Карта бойових дій - підсумки лютого: Окупація Покровська і контратака на Дніпровщині і Запоріжжі

Лютий став місяцем втрат і антирекордів, а також нових тенденцій на фронті, які є підготовкою до нового великого весняного наступу росіян, з метою захопити всю Донеччину та прорватися на Запоріжжя і Дніпровщину

Математика війни

Одним із найважливіших антирекордів – стало мінімальне за останні півтора року просування окупантів – всього 128 км кв. І це при тому, що щоденна інтенсивність боїв була навіть більшою, ніж в січні – 181 бій, це близько до середнього показника щоденних боєзіткнень у минулому році.

Прикметно, що найбільше росіяни окупували на Слов’янському фронті – саме там, де у них є чи не найменш слабкі та військові об’єднання. Однак, оскільки ЗСУ більшість зусиль кинули на Покровський та Гуляйпільський напрямки, то ворог знайшов наше слабке місце і цим користується.

Водночас контратакувальна кампанія Сил оборони на стику Дніпровщини, Запоріжжя та Донеччини за різними оцінками дозволила зачистити від ворога від 250 до 400 кілометрів квадратних. Це вперше ЗСУ звільнили більше, ніж росіяни змогли окупувати.

Іншим антирекордом стала кількість ліквідованих Силами оборони окупантів. За даними Генштабу – це 26 тис. 90 росіян. Цей показник є найменшим із квітня 2024 року. І це попри те, що офіційно був заявлений курс на виконання плану в 50 тис. ліквідованих ворогів. В тім і тут не все так просто. Через кілька днів після даних генштабу, свої цифри оприлюднив командував Сил безпілотних систем Роберт Мадяр. Згідно з його даними – тільки ті підрозділи ЗСУ, які оперують безпілотниками «задзьобали» 26 187 росіян.

Вперше паралельний підрахунок Мадяра, підтверджений відео доказами дав більший показник, ніж Генштаб, який оперує цифрами із «паперових» звітів усіх родів військ. А отже можемо припустити, що наші артилеристи, штурмовики, сапери, пілоти та інші додали до цієї цифри ще як мінімум 30% ліквідацій, які не мають відео підтвердження.

Але найголовнішим висновком командувача СБС є те, що за підсумками зими окупанти зуміли від’ємно наростити свій контингент військ в Україні. Різниця між мобілізованими та ліквідованими понад 8 тис. окупантів.

Що чекає на фронт після окупації Покровська і Мирнограда

Якщо говорити про ситуацію на фронті, то головною подією лютого стала повна окупація Покровська і Мирнограда, а також постійні спроби ворога прорватися далі за межу цих міст, з метою розвинути наступ на Добропілля не тільки зі сходу, але ще й з півдня.

Ареною основних боїв стало село Гришине та місто Родинське. Впродовж лютого ворог зумів захопити половину Гришиного, а сіру зону їхні штурмовики розширили за межі села у напрямку Новоолександрівки. Оскільки Сили оборони доволі успішно стримують окупантів у Гришиному, то вони намагаються прорватись ще й з флангів. З правого боку російські війська на 3 км збільшили сіру зону від окупованого Удачного до Сергіївки, з тим щоб перерізати трасу Покровськ – Павлоград в тилу за Гришиним. Однак фактичного закріплення ворог тут не має.

З лівого флангу, від околиць Покровська росіяни зуміли протиснутись на 4 км у напрямку Шевченка і таким чином вони одночасно заходять у тил оборонцям Родинського, в якому тривають запеклі зустрічні бої.

Утримання Родинського – це єдиний шанс для відходу тих наших військових, які були у Мирнограді.

Ворог це розуміє, а тому не тільки посилює тиск на Родинське, але й намагається ліквідувати шляхи для відступу, просуваючись в районі Рівного і Світлого.

Разом з тим, частина росіян намагається обійти Родинське і наступати у напрямку Добропілля, штурмуючи околиці Білицького.

Власне відновлення широкомасштабного наступу на Добропілля і є одним із головних завдань окупантів на весняну наступальну кампанію. Адже згідно їхнього задуму щодо захоплення Слов’яно-Краматорської агломерації, її спочатку потрібно оточити із заходу, а це неможливо без окупації Добропілля.

Тож в лютому росіяни наново штурмували весь наш укріпрайон довкола Добропілля, але тут їхнє просування було мінімальним. Тому, після повної окупації Покровська, вони чекають що їм прийде допомога з півдня.

Костянтинівку атакують з трьох сторін

Разом з тим, в лютому розпочався повноцінний штурм Костянтинівки із трьох сторін. В хід пішли вже не тільки безпілотники та артилерія, але й фосфорні снаряди та підрив мостів і дамб в середині міста.

Наразі першочерговою ціллю ворога є відсікти та оточити південні райони Костянтинівки, де окупанти хочуть закріпитися на межі траси Бахмут – Покровськ, щоб накопичити тут сили для подальшого просування углиб міста.

Це вимушена стратегія, адже з флангів вони так і не зуміли охопити місто. Добропільський наступ провалився улітку та восени, а оборонці Часового Яру навіть попри не значні територіальні втрати, все одно утримують південну і західну частини цієї фортеці.

Фронт наближається до Краматорська і Слов'янська

Як ми вже згадували на початку, найбільше просування росіяни мають на підступах Краматорська і Слов’янська, де вони намагаються вийти на панівні вершини, щоб обстрілювати ці міста не тільки дронами, але й ствольною артилерією. Днями вже були зафіксовані перші факти таких обстрілів у Біленькому, яке є частиною Краматорської громади.

Тож в наступні місяці слід очікувати посилення терористичної тактики ворога, з метою обезлюднити Слов’янськ і Краматорськ. Таким чином, вони хочуть позбавити ці міста їхнього головного функціоналу як логістичного хабу і, через це, знекровити їхніх оборонців.

Одночасно російські ДРГ розширюють свою діяльність у лісах на північ від Слов’янська, щоб підірвати логістику та обвалити оборону Лимана. Днями було відзначено мінування дороги поблизу Святогірська, що як мінімум за 10 км від зони бойових дій.

Місяць затяжної контратаки на Дніпровщині

Тим часом ЗСУ проводять успішну кампанію із зачистки сірих зон на Запоріжжі та Дніпровщині. Тут наші військові просунулись мінімум на 6 км на південь та вийшли на адмінмежу між двома областями по лінії сіл Злагода – Новогригорівка.

Таким чином, нам вдалося зачистити велику частину оборонної лінії, однак поки ми ще не можемо тут закріпитися. В районі Березового та Запорізького триває ліквідація окупантів, які утримують частину наших оборонних позицій. У випадку успіху, Сили оборони зможуть знову зайняти ці позиції, а можливо й розвинути наступ у напрямку Успенівки – ще одного важливого для нас укріпрайону на правобережжі річки Янчур.

Вже зараз ЗСУ, перебувають приблизно за 2 км від дороги Велика Новосілка - Гуляйполе і встановили тут вогневий контроль. Подальше просування дозволить контролювати цю трасу фізично і таким чином переріже основну логістичну артерію до майже окупованого Гуляйполя.

З іншого боку, ЗСУ намагаються продовжувати наступати на лівобережжі іншої річки – Гайчур, щоб у весняний період повноводдя та ускладненої логістики затиснути окупантів у цьому межиріччі.

Наші дії нівелювали план російських генералів здійснити наступ на Оріхове по великому колу. Ті рубежі у Тернуватому й околицях, які мали слугувати ворогу плацдармом для флангового охоплення Оріхова тепер під нашим контролем.

Тим часом, росіяни перекинули великі резерви на Гуляйпільський напрямок, де вони хочуть дотиснути нашу оборону та продовжити наступу на захід у напрямку Оріхова. Весь лютий Сили оборони тримали тут свої позиції, а просування ворога було мінімальним.

Бойові дії відкинули від Запоріжжя

Врешті на Запорізькому фронті ЗСУ також зуміли відкинути окупантів від обласного центру та не допустили такої ескалації, яка зараз відбувається в Краматорську.

Наші контратакувальні дії відкинули росіян від Приморського і Лук’янівського, а також покращили позиції у Степногірську, який є ключовим укріпрайоном для стримування подальшого наступу ворога.

Російські наступальні плани були фактично зірвані, а ворог відкинутий на попередні позиції. Для продовження подальшого наступу російському командуванню доведеться обирати на якій ділянці зосереджувати свої зусилля, бо наступати широким фронтом на Запоріжжі вони не мають спроможностей. ЗСУ добре підготувались до весняної кампанії.

Джерело