Карта бойових дій підсумки березня: зірваний наступ росіян і нові загрози на квітень

Удари по Усть-Лузі та Приморську підбили підсумок, в рамках якого експорт російської нафти впав на 40%.

Нафтовий потік – ця кров війни поступово висихає і це має значний вплив на український фронт, де у березні відбувались події, які можна охарактеризувати як пролог до чергової великої весняно-літньої наступальної кампанії. На всіх трьох головних напрямках наступу, а це Покровськ, Гуляйполе і Костянтинівка цей пролог виявився провальним. Росіяни всюди отримали по зубах і не вирішили жодного поставленого завдання. Як наслідок ЗСУ встановили аж два рекорди цієї війни, зокрема знищили 6 тис. різного автотранспорту та 60 тис. дронів. Ці показники вказують з одного боку на те, що Сили оборони мають достатньо засобів для знищення окупантів, а з іншого, росіяни перебувають у стратегічному наступальному глухому куті, адже 80 чи 90% їхніх військ знищується ще до того як вони дійдуть до умовної лінії боєзіткнення.

За місяць ЗСУ вразили 32 тисячі військових, з яких 70% смертельно. Натомість ворог окупував понад 140 км² української землі. Якщо глянути скільки росіян гине за 1 м², то побачимо, що у 2026 році ми таки зуміли переламати негативну тенденцію другої половини минулого року і змусили окупантів платити значно більшу ціну. Так за 1 км² полягло 230 росіян. І це без врахування того, що відповідно до заяв головнокомандувача Олександра Сирського у березні ЗСУ звільнили 70 км² в рамках локального контрнаступу на Дніпровщині.

Третій місяць поспіль ЗСУ знищують більше росіян, ніж путінська армія мобілізовує. Згідно з даними нашої розвідки із запланованих до мобілізації 400 тис. солдатів у цьому році, за 3 місяці воювати на Україну поїхало вже 80 тис. А ліквідували ми тільки за відео підтвердженими даними понад 89 тис. росіян. А ще суттєво збільшились випадки суїциду під час проходження багатокілометрової дороги на фронт. Сукупно всі ці фактори створюють дефіцит наступального ресурсу і саме це є однією із головних причин всіх березневих провалів російської армії.

Покровський фронт йде на Добропілля

Покровський фронт з одного боку залишився місцем найбільшого прикладання зусиль ворогом – тут і далі відбувається майже третина всіх боїв. А з іншого росіяни за місяць так і не змогли вийти за межі Мирнограда і Покровська. План окупації Родинського буксує вже понад пів року. Тому зараз, не маючи можливості захопити це місто, його КАБами рівняють із землею, а штурмовики не формують позиції у місті, а за можливості підривають будинки, щоб мати можливість пройти далі.

На іншому фланзі російська армія хоч і дуже повільно, але таки просувається у Гришиному і вже зайняла більшість села, а також розширила зону боїв за його межі. Тут прослідковуються дві тенденції. Ворог менше атакує по трасі на Павлоград, через те, що вона йде по відкритій місцевості. Натомість переспрямував ресурси на її обхід через села Василівка – Юр’ївка. У Василівці вже починають ліквідовувати перших штурмовиків.

Одночасно в росіян вималювалася перспектива альтернативного шляху наступу на Добропілля по дорозі через Новолександрівку та однойменне селище. Таким чином окупанти хочуть обійти не тільки Родинське, але й всю оборонну лінію, контроль над якою ЗСУ втримали під час тогорічний контрнаступальних боїв. Такий маневр та вихід на Добропілля із півдня може стати значною загрозою для стабільності лінії фронту і буде новим великим викликом для 7 корпусу десантників, які тримають тут оборону.

Наступ на Оріхів

Другим пріоритетним напрямком для ворога став Гуляйпільський фронт та його правий фланг, який вклинився у Дніпровщину.

За березень росіяни майже повністю окупували Гуляйполе і не контролюють тільки кілька вулиць на півночі міста. Оскільки раніше провалилися два їхні плани наступу на Оріхів як по великому колу через Тернувате, так і по середньому через Верхню Терсу, то весь місяць вони пробивалися на Оріхів на пряму по трасі через Залізничне. І саме тут вони мали найбільше просування та зайняли значну територію в трикутнику між Гуляйполем-Залізничним і Дорожнянкою.

У квітні вони будуть продовжувати цей рух та ймовірно розпочнуть бої за Гуляйпільське. А також одночасно спробують відновити наступ на Верхню Терсу оскільки отримали можливість атаки зі сходу підсилити ще й наступом із півдня. Зокрема днями ворог мав невелике просування біля Варварівки, однак не зумів тут форсувати річку Гайчур.

Разом з тим, окупанти не полишають спроб атакувати Оріхів, так би мовити, в лоб – із півдня, де в 2023 році проходили наші контрнаступальні бої і де оборонні лінії є найбільш підготовленими. В чому ворог вчергове пересвідчився, коли наші воїни вщент розбили два потужні штурми із залученням великої, як на сьогодення, кількості бронетехніки. Це відбулось біля Роботиного і Малої Токмачки, що за 10 км від Оріхова. Із наближенням фронту до міста зі сходу, спроби наблизитися із півдня будуть частішати.

Локальний контрнаступ на Дніпровщині перейшов у фінальну стадію

Наш локальний контрнаступ на Дніпровщині значно сповільнився у березні. Фактично ЗСУ вперлись у кілька укріпрайонів на розбирання яких пішли тижні. Це не дозволило нам виконати завдання максимум і фізично перерізати трасу Велика Новосілка – Гуляйполе в районі Успенівки. Хоча ми взяли її під вогневий контроль. В останні дні місяця ЗСУ вдалося деокупувати село Березове, бої за яке тривали кілька тижнів. І хоча наші ДРГ були помічені біля Темирівки, що на 6 км від лінії фронту, однак наразі більшість боєзіткнень відбуваються на межі Дніпровщини і Запоріжжя. Саме тут Сили оборони звільнили близько 70 км кв. нашої землі.

Поки ЗСУ остаточно зачищають села Калинівське, Вербове та Привілля від залишків інфільтрантів, ворог намагається розпочати свій власний контрнаступ, завдаючи ударів зі сходу у фланг та атакуючи села Тернове, Січневе та Соснівку. А на річці Янчур, росіяни намагалися повернути під контроль село Злагода. У квітні, ймовірно ця ділянка фронту буде ще більше стагнувати, оскільки ніхто не має тут переваги для продовження просування.

Під Лиманом захлинувся наступ на Слов'янськ

Фронт між Костянтинівкою і Лиманом є найбільш контроверсійний. На Слов’янськ і Краматорськ наступає одна із найслабших 3-тя російська армія, яка складається здебільшого із мобілізованих на окупованих територіях, у яких мотивація воювати відповідна. На цій ділянці відбувається доволі мало боєзіткнень, і все ж саме ця армія захопила Сіверськ і з того часу впродовж 3-ох місяців невпинно просувається до Слов’янська і Краматорська. Тут вони окупували половину від всієї захопленої у березні території.

З іншого боку, для реального наступу на останню велику агломерацію донецьких міст під нашим контролем, росіянам спочатку потрібно здобути результати на флангах. Зокрема, захопити Лиман, а також просунутися в Костянтинівці й Дружківці. Саме туди ворог спрямовує велику кількість ресурсів, але вже тривалий час не має жодного результату. Натомість без підкріплень із флангів, фронтальний наступ через поля 3-ї армії на Слов’янськ і Краматорськ цілком може закінчитися для них повним крахом. Навіть у випадку отримання якогось підкріплення. Можливо в цьому й полягає план нашого генштабу, щоб сточити окупантів на підступах до агломерації. Розсинхронізувати і, таким чином, зірвати план одночасного наступу на неї з різних боків.

Наростили мідлстрайки, особливо по ТОТ

Реалізації цьому сценарію не аби як сприяє значне збільшення кількості мідлстрайків, особливо по окупованих територіях. Осінтер Клемен Молен від початку року нарахував 350 уражень, які були сконцентровані на Донецьку, Криму, а також на півдні Запорізької області.

Варто відзначити, що у березні ЗСУ реалізувало найбільшу кількість мідлстрайків із особливим акцентом саме на Донецьку, чого раніше ніколи не було. Завдяки цьому ЗСУ повністю або частково зірвали плани грандіозного наступу росіян не тільки на Запоріжжі, але на Донеччині.

Джерело