
А провал у Куп’янську й очевидна брехня Путіна навіть в очах Трампа підірвали довіру до можливостей виснаженого війська РФ завоювати Донеччину силою цього року чи навіть наступного.
У січні просування окупантів було мінімальним, а втрати залишилися на стабільно високому рівні. Відтак за попередньою оцінкою, у січні загарбники заплатять чи не найбільшу ціну за всю війну за кожен кілометр нашої землі.
Три з половиною загальновійськові армії, а це від 150 до 170 тисяч осіб, понад рік штурмують Покровськ і Мирноград.
Саме тут відбувається третина всіх боїв на фронті. Але ми не бачимо жодних проривів навпаки – наша ешелонована і добре технологічно підкована оборона повністю стабілізувала лінію зіткнення.
Саме тут народжуються рішення, які потім масштабуються по всьому фронту.
Увесь січень на Покровському напрямку працював Координаційний центр безпілотних систем, який разом із 7 корпусом десантно-штурмових військ впроваджує механізми, які скорочують час від виявлення ворога до його знищення.
Однією із несподіванок стало повернення на поле міської битви австралійських Абрамсів.
Танки, які вже публічно списали через коротку тривалість життя в сучасних реаліях війни, здобули новий антидроновий захист і повели за собою кілька локальних контрнаступів на вулицях Покровська.
І це при тому, що ще в жовтні начальник російського генштабу Герасимов доповів, нібито Покровськ і Мирноград оточені та під контролем зс РФ.
Якщо глянути на карту боїв, то побачимо, що Сили оборони продовжують утримувати північну частину міста, хоча площа цього контролю скоротилася на кілька кварталів.
Натомість окупанти й далі намагаються обрізати логістику та обійти із флангів.
Одна частина ворожих військ проривається із півдня дорогою до села Гришине, яке вже кілька місяців є головним перевалочним хабом та базою для дронарів.
Росіяни накопичують піхоту довкола села, також фіксуються поодинокі випадки їхнього знищення в самому Гришиному.
Інша частина окупаційних військ хоче обійти північні квартали і промзону Покровська та перерізати вулицю Олімпійську, через яку Гришине з’єднується з оборонцями Мирнограда.
Разом з тим ці два просування в перспективі можуть замкнути кільце і навколо контрольованої нами промзони Покровська.
Розуміючи цю небезпеку, ЗСУ максимально сконцентрували тут свої зусилля, а наші штурмовики вживають контрзаходів.
На відміну від Покровська, ситуація в Мирнограді є складнішою. Логістика в місто давно перерізана і здійснюється майже виключно дронами, зокрема наземними.
Майже на всіх вулицях міста є чимало росіян, на яких оборонці можуть несподівано натрапити.
Вийти з Мирнограда чи провести евакуацію також майже неможливо. А це питання найвищого пріоритету на наступні тижні, оскільки захисників стає все менше і в певний час вони не зможуть давати організовану відсіч.
Більшість попередніх операцій з відходу ЗСУ проводили вдало, а тому сподіваємося, що захисники Мирнограда також зможуть прорватися до своїх. Тим паче, що ворог ще не контролює ні Рівне, ні Світле, тож для прориву оптимальні шанси є.
Розуміючи це, росіяни хочуть закрити всі виходи із Мирнограда та безперестанно штурмують Червоний Лиман і Родинське.
За останнє запеклий бій триває від липня. У місто кілька разів просочувався ворог, але Сили оборони його звідти вибивали.
Зараз воно майже повністю перейшло в сіру зону. Хоча росіяни збільшили ділянку свого контролю на східних підступах до Родинського, але в місті вони не захопили ще жодної вулиці.
Наразі накопичують ресурси для чергового масового проникнення в місто. Окрім того, вони намагаються його обійти з півночі. Зокрема, зафіксовано рухи ворога в районі між Сухецьким і Родинським. Але й ЗСУ також контратакують у цьому напрямку та утримують контроль над Сухецьким.
Утримання чи захоплення цього міста має визначальне значення не тільки для повного контролю над Покровсько-Мирноградською агломерацією, а й для продовження наступу на Добропільському напрямку, де зараз знову стало дуже гаряче.
Російські малі штурмові групи знову почали масований наступ у напрямку Добропілля. Вони зайшли в села Нове Шахове, Іванівка і Дорожнє. Тут відновилися вуличні бої.
Інший напрямок атак – від Шахового на північ до Софіївки, в яку окупанти проникають як з півдня, так і зі сходу.
Їм вдалося дістатись центру села, але наші військові вибили ворога й перевели бої на околиці.
Софіївка є однією з важливих ланок у лініях нашої оборони, які закривають просування росіян у напрямку між Добропіллям і Костянтинівкою, в бік Дружківки.
Наразі після Покровська – це пріоритетний напрямок для окупантів. Вони не можуть оточити Костянтинівку.
А тому для її взяття використовуватимуть таку саму тактику, як і в Покровську – масову інфільтрацію в місто. Але перед тим їм потрібно обмежити логістику.
Росіяни хочуть наскільки можливо максимально затиснути місто в кліщі зі сходу та заходу.
Східні кліщі вже сформовані, а західні – на підготовчому етапі. Тут ворог атакує на північний захід від Русиного Яру, але має дуже мінімальне просування. Ще однією гарячою точкою стануть села Бересток та Іллінівка. Тут уже зараз ворог розширив сіру зону, а окремі штурмовики дістаються до околиць цих сіл, де й вмирають. Але таким чином прокладають кривавий маршрут для наступних груп.
На обох флангах Костянтинівки є певні просідання нашої оборони, а вогневий мішок над містом звужується.
Росіяни готуються до штурму, але не можуть повноцінно почати його, поки триває оборона Покровська і Мирнограда.
На південному фронті триває важка битва за південні околиці Запоріжжя. Ні, ворог не може сюди дістатися фізично, але хоче наблизитися на відстань до 15 км, щоб отримати змогу здійснювати постійний терор дронами.
Вони прагнуть зробити місто безлюдним, щоб через послаблення тилів просідав фронт. Для цього їм потрібно захопити невелике містечко Степногірськ. Днями росіяни мали просування як у центральній частині міста, так і на його східному фланзі.
Однак оборона тут усе ще тримається та не провалюється. Через невелику інтенсивність боїв наші дрони мають час для знищення інфільтрованих у місто загарбників.
Значна активізація ворога відбулася з лівого флангу, де поки що тривають провальні атаки в напрямку Лук’янівського та Павлівки.
Росіяни хочуть у перспективі розвинути фланговий прорив в напрямку Оріхова. Але ЗСУ не дають їм тут закріпитися.
Натомість з правого флангу Приморське вже понад місяць як перейшло у сіру зону. Майже на всій його 10-кілометровій протяжності ведуться бої дронарів. Ворог постійно намагається просунутися на північ і закріпитися на берегах річки Конка.
Окупанти навіть здійснили спробу прориву через річку до села Григорівка, але їх знищили. Після цього ЗСУ підірвали міст через річку. Це фактично обмежує нашу змогу наземного перебування на цій ділянці фронту та полегшить росіянам можливості закріпитися на лівобережжі Конки.
І все ж днями Сили оборони провели локальний контрнаступ і відкинули ворога від узбережжя. Однак потім ми відступили з Приморського, яке захищаємо виключно дронами й не даємо ворогу накопичити достатньо ресурсів для просування вперед. 02.24-02.38 = 14с.
Новим несподіваним полем битви на підступах до Запоріжжя може стати дно пересохлого Каховського водосховища, де суттєво звузилося річище Дніпра. А на колишньому дні зараз уже виріс невеликий ліс, який через місяці стане повноцінною “зеленкою”.
Це дасть ворогу змогу непомітно наближатися до Малокатеринівки. Вже тепер на колишньому дні водосховища спецпризначенці з обох сторін проводять локальні бої.
Утім поки ми контролюємо Степногірськ та його околиці, росіяни не можуть наблизитися до Конки та тероризувати Запоріжжя. Однак, імовірно це буде ближньою перспективою до якої вже зараз треба готуватися Запоріжжю.
А провал у Куп’янську й очевидна брехня Путіна навіть в очах Трампа підірвали довіру до можливостей виснаженого війська РФ завоювати Донеччину силою цього року чи навіть наступного. . У січні просування окупантів було мінімальним, а втрати залишилися ...
У відкритих джерелах з'явилася вкрай тривожна для багатьох українців інформація, що біля кордонів із нашою країною Росія нібито розгорнула 24 пускові установки ОТРК "Іскандер-М1" із 96 ракетами 9М729, які можуть долетіти до Львова і навіть Ужгорода. Ал...