"Козаки Хмельницького не носили шароварів. Годі поширювати радянські вигадки", - історик

"Зіткнувся з необхідністю дати власне визначення "шароварщині" для Енциклопедії історії України. Воно поки в роботі. Але повилазила купа всього. Я завдяки Сергію Шаменкову та іншим реконструкторам дещо в курсі про "шаровари" як такі. Але як відрізнити "етнографічний патріотизм" (наприклад, одягати вишиванку), "етніку" в модній індустрії та поп-культурі, від "фальсифікацій українського історичного костюму" на тлі вигадування нашого минулого в риториці ура-патріотизму?" - пише історик Кирило Галушко на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Ясно, що Go-A не відноситься до "шароварщини", правда? Хоча це не автентичні народні костюми. Це "етніка" чи "етнографізм".

На побутовому рівні хлопського розуму я, звісно, відрізняю "шароварщину" від "етніки". Але визначити та розрізнити поняття. Я відрізняю нормальну історичну реконструкцію від кінного цирку на Хортиці. Але як це коротко виписати.

Виділив три періоди "шароварщини" в різних історичних контекстах: український театр кінця ХІХ - початку ХХ ст., радянський період і незалежність. За кожного періоду вона мала свої причини, сенси, прояви, соціальний зміст та відповідне ставлення влад чи суспільства. Одне перетікало в інше, і прояви "антиколоніалізму" чи створення "національного візуального стандарту" могли переростати в декорацію "української радянської культури" і тоталітарний сурогат, спримітивізований до рівня "художньої самодіяльності". Я сам брав у ній участь і добряче відгарцював за студентства у шароварах. Я розумію, як тлумачити амбівалентність "українського поетичного кіна" 1960-1970-х, коли антураж "українського народного життя" містив і казенний вигляд козаків, і водночас таку кількість шароварів та жупанів, що автори імовірно вважали це дисидентством та антирадянщиною, так само, як і контролюючі органи? Або ж беремо стилізації на кшталт ВІА "Червона рута" та "Кобза"? Ясно, що це вже "етніка" і стилізація.

"Шароварщина" починається із фальсифікації матеріальної культури та традицій минулого. Фентезійної плебеїзації українців на рівні сучасної міфології тих речей та явищ, яких часом і не існувало ніколи. Козаки Хмельницького не носили шароварів. З поширення маячневих історичних вчень "старі люди пам'ятають" (Трипілля, козаків-характерників, таємні козацькі бойові мистецтва, українське язичництво) і зневагою до академічної та реальної етнографії, чи там етнології чи культурології.

Романтичні вигадки замінюють реальності минувшини та нашу правдиву і багату історію. Звісно, краще зображати з себе з голим торсом на коні в шкіряних браслетах українських апачів Дикого Заходу, аніж одну книжку прочитати, де дізнатися, що ніколи цього не було в українців. А от, хто цього не поділяє, той - "українофоб" та "запроданець". Субкультура недовіри до "офіційної науки" дійсно має свої підстави за досвідом радянської доби, але ж вже 30 років минуло? Може, час вже спустити з брів "казенні радянські шаровари" та реально пізнати власну країну та культуру?

І при тому я щиро радий за те, що у нас є абсолютно упізнаваний оригінальний національний образ. І вишиванка, попри те, що є не лише у нас, - це наш символ маніфестації українськості в реаліях ХХІ століття, і її модернізовані модифікації цілком логічні. Бо це живе. Але треба відрізняти "етніку" від "шароварщини". І у цьому плані мене цілком підтримують шановні люди, які вже критично висловлювалися з цього приводу: Іван Франко, Леся Українка, Симон Петлюра".