Карта бойових дій 7-14 березня: головний акцент боїв перемістився на Гуляйпільський фронт

Несподівано, але в першу декаду березня активність російських окупаційних військ різко скоротилась до найменшого показнизка не тільки цього року, але й минулого.

Ясне небо та відсутність зеленки створили ідеальні умови для роботи наших дронів. І тому ворог принишк. Українські командири жаліються, що наразі не можуть виконати план з місячної ліквідації в 50 тис. росіян і все через те, що банально вони не можуть стільки знайти. Ймовірно це тимчасове явище, навряд чи загарбники будуть переховуватися під землею аж до квітня, коли все рясно зазеленіє.

Тим часом, наші розвідники здобули важливі дані оцінки росіянами своїх втрат у цій війні.

Тим часом, наші розвідники здобули важливі дані оцінки росіянами своїх втрат у цій війні. Якщо наш Генштаб на сьогодні порахував убитими і всіма пораненими 1 млн 266 тис. окупантів, то ворог нарахував 1 млн 315 тис безповоротних втрат, тобто вбитих і важко поранених, з яких 62% - це власне вбиті. Маємо підстави вважати, що дані про цей рівень втрат є заниженими, - відзначають розвідники.

У березні акценти на фронті змістились із Покровська на Гуляйполе та сусідні ділянки. Саме цей напрямок вийшов на перше місце за кількістю боєзіткнень. Хоча і Покровський і Костянтинівський та Слов’янський є доволі активними, але там, як і на інших ділянках відсутні територіальні зміни. Тож ЗСУ наразі вдалося стабілізувати навіть найбільш динамічні ділянки.

Гуляйполе - головне місце удару ЗС РФ

У березні ворог майже окупував Гуляйполе. Сили оборони утримують тільки декілька кварталів у західній частині міста, на північ від вулиці Івана Франка.

Як стверджує командир 225-го окремого штурмового полку Олег Ширяєв, який у листопаді прибув на цю ділянку для стабілізації ситуації – Гуляйполе зараз є головним напрямком ударної сили ворога. Тут, а також на сусідніх ділянках протяжністю орієнтовно 60 км, вони зосередили аж 3 загальновійськові армії, які намагаються наступати на північ по обох берегах річки Гайчур.

Маючи просування в південних районах Гуляйполя, росіяни найбільші зусилля спрямували на село Залізничне, яке розташоване на перетині двох ключових доріг, а також залізничного сполучення, яке окупанти дуже люблять використовувати для своїх цілей. Наразі їх штурмовики намагаються пробитися і закріпитися на околицях Залізничного, але Сили оборони їх регулярно там знищують. Задум окупантів полягає в тому, щоб після захоплення Залізничного отримати можливість розвивати свій наступ як далі на північ на Верхню Терсу і тим самим обвалювати нашу оборону вздовж правого берега річки Гайчур, так і на захід до Омельника, що дозволить обвалити нашу лінію оборони на схід від Оріхова.

Натомість ЗСУ тримають оборону в Залізничному, та не дають обійти із флангів. Зокрема, днями відбулась успішна зачистка сіл Святопетрівка та Цвіткове, де ворога знову відкинули до Зеленого. Саме Зелене зараз стало головним форпостом ворога, з якого він проводить штурми як на північ вздовж річки, так і на захід, а тому ймовірно тут слід очікувати продовження активності наших штурмовиків.

З південного флангу ворог останні місяці постійно намагається прорватися до Оріхова в районі Роботиного, Малої Токмачки, Білогір’я та Мирного, випробовуючи чи тут наша оборона не деградувала, як раніше на Гуляйпільському напрямку. Але здається, що ми врахували помилки та посили цей напрямок, оскільки за останні 3 місяці просування тут мікроскопічні.

Локальний контрнаступ ЗСУ

Розуміючи реальну загрозу обвалу південного фронту у разі подальшого просування росіян у фланг Оріхова, наш Генштаб спланував локальний контрнаступ.

"Наступальні дії на Олександрівському напрямку та в районі Гуляйполя – це насправді єдиний задум. Але він не концентрувався в районі Гуляйполя. Наприклад, ми зайшли на ділянку між Добропіллям і Новим Запоріжжям, щоб завдати противнику флангового удару, підтиснути його там, щоб це стало передумовою для подальшого звільнення Дніпропетровської області", - командир 1-го окремого штурмового полку Дмитро Філатов "Перун".

У лютому штумовики цього полку зуміли відкинути ворога від Тернуватого і перенести фронт на лівий берег Гайчура. Зараз із перемінним успіхом бої ведуться за Добропілля, Прилуки і Варварівку.

Однак головним вектором нашого просування є удар з півночі, де ЗСУ відкинули росіян на 5-10 кілометрів. Раніше з цієї ділянки фронту на перетині Запоріжжя, Донеччини та Дніпровщини, ворог перекинув частину військ для допомоги у наступі на Гуляйполе. А оскільки нових резервів бракує, тож Олександрівський напрямок став слабшим, а порядки в росіян проріділи.

Наші десантники дзеркально використали тактику інфільтрації та проривались в тил ворога углиб на 5-6 км, чим дезорганізовували росіян, які й так на південному напрямку мають проблеми із комунікацією та розвідкою.

Таким чином від Нового Запоріжжя ЗСУ вдалося пробитися на південь та зав’язати бої за Солодке на правобережжі Янчура. А також паралельно розвинути успіх і на лівобережжі цієї річки, звільнивши Привілля та продовживши рух за межі адмінмежі Дніпровщини. Тут днями штурмовики 425 полку «Скеля» вибили росіян із панівних висот та увірвались до Новогригорівки, які з наскоку вдалося майже повністю деокупувати.

Отже ЗСУ зуміли наблизитися на 4 км до Успенівки, яка ймовірно є одним із ключових завдань нашої контратаки. Звільнення Успенівки створить суттєву загрозу для флангів ворога та змусить його повністю зупинити наступ на Гуляйпільському фронті. Проміжною метою нашого прориву є перерізання логістики через дорогу з Великої Новосілки до Гуляйполя, яка проходить через Успенівку. Для виконання цього завдання штурмовикам потрібно пробитися на південь ще на понад 2 км. Відзначимо, що саме на цій ділянці контрнаступу ЗСУ вже просунулись на 9 км.

З лівого флангу нашого наступального вістря Силам оборони вдалося повністю звільнити село Тернове, а також розвинути атаку у напрямку Запорізького та Новогеоргіївки. З іншого боку, ми фактично деокупували Новомиколаївку. Однак тут надскладною стала битва за село Березове, яке хоч і опинилося у напівоточенні, але росіяни звідси не відступають. У південній частині села вже тиждень тривають запеклі бої.

Загалом наш контрнаступ перейшов із фази несподіванки у фазу позиційних боїв, які перебувають під пильним контролем ворога. А тому подальше просування буде даватися важкими зусиллями та великою ціною. За місяць на цій ділянці фронту ЗСУ вдалося звільнити майже всі окуповані села на Дніпровщині. Під частковим контролем ворога залишились тільки Березове, Новомиколаївка і Запорізьке.

Розуміючи складність свого становища, росіяни намагаються посилити тиск на сусідні ділянки фронту. Днями вони збільшили зону свого контролю, зайшовши у сіру зону на східних околицях Дніпровщини між селами Зелений Гай і Піддубне.

Сумщина - активний прорив кордону росіянами

Як би не розвивався далі наш прорив, але він вже значно сповільнив наступ росіян на Гуляйпільському фронті та під Запоріжжям. Ситуація наразі є нестабільною як для нас так і для ворога і буде розвиватися. Головним питанням залишається чи зможуть окупанти продовжити наступ на північ і на захід від Гуляйполя, чи ЗСУ розвинуть контрнаступ настільки, що російським генералам доведеться переплановувати весняну і літню кампанії.

І як завжди, коли у ворога все складно на фронті, він намагається відволікти наші ресурси на прикордонні. Ще раніше росіяни оголосили про план створення 20-ти кілометрової демілітаризованої зони углиб Сумщини та Харківщини. Але реальних сил для виконання цього плану вони не мають. А тому диверсійні групи тероризують прикордонні села там, де присутність нашої територіальної оборони є слабкою.

Так, у березні в Глухівському районі, ворог захопив село Сопич, а його мешканців вивіз в Росію, де використав у пропагандиському ролику на телебаченні. У цьому ж районі окупанти зайняли село Комарівку та робили диверсійні спроби в Харківці. Це новий напрямок їхньої терористичної діяльності.

Окрім того, вони посилили свою активність біля раніше окупованого села Грабовське, що на схід від Сум. Тут росіяни зайшли у село Покровка та розширили зону свого контролю вздовж кордону до 21 км або 45 км кв. Однак просуватися вглиб вони не мають змоги, адже там вже зустрічають організовану відсіч.

Наразі відкритим залишається питання чому держава не проводить примусову евакуацію населення із сіл, які розташовані на самому кордоні. Адже всі їхні мешканці є потенційними жертвами терору, а також свідомо чи ні часто використовуються проти Сил оборони, чим ускладнюють захист нашого кордону.

Джерело