Карта бойових дій 2-9 травня: Виснажена армія РФ вимушена обирати тільки один напрямок для літнього наступу

І вони таки спробували у другій половині місяця, але це обернулося великим провалом. Особливо на Покровському та Гуляйпільському напрямках, куди російські генерали спрямовували найбільші зусилля.

І вже в перший тиждень травня замість посилювати штурмові дії ворог зменшив активність і знову займається перегрупуванням і нарощуванням сил та засобів на тих ділянках, які вважає для себе пріоритетними.

Як виглядає квітневий розгром ворога у цифрах. За місяць виконавці путінських забаганок спромоглися окупувати 141 кв. км української землі, що навіть менше, ніж у березні.

При цьому українські Збройні сили, згідно з даними від Генштабу та міністра оборони, ліквідували від 33 до 35 тис. загарбників. У підсумку наші воїни продемонстрували чи не найвищу за весь час війни ефективність, якщо рахувати, скільки росіян розміняли на 1 квадратний кілометр української території.

Армія окупантів 5-й місяць поспіль не значно, але все ж зменшується. Від грудня до травня вони зуміли мобілізувати 149 тис., а Сили оборони ліквідували 157 тис. За таких умов складно реалізовувати грандіозні наступальні плани.

Окрім того, ЗСУ розширили кіл-зону із 30 до 50 км, а також значно збільшили компоненту мідл-страйків на відстань до 100 км і більше.

Як наслідок маємо два нові рекорди знищення техніки. Зокрема, спалення понад 6 400 одиниць різної автомобільної техніки суттєво вплинуло на логістичні спроможності, а ураження майже 1900 артилерійських установок знизило вогневу потужність окупантів. Завдяки цьому на всій лінії фронту протяжністю 1200 км росіяни мають просування в середньому 3-4 км на добу.

Уже для всіх, у тому числі й для російського командування, є очевидним, що армія РФ не спроможна проводити одночасно кілька наступальних кампаній, а тому змушена концентрувати свої зусилля. Раніше це були 3 напрямки: Покровський, Гуляйпільський і Слов’янський із Костянтинівським, але надалі російська армія муситиме вибрати тільки одну пріоритетну ціль. Імовірно, рішення приймуть за підсумками боїв у травні, тож поглянемо докладніше на умови, в яких ворог буде змушений робити такий вибір.

Запорізький та Гуляйпільський фронти дають відбій окупантам

Великий південний фронт від Гуляйполя до Запоріжжя ще донедавна був одним із пріоритетних та епізодично навіть зрівнювався з Покровським. І це не дивно, адже саме тут багато місяців поспіль окупанти мали найбільш динамічне просування.

Однак після майже повного захоплення Гуляйполя ще на початку березня ворог спіткнувся об справді потужну лінію оборони, вибудувану вздовж річки Гайчур. Та й сама річка створює додаткові, поки що неподоланні, перешкоди для продовження наступу росіян на Оріхів.

Спочатку вони прагнули прорватися через Тернувате, щоб вийти в перспективі у тил нашим оборонцям в Оріхові. Однак цей план провалився. Потім вони зменшили свої апетити, звузили радіус планованого охоплення Оріхова і штурмували в напрямку Верхньої Терси. Результат аналогічний. Врешті зараз ворог концентрується на захопленні Залізничного, щоб далі по дорозі рухатися до Омельника. Саме тут у квітні росіяни мали найбільші успіхи,

якщо, звісно, такими можна вважати окупацію 10 км кв. і просування на 3 км вперед на невеликій ділянці фронту. Також були спроби наступати на Оріхів у лоб через Малу Токмачку, яка за цей час вже стала мемним прикладом неспроможності російської армії. Поки що великих перспектив наступу росіян через степи під прицілом дронів не простежується.

З іншого флангу вони намагалися наступати на Запоріжжя і майже захопили по дорозі місто Степногірськ і велике село Приморське. Однак у квітні в окупантів щось пішло не так. ЗСУ вдалося майже повністю звільнити як Степногірськ, так і Приморське. У травні цей процес продовжився настільки успішно, що ворожі воєнкори скаржаться на наявність наших штурмовиків уже навіть у Плавнях.

Донеччина - головний виклик для ЗСУ

Покровськ завжди був пріоритетом №1. Тут окупанти стягнули найбільше ресурсів і сюди докладали найбільших зусиль, але у квітні отримали мінімальні результати – просування в селі Гришине та кілька захоплених кварталів у Родинському.

Вже у травні фіксують нові стягування додаткових підрозділів у Покровськ і Мирноград, тож зупинятися вони не збираються. Але й 7-й десантно-штурмовий корпус ЗСУ, який одним із перших майже завершив стягувати свої бригади на довірену йому ділянку фронту, демонструє у цій війні майстерне вміння воювати та виконувати завдання.

Врешті Костянтинівка та Слов’янсько-Краматорська агломерація, які в ієрархії пріоритетів російського генштабу ніколи не були серед лідерів, саме цієї весни поступово перетворюються на одне з головних полів битви 2026 року.

Костянтинівку взяли у кліщі й атакують із трьох сторін, паралельно стираючи місто КАБами. Як на околицях, так і в самому місті вже тривають вуличні бої зі штурмовиками, які проникають зі східного й західного флангів. Однак Костянтинівка точно не стане ані Сіверськом, а ні Гуляйполем, які швидко захопили. Радше це буде новий Торецьк чи Бахмут, які тримали оборону рік і зробили величезний внесок у демілітаризацію окупаційної армії. Костянтинівка може стати останнім великим містом, на вулицях якого вестимуть бої. І наразі ніхто не може спрогнозувати, чи взагалі росіяни зможуть повністю її захопити.

Битва за Краматорськ уже почалася. Місто активно бомбардують. Слов’янськ на черзі. Але лінія фронту ще доволі далеко й поки що є час і можливість зробити так, щоб вона й не підійшла до цих міст. Попри це, саме на вказаній ділянці фронту окупанти мали найбільші просування у квітні, як і в кілька попередніх місяців.

Падіння Сіверська дозволило ворогу продовжити наступ далі на захід широким фронтом у понад 25 км. Використовуючи тактику вклинювання, окупанти за квітень практично закрили 20-кілометрову кишеню між Васюківкою і Привіллям, а також створили передумови для утворення нової, в кілька разів більшої, кишені між Закітним і Рай-Олександрівкою. У травні поступове закриття цієї кишені буде одним із пріоритетних завдань для окупантів. Його виконання дасть змогу максимально наблизитися до Краматорська і Слов’янська та наростити терористичні можливості для знелюднення цих міст.

ЗСУ наразі не можуть знайти ефективної протидії, щоб зупинити просування ворога до агломерації зі сходу. Хоча на складнішому Лиманському напрямку Сили оборони не тільки зупинили росіян, а й перейшли у локальну контратаку біля Ямполя.

Джерело