Хіти тижня. "Європейці, крім балтів та поляків, ляжуть кістьми, аби Україна не вступила до НАТО", - волонтер

"Я наважусь стверджувати, що декларації українських політиків та експертів, які створюють подвійне хибне враження в українських громадян: а) реалістичності вступу України до Північноатлантичного альянсу в озорому майбутньому; б) НАТО як панацеї від російської агресії, – насправді шкодять обороноздатності нашої держави", - пише волонтер та правник Геннадій Друзенко на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"По-перше, НАТО – це організація, яка не спромоглась виграти війну навіть у Талібана і наразі ганебно залишає Афганістан, віддаючи на поталу релігійним фундаменталістам усіх, хто повірив "світочу демократії". Якийсь трагічний рімейк історії 10-річної радянської військової операції в цій країні, яку в Україні заведено таврувати.

Але я наразі навіть не про наявність у НАТО достатніх ресурсів та політичної волі перемагати. Я про інше. Доки прийом нових членів до альянсу відбувається консенсусом, Україні членство в НАТО не світить. Саме тому, що в нас сьомий рік триває війна з Росією. І тому, що європейці (можливо окрім поляків та балтів) навіть у нічному кошмарі не можуть уявити зіткнення з росіянами на полі бою. І тому ляжуть кістьми, аби Україна не вступила до альянсу і в них не виникло формального зобов'язання боронити нашу незалежність та територіальну цілісність.

І тому балачки про вступ до НАТО тільки ослаблюють нашу обороноздатність. Бо схожі на обіцянку підмоги, яка не прийде. І тому дезорієнтують наш народ, де саме лежить ключ до перемоги над російським агресором.

Усім адептам скорого вступу України до НАТО пропоную замислитись, чому велика Польща (Друга Річ Посполита) в 1939 році щезла з політичної мапи за три тижні. А маленька Фінляндія встояла проти сталінських армад?

Правильна відповідь: Польща сподівалась на союзників, а Фінляндія на себе.

Це не означає, що Україні не потрібні союзники, співпраця з НАТО чи статус "головного партнера США поза НАТО". Це не означає, що нам не потрібна союзницька допомога та підтримка. Але це означає, що в політиці потрібно тверезо оцінювати реалії. А реалії такі, що ще довго у протистоянні Росії ми можемо сподіватися насамперед на самих себе".