР» в районі Іловайська становило:

• Особовий склад — 1:18;
• Танки — 1:11;
• Бронетехніка — 1:16;
• Артилерія — 1:15;
• Гради — 1:24.

Російська військова техніка була без розпізнавальних знаків або, в порушення Женевської конвенції, на неї були нанесені розпізнавальні знаки українських підрозділів.

3. Однією з причин оточення українських бійців під Іловайськом був самовільний відступ частини українських підрозділів.

Згідно з аналізом Міноборони, оприлюдненим у жовтні 2015 року, 24 серпня, після обстрілу з території Росії, 5-й батальйон територіальної оборони, який виконував завдання з посилення ділянки державного кордону на рубежі Кутейникове — Мокроєланчик самовільно залишив свої позиції. У Міноборони заявили, що особовий склад батальйону відступив до місця постійної дислокації в Івано-Франківській області.

Через незахищену ділянку кордону, що з’явилась внаслідок цього, увійшли регулярні війська РФ.

В той самий день, 24 серпня, о 13:15, після мінометного обстрілу базового табору в селі Кутейникове, понад 200 людей з 1-шої батальйонної тактичної групи 28-мої Окремої механізованої бригади самовільно залишили позиції і відступили в напрямі Старобешевого.

За даними Міноборони, 25 серпня із села Березове Мар'їнського району під інформаційним впливом противника відступили 1200 осіб з 51-шої окремої механізованої бригади. Ті військовослужбовці, які не відступили, продовжили виконувати бойові завдання під Іловайськом.

У Міноборони також заявили про відхід до Маріуполя 9-го батальйону територіальної оборони і його відмову повернутися в район виконання завдань, відхід 39-го батальйону територіальної оборони за наказом командира, який хотів уникнути виконання бойових завдань, спроби уникнути виконання бойових завдань батальйонною тактичної групою 72-гої окремої механізованої бригади та інших подібних інцидентах.

ЗМІ писали, що відмовлялися виконувати бойові завдання і покидали зону бойових дій бійці, які потрапили в АТО в результаті мобілізації.

4. Розстріл українських військових всупереч домовленостям.

24−25 серпня 2014 року батальйони МВС Дніпро-1, Миротворець, Світязь, Херсон, Івано-Франківськ, Нацгвардії Донбас та війська сектора Б потрапили в оточення в районі Іловайська. Між командуванням сил АТО і представниками Генштабу ЗС РФ була досягнута домовленість про вихід з оточення українських військ по гуманітарних коридорах.

Як повідомляв генпрокурор Юрій Луценко, гарантією безпечного виходу були три полонених російських десантники, яких повинні були передати представникам ЗС РФ після виходу з оточення.

29 серпня 2014 року під час виходу колон українських бійців разом з полоненими десантниками їх розстріляли з важкого озброєння.

Українським військовим довелося прориватися з оточення під обстрілами російських військ, які ті здійснювали із заздалегідь підготовлених засідок.

5. Генерал Руслан Хомчак прорвався з Іловайська з боєм.

Операцією зі звільнення Іловайська, внаслідок якої місто було частково взяте під контроль українськими бійцями, керував генерал-лейтенант Руслан Хомчак.

Журналіст Юрій Бутусов повідомляв, що командний пункт Хомчака був розташований поза кільцем оточення, і по генерала тричі відправляли евакуаційні групи, але він відмовлявся евакуюватися.

31 серпня 2014 року генералу Руслану Хомчаку вдалося з боєм вирватися з оточення разом із групою бійців.

6. Розслідування Іловайської трагедії частково засекречене. Кримінальну справу у зв’язку з Іловайською трагедією все ще розслідують, причому частина її матеріалів засекречена.

19 жовтня 2015 року повідомлялося, що Міністерство оборони України оприлюднило детальний аналіз бойових дій в районі Іловайська (Донецька область) із хронологією вторгнення російських військ 24−29 серпня 2014 року.

У серпні 2018 року Генпрокуратура повідомила, що до суду скеровано 44 обвинувальні акти стосовно 48 осіб. Вироками українських судів 30 осіб засуджено, в тому числі 11 громадян РФ, в тому числі троє військовослужбовців ЗС РФ.

Одним із факторів, які призвели до вторгнення підрозділів ЗС РФ у Генпрокуратурі називали«окремі помилки керівництва АТО під час планування і проведення військових операцій», але, на думку ГПУ, ці помилки не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв’язку із загибеллю українських військових і втратою озброєнь та військової техніки.

Іншими причинами в ГПУ називають низьку боєздатність української армії на той момент та дезертирство.

7. Недбалість під час розслідування Іловайської трагедії.

У травні 2018 року волонтери виявили десятки мішків з речами загиблих під Іловайськом бійців АТО на території фермерського господарства поблизу селища Таромське Дніпропетровської області. Речі були закопані в землю.

Депутат міськради Кривого Рогу Микола Колесник, опублікував фото з місця знахідки. За словами Колесника, мішки з речовими доказами привезли сюди ще у 2014 році, щоб «підсушити». У поліції підтвердили, що знайдені речі є речовими доказами і належали невпізнаним бійцям.

8. Скільки російських військових загинуло під Іловайськом, невідомо.

У вересні 2014 року міністр оборони України Валерій Гелетей заявив ЗМІ, що під Іловайськом загинуло більше 300 російських військових. У серпні 2018 року керівник Управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ Олексій Ноздрачов заявив, що, за інформацією «різних розвідувальних органів» під Іловайськом загинуло трохи більше 200 російських військових і ще близько 300 були поранені.