Карта бойових дій за червень 2026: ЗСУ переламують фронт і б'ють рекорди

Якщо коротко підбити підсумки червня на фронті, то можна сказати що для росіян – це місяць початку тотальної катастрофи, яка рано чи пізно призведе до перелому у цій війні

У червні встановлено абсолютний рекорд у війні за кількістю штурмів – понад 7 300. Фактично у травні і червні середня кількість боєзітнень зросла на 30%, але це не дало результатів і широкомасштабний наступ загарбників захлинувся.

Ба більше, як заявив головнокомандувач Олександр Сирський зараз 45% від всіх штурмів – це дії Сил оборони, а виснажений ворог тепер атакує на 30% менше.

Як наслідок за даними Сирського з початку року наші збройні сили звільнили понад 670 км кв української землі, а отже у травні та червні близько 170 км кв, тоді як росіяни захопили менше 130 км кв. Остаточні цифри червня ще потребують верифікації, але тенденція очевидна.

Як пам’ятаємо, міністр оборони Михайло Федоров визначив просту формулу перемоги – для повного колапсу фронту потрібно щомісяця ліквідовувати 50 тис. окупантів.

У червні ЗСУ значно наблизились до цієї мети, знешкодивши майже 40 тис. росіян. Це найбільший показник у цьому році із приростом уражень на 20%. Втрати росіян в десятки разів перевищують втрати ЗСУ. Причому від 60 до 80% — це власне вбиті, а не поранені.

Окрім того, наші воїни перебили всі власно встановлені рекорди зі знищення різного роду техніки:

Понад 2 тис. ствольної артилерії та аж 83 реактивної, тотальне винищення ППО, збито понад 60 тис. дронів, але головним інгредієнтом нашого успіху став логістичний колапс російської армії, особливо на півдні. ЗСУ спалили цього місяця майже 13 тис. різних автомобілів, для порівняння минулий травневий рекорд зупинився на позначці у 8 тис. 600 авто.

"Рухливими" здебільшого були 2 напрямки фронту – Слов’янський на користь росіян та Олександрівський де локальні наступи проводять Сили оборони. Попри шалений тиск, усі інші ділянки фронту здебільшого були статичними.

Росіяни підходять до Слов'янська

Наступ на Слов’янськ суттєво інтенсифікувався. Після того як окупанти не мали жодного просування на Лиманському фронті, але натомість поступово просувалися на Слов’янськ фронтально зі сходу як у квітні, так і в травні, то в червні вони ще більше наситили цей напрямок ресурсами.

Відтак ворог захопив Каленики і Закітне та пробивається через Криву Луку. Тим самим займаючи панівні висоти вздовж Сіверського Дінця, які дозволять розвинути наступ на Миколаївку, якій розташована Слов’янська ТЕС – останній бастіон перед боями за саме місто.

На іншому фланзі ворог з двох боків весь місяць штурмував Рай-Олександрівку – ще один укріпрайон, який розташований на панівній висоті. Його падіння дозволить окупантам розвинути наступ не тільки на Слов’янськ із півдня, але й на північні околиця Краматорська. Наразі російські штурмовики активно проникають у Рай-Олександрівку та намагаються в ній закріпитися.

Втім наші військові намагаються виправити цю ситуацію. Зокрема, після зміни керівництва оборони цього напрямку темпи просування росіян значно впали, а на багатьох ділянках взагалі зупинилися. І все ж загрози є надто очевидними, щоб їх недооцінювати. Не можна підпускати окупантів до міських боїв у Слов’янську і Краматорську, адже результати ми бачимо у Гуляйполі, Покровську, а тепер і Костянтинівці, яка зараз стала найбільш концентрованим полем битви.

Доля Костянтинівки буде скоро вирішена

У червні росіяни зуміли провести масову інфільтрацію в Костянтинівку, заполонити як центральні квартали, так і сягнути північних. Місто перебуває в напів оточенні, а логістика через Дружківку є вкрай ускладнена. Чи стане червень переломним в обороні міста стане зрозуміло вже у наступні тижні. Це залежить від того, чи метастазні проникнення у Костянтинівку є незворотними, чи загальна ситуація на фронті, виснаження росіян та логістичний колапс допоможуть ЗСУ переламати хід боїв за місто. В будь якому разі бій за Костянтинівку розтягнеться як мінімум до кінця літа.

Добропілля готується до оборони

На сусідньому Добропільському фронті весь червень російська армія намагалася вийти за межі Покровська і Мирнограда, але попри концентрацію найбільшої кількості військ у цій війні, вони так і не спромоглися на ривок на Добропілля. Їхнє обмежене та епізодичне просування на відстань до 1 кілометра є наслідком грамотної оборони 7 десантного корпусу ЗСУ.

І все ж поступово ми втрачаємо Родинське та навколишні села, які понад рік стримували окупантів. Окрім того, окупанти в останні тижні значно посилили тиск на захисне кільце Добропілля, зокрема, Шевченко, Білицьке та Новий Донбас. Очевидно, що пробиття цих наших захисних ліній буде пріоритетним завданням у липні.

Звільнення Дніпровщини

Однак на ситуацію на Добропільському фронті впливають процеси, які відбуваються на фланзі, на Дніпровщині, де ЗСУ вже від початку року проводять локальні наступи.

Якщо перша фаза цієї кампанії в районі межиріччя Янчур і Гайчук зупинилася у квітні, то в червні вона отримала друге дихання. Ворог не зумів відкинути Сили оборони на початкові позиції, а ЗСУ натомість зуміли просунутися біля Тернового, Березового, Новогригорівки та Солодкого. На всій ділянці йдуть безперервні зустрічні бої, які характеризуються глибоким взаємним вклиненням піхоти.

Одночасно в червні набрала обертів нова кампанія, в межиріччі Вовчої та Мокрих Ялів, де наші війська звільнили низку сіл та продовжують просуватися на схід, витискаючи окупантів на інший берег. Так, наприклад, ворожі воєнкори в пабліках жаліються, що ЗСУ деокупували Піддубне і просунулися до Мирного. Одночасно вже наші КАБи вибивають позиції росіян у стратегічному населеному пункті Комар, розташованому вже на лівобережжі Мокрих Ялів. Червнева кампанія дозволила не тільки майже повністю звільнити Дніпровщину від росіян, але й переламати плани ворога щодо наступу як на Добропілля так і в основному на Запоріжжі.

Запоріжжя тримає удар і б'є у відповідь

На Гуляйпільському фронті, попри те, що він вже давно вийшов на 2-ге місце за інтенсивністю боїв, окупанти так і не можуть подолати наші лінії оборони.

Час від часу воно оголошують про взяття того чи іншого села, однак це все інформаційні кампанії. В реальності, кілька штурмовиків, які змогли добігти до крайньої хати і вивісити на ній свою «ганчірку» майже одразу знищуються. Сірі зони практично не розширюються. Хоча у червні ворог таки зумів повністю зайняти Гуляйполе та наблизитися впритул до Залізничного, але на ці кілька кілометрів йому пішло понад півроку.

Натомість на Запорізькому напрямку в червні продовжились попередні тенденції просування Сил оборони на південь до Кам’янського. ЗСУ повністю звільнили Приморське та просунулися до Кам’янського як з півночі через Плавні, так і зі сходу. Таким чином ми цілком нівелювали піврічні зусилля окупантів щодо просування на Запоріжжя, а також маємо непогані шанси повернути позиції, які ми займали від 2022 року.

У червні ми потужно атакували Москву, військово-промислові заводи за Уралом і почали відрізати Крим від суходолу. Це ще не остаточний перелом у війні на нашу користь, але ми спостерігаємо за процесами, які суттєво його наблизили.

Джерело