1. Ми сприймаємо себе вродливішими, ніж є насправді

Багато людей перекладають провину за невдалі фото на фотографа або освітлення і впевнені, що не бреше тільки дзеркало. Але вчені стверджують, що того красеня, якого ви бачите щодня у дзеркалі, не існує, а є такий самий, але трохи більш своєрідний. Мозок захищає тендітну психіку господаря і ретушує зовнішність в його власних очах. Згодом ми настільки звикаємо до візуальних коректувань самих себе, що перестаємо звертати увагу на деякі недоліки.

Але вчені не перестали шокувати людей, далеких від світу науки, і вирішили провести серію експериментів (Mirror, Mirror on the Wall: Enhancement in Self-Recognition, джерело: journals.sagepub), щоб остаточно довести мимовільне самозванство кожного, хто живе на Землі. Дослідники сфотографували добровольців, а потім обробили їх знімки в фоторедакторі. Випробовуваних попередили, що фотографії були відретушовані, а їх завдання – знайти оригінальне зображення. Ніхто з учасників дослідження із завданням не впорався, адже рука постійно тягнулася до більш привабливої версії себе.

Найцікавіше, що коли вчені просили знайти необроблену фотографію іншої людини, то учасники експерименту з легкістю справлялися з цим завданням. Виходить, що ми прикрашаємо тільки власну зовнішність. Такий тест можна провести і самостійно, щоб подивитися на себе справжнього. Хоча все ж є в цьому світі речі, про які краще не знати.

Парадоксально, але, не дивлячись на зростання популярного руху, який закликає людей почати любити себе такими, якими вони є, з кожним роком попит на пластичні операції тільки зростає. Більшість пацієнтів спочатку має на меті трохи поліпшити дані, отримані при народженні, але коли перша операція проходить успішно, то з людини спадають окови страху і сумнівів. Вона починає знаходити все нові приводи відвідати пластичного хірурга. Крім того, що наш мозок коригує власну зовнішність, до нових змін він звикає досить швидко, а потім починає натякати, що результат втручань не надто помітний, тому сміливо можна ще підкачати губи, зробити повторну ринопластику і замінити імпланти в грудях на розмір більше. Так і виходить з-під контролю початкове бажання злегка підправити природні дані.

Однією з популярних причин, яка змушує людей лягати під ніж, – прагнення робити ідеальні селфі. І це не дивно, адже сучасні люди вперше в історії людства бачать себе на фотографіях, а це в свою чергу допомагає ретельно вишукувати і фокусуватися на речах, які нам в собі не подобаються. Іншими словами, ми тримаємо свою зовнішність під постійним контролем. Навіть наш власний мозок не встигає згладжувати кути, що призводить до різних психічних захворювань, таких як дисморфофобія. Ось і відповідь на питання, чому не варто боротися з ілюзіями зовнішності, які підкидає наш мозок (не заважайте йому працювати і обмежте себе в бажанні робити по 150 Селфі в день).

2. Щодо своєї фігури ми помиляємося теж

Якщо з обличчям все зрозуміло і ми дійсно не можемо побачити себе зі сторони, то з тілом, здавалося б, повинно бути простіше і для оцінки своєї фігури нам досить подивитися зверху вниз. Але і тут зачаївся підступ зі спотворенням сприйняття. Вчені з’ясували (Weight and social comparison: Does the weight of a stranger affect a person’s perception of their own weight?. Джерело: journals.sagepub), що люди як із надмірною вагою, так і з нормальною або недостатньою не можуть адекватно сприйняти свою комплекцію.

Останнім часом відбулися масові зміни в уявленні того, якою повинна бути нормальна вага. Через моду на пишні форми (спасибі, Кім!) люди почали нарощувати форми, і така популярність великих розмірів викликала калібруванняу сприйнятті, збільшивши поріг з параметра «надмірна вага» на «нормальна». Значна частина людей з надмірною вагою не ідентифікує ожиріння ні у себе, ні у своїх дітей, що викликає серйозне занепокоєння у лікарів.

Вчені з’ясували ще одну цікаву річ: жінки оцінюючи параметри тіла опираються на минулий досвід. Учасницям експерименту показували зображення людей зі статурою різних типів. З’ясувалося, що жінки визначали його, грунтуючись на даних попередньої фотографії. Наприклад, вони сприймали людину з ожирінням як людини з нормальною вагою, якщо на попередньому знімку вага дійсно була в нормі. Це впливає і на уявлення про розмір нашого тіла. Спираючись на спогади ми впевнені, що все ще занадто худі або занадто товсті, і не помічаємо правди.

3. Наш голос дійсно не такий, яким ми його чуємо

Якщо ви хоча б раз чули запис свого голосу, то напевно думали: «Невже це я ?!» До речі, судячи з представленої вище інформації, можна припустити, що всіх нас чекав би подібний шок, якби ми побачили себе зі сторони. Але повернемося до голосу. Так, ті неприємні звуки на записі дійсно належать вам. З цим потрібно просто змиритися. А ще вчені стверджують (Social status of listener alters our voice. Джерело ScienceDaily), що якщо часто слухати власні аудіозаписи, то в підсумку ви звикнете до різниці і реагувати на свій голос будете не так гостро (але цей метод підходить тільки для сильних духом людей).

Людині властиво сприймати свій голос нижчим за висотою звуку, ніж він є насправді. Дослідження показують, що люди змінюють тон свого голосу не тільки в залежності від ситуації (наприклад, коли нам хтось подобається або ми намагаємося здаватися серйознішими), але і у спробі повторити той тембр, який самі чуємо. Наприклад, в ході експерименту люди, які чули свій голос через мікрофон, в якому висота звуку була змінена, підсвідомо міняли голос і намагалися зробити його звучання таким, до якого вони звикли.

4. Чим старшими ми стаємо, тим молодшими почуваємось

Вчені стверджують, що всі ми трохи Бенджамін Баттон. Дослідження показали, що наше сприйняття старіння не є статичним і змінюється в міру того, як ми стаємо старшими. Звичайно, це не дивно, адже ви й самі, напевно, пам’ятаєте, як колись випускники інституту здавалися вам динозаврами, а тепер – зовсім молодиками, які й життя ще не бачили. Але вчені витратили час не тільки на з’ясування очевидної речі, але і на те, щоб виявити причину неприйняття старості. Полягає вона в тому, що молоді люди розглядають похилий вік в негативному ключі. Їм здається, що нічого хорошого на тій стороні життя немає, в той час як літні люди насправді щасливіші за молодих і більше уваги приділяють позитивним емоціям. Ось і перший позитивний пункт цієї статті, який змушує радіти простій істині: так, ви постарієте, але при цьому вам буде добре.

Підсумки експерименту також показали, що чим старшою стає людина, тим молодшою вона почувається. Цікаво й те, що представники різних вікових груп називали різні цифри, кажучи про бажану тривалість життя. Наприклад, діти і молоді люди часто мріяли дожити до 90 років. До 30 років люди починали боятися своїх бажань і злегка зменшували розмір передбачуваного життя. Ближче до 50 років бажання жити повертається знову, і люди починають мріяти про 93 роки життя.

5. Гроші наділяють відчуттям особливості

Психологи підтвердили той факт, що гроші дійсно змінюють людей і їхнє сприйняття. Наприклад, люди з низьким достатком вважають, що багатство не пов’язане з генами: будь-хто може як розбагатіти, так і втратити все. Багатії ж відчувають себе особливими не тільки у плані можливостей, але і генетики. Вони впевнені, що їм на роду було написано зайняти таке становище у суспільстві – і ніяк інакше бути не могло. Також забезпечені люди вважають, що життя справедливе і кожен отримує те, що заслуговує. (Social class rank, essentialism, and punitive judgment.Джерело American Psychological Association)

Інші дослідження ( Social class affects neural empathic responses. Джерело asumaclab) показують, що багатії гірше зчитують емоції людей, хоча самі вони так не вважають, тому схильні часто помилятися у виборі оточення.

6. Оцінити власні здібності так само важко, як і зовнішність

Психологи стверджують (People estimate their own abilities based on others' performance. Джерело ScienceDaily), що людина не бачить як своїх переваг, так і сліпих зон, а на оцінку наших власних здібностей сильно впливають оточення і результати інших людей. Наприклад, в кооперативних завданнях люди вірять в себе і оцінюють свої знання досить високо, коли інші гравці показують хороші результати, і розчаровуються в собі, якщо команда виступає погано. Так взаємодія з професіоналами своєї справи дозволяє нам відчувати себе більш здібними в умовах спільної роботи – і повними невдахами, якщо поруч опиняються некомпетентні люди. Тому кожного разу, коли ви сумніваєтеся в собі, варто згадувати цитату дядечка Фрейда: «Перш ніж діагностувати у себе депресію і занижену самооцінку, переконайтеся, що ви не оточені ідіотами».