Карта бойових дій за період 15-22 листопада: поки Покровськ і Костянтинівка тримають удар, росіяни хочуть обійти Слов’янськ із півночі

За тиждень на фронті відбулося 1340 боїв, а головними напрямками ударів, були Костянтинівка, Покровське та Гуляйполе. Однак значні зміни сталися тільки на Гуляйпільському напрямку. Мирноград, Добропілля та Покровськ, як і раніше, забирають на себе третину вогневої активності росіян

Знову міські бої у Сіверську та Лимані

Місяць тому, повідомляли про перші вуличні бої в обох містах – коли до них дісталися окремі ДРГ ворога. З того часу сіра зона біля Сіверська та Лимана значно розширилась, а російські малі штурмові групи все частіше проникають в міста і вже починають там накопичуватись. Величезна сіра зона між Лиманом і Сіверськом утворилася завдяки суцільному лісовому масиву між ними. Під прикриттям дерев, ворог може уникати наших дронів та через відсутність суцільної лінії оборони – підходити максимально близько до міст. Втім, закріпитися в Лимані окупанти наразі не можуть, хоч і посилюють тиск на місто. Для полегшення наступу на Лиман - зс РФ хочуть спочатку захопити Ямпіль, який вже давно став суцільною зоною вуличних боїв. Але й тут рашисти не мають повного контролю, а тому намагаються прорватися на південь від Ямполя - у напрямку Діброви, щоб перерізати дорогу Лиман – Сіверськ, яка йде через Закітне, та обмежити наші логістичні можливості як для Ямполя, так і для Сіверська. Однак Сили оборони зустрічними атаками відбили наступи на дорогу, а ворожі ДРГ знищили.

Наступаючи вздовж обох берегів Сіверського Дінця, росіяни впритул підійшли до переправи у Дронівці, але не можуть її захопити, і відповідно - не можуть посилити свій наступ на Сіверськ із півночі. Однак, ворожі формування пробились через наші редути до східних та південних околиць Сіверська. Втім наразі їхні штурмовики діють за принципом: побачити Сіверськ і померти. Попри те, що путіністів фіксували вже й у центральних кварталах міста, - сили оборони України зуміли знищити їх усіх. А от на південних околицях, зокрема на вулиці Пушкіна - окупанти все ж закріпилися.

Штурм Лимана і Сіверська демонструє далекоглядні плани росіян наблизитися до Слов'янська та спробувати обійти його із півночі.

Ворог почав новий наступ на Добропіллі

Поки ЗСУ закінчують зачистку росіян, які ховаються в єдиній посадці в районі між Шаховим та Шаховим новим, інші ворожі групи значно активували свої атаки з лівого боку Казенного Торця на Володимирівку і Софіївку. Володимирівка, яку Сили оборони звільнили у вересні, зараз знову майже повністю перейшла у руки рашистів. А в Шаховому кишить від кількості ворожих ДРГ. З лівого флангу ворог атакує з Полтавки на Русин Яр. Таким чином вони хочуть сформувати новий вектор наступу - паралельно попередньому: між Добропіллям і Костянтинівкою, який спрямовуватиметься на Дружківку.

З іншого боку річки, окупанти намагаються пробитися через Панківку. І одночасно атакують від Заповідного - у напрямку Іванівки та Нового Шахового. В обох випадках ЗСУ тримають удари та намагаються контратакувати, щоб врешті здійснити вихід до річки та закрити питання із цим плацдармом, який прикриває наступ ворога на Мирноград з боку Червоного Лиману і Разіного. За східні околиці Родинського точаться щоденні бої: ДРГ заходять – Сили оборони їх знищують. Але водночас, наші підрозділи поки не можуть просунутися до Червоного Лиману. Крім того, окупанти закріпились на ділянці між Разіним та Новоекономічним, яка місяцями була у сірій зоні.

Покровськ – наші оборонці втрачають центр міста, але тримають фланги

З одного боку ситуація в Покровську і Мирнограді стабільно погана, з іншого - стабільна: немає швидких змін і проривів ворога. ЗСУ продовжують утримувати частину міста на північ від залізниці, а також логістичні шляхи, які йдуть через Гришине та Рівне. Наступи на обидва села Силам оборони вдалося відбити. Однак рашисти, яких вже багато інфільтрувалось у центральну частину міста, - поступово тут закріплюються та продовжують рух далі на північ. Їхні ДРГ вже знищували біля дороги з Гришиного на Рівне, а в районі залізничного вокзалу вони перейшли колії та зайняли кілька будівель.

На південному фланзі - між Мирноградом та Покровськом ЗСУ продовжують утримувати позиції в районі Сухого Яру та Лисівки, хоча сіра зона через яку просочується ворог, поширилася далеко в нашому тилу. Тим більше, що дорога Селидове – Покровськ перебуває під повним контролем окупантів. В цьому районі позиції оборонців України є особливо вразливими, тим більше, що росіяни все більше інфільтруються у південні квартали Мирнограда і згодом можуть повністю оточити наших захисників на південному фланзі. Логічним виглядав би відхід сил оборони з цих позицій, для підсилення на інших ділянках, однак і ця місцевість важлива, в тому числі - для утримання Мирнограда.

Новопавлівка – швидкий прорив і блискавична зачистка

Поки річка Вовча стала надійним прикриттям для Дніпровщини, окупанти не можуть створити плацдарм на її правому березі ні в Іванівці, ні у Філії. Однак днями, під прикриттям туману рашисти форсували на бронетехніці річку Вовча в районі Дачного та проїхали без боїв аж 9 км - до Новопавлівки. І висадили там десант. Двічі. Але попри швидкий прорив, ворог провалив спробу там закріпитися біля Новопавлівки.

Більшу частину десанту наші оборонці ліквідували, інших - взяли у полон. Втім, ворожа армія намагається утримати плацдарм біля Дачного, щоб і надалі мати можливість знову атакувати Новопавлівку. Захисники України натомість хочуть зачистити і цей плацдарм ще до настання сильних морозів, коли річка може замерзнути, а в окупантів з’явиться більше можливостей її форсувати.

Гуляйпільська криза загрожує Дніпровщині

Після прориву фронту на річці Янчур та стрімкого просування на 10 км у наші тили, росіяни дещо сповільнили темпи наступу. Вони захопили панівні висоти біля Рівнопілля і тепер рухаються по височині на південь і північ, щоб вирівняти фронт по флангах. В першу чергу ворог кинувся на південь, де багато років поспіль тримав оборону наш укріпрайон біля сіл Високе й Зелений Гай. За тиждень окупанти, на жаль, пробились на 5-6 км та захопили село Весела і зайшли у Зелений Гай, за яке зараз тривають бої. Наші оборонці перебувають під вогнем одночасно із трьох сторін, а тому оборона тут навряд чи триватиме довго і нашим воїнам доведеться відступати до Гуляйполя.

Окупанти також наступають на місто, як фронтально, так і в обхід. Рухаючись “в лоб” по дорозі - мали подолати 2 природні бар’єри у вигляді балок, але вони їх почали обходити через село Затишшя. Де створили загрозу - перерізати можливість відступу для захисників, які будуть відходити із Високого.

На правому фланзі росіян чекає наша потрійна лінія оборони: дорога Покровське – Гуляйполе, потужна укріплена лінія, що йде вздовж дороги, а також доволі повноводна річка Гайчур, яка тече між дорогою і нашими редутами. Річка також проходить наскрізь через саме Гуляйполе і буде природним захисним рубежем у місті.

Рашисти шукають слабке місце в нашій обороні та пробують пробиватися через усі три лінії. До траси напряму їм залишилось близько 8-ми км. Однак вони спрямовують свої зусилля північніше - в район Тернуватого. Де на межі областей і в межиріччі Гайчура, Янчура і Вовчої наша лінія захисту не така потужна, як біля Гуляйполя чи Покровського. Окупанти вже атакували Єгорівку, а частину їхніх штурмових груп знищували й у Данилівці, що розташована на самій дорозі і може стати ключем до нашої оборони. Тут ворог може вийти в тил не тільки захисникам південного фронту та створити загрозу для Оріхова, але й обійти з флангу та почати облогу Покровського - першого міста на Дніпровщині.

Фронт критично наблизився до Запоріжжя

Лінія фронту на південь від Запоріжжя є однією із найбільш стабільних у цій війні. За майже 4 роки ворог тут наблизився до обласного центру менше, ніж на 10 км, а до околиць Запоріжжя залишилось ще 20 км. Однак останнім часом окупанти активізували свій наступ на Степногірськ – селище, яке є останньою перепоною для того, щоб росіяни змогли почати обстрілювати Запоріжжя із артилерії.

Взяти штурмом Степногірськ рашисти не можуть вже пів року. А тому обходять його з флангу попри берег Дніпра. Тут вони закріпилися у Плавнях та намагаються пробитися по вулицях Приморського, щоб зайти захисникам Степногірська у фланг. За останній місяць вони скоротили відстань до Запоріжжя на 2 км. Тут їхнє просування є критичним та потребує швидкого реагування. Так само як і на багатьох ділянках фронту, які стали критичними для нашої оборони.

Кілька спроб наступу на Оріхів з боку Малої Токмачки із використанням бронетехніки були провальними - ЗСУ знищували незначні колони ворога.

Джерело