Крадені богатирі: Як Росія "поцупила" Іллю Муромця, Добриню Микитича та Альошу Поповича (відео)

Герої картини Віктора Васнецова "Три богатирі" – Ілля Муромець, Добриня Микитич та Альоша Попович – стали ледь не іконою російської пропаганди, хоча насправді мають українське коріння, передають Патріоти України.

Як пише "24 канал", для творення міфу про "исконно русских молодцев" країна-агресор привласнила собі цих персонажів. Але правда полягає в тому, що вони мали цілком реальних історичних прототипів серед українців (щоб подивитися відео, доскрольте сторінку до кінця).

Крадіжка Росією чужих переказів

Російська імперія століттями присвоювала всі сфери життя українців, аби довести, що й їхня історія причетна до руської епохи.

Саме з таких міркувань росіяни "позичили" українську усну народну творчість. Нагадаємо, що героїчний епос та билини з'явилися саме в епоху Київської Русі. Наприклад, билини Володимирського циклу (адже центральною постаттю там є князь Володимир) формувалися у IX – XIII століттях. Навіть росіяни визнають, що вони таки київські й всі події відбуваються в Києві та навколишніх теренах за часів Володимира Великого.

У тих оповідях, крім Києва, згадують й Чернігів, а також назви річок. Добриня, наприклад, б'ється зі змієм над Пучай-рікою. Історики та філологи припускають, що йдеться про Почайну в Києві.

Прототипи богатирів

Герої билин Ілля Муромець, Добриня Микитич та Олексій Попович мали своїх історичних прототипів. І саме через них нещодавно спалахнула запекла інформаційна війна між Україною та Росією. Так, кремлівські пропагандисти звинуватили Україну ледь не у диверсії, оскільки наші науковці заявили, що Ілля Муромець походить із Чернігівщини. Російські ж легенди кажуть, що цей історичний персонаж нібито народився в селі Карачарово біля Мурома і звідти його прізвисько Муромець.

Тим часом українські дослідники називають цього богатиря Муровцем, бо Ілько походив із села Морівськ, чи по-старому Муромськ під Черніговом. Показово, що ці назви згадуються у літописах.

Прототипів богатиря Ілька може бути кілька. Серед них називають Іллю на прізвисько Чобітько. Він був ченцем Києво-Печерської лаври, а його мощі досі зберігаються там. До речі, у писемних згадках у XVI столітті цього чоловіка називають Іллею Моровлянином.

Ще один билинний герой – Добриня. Про нього є вже значно більше записів у письмових джерелах Русі. Історичний Добриня був воєводою, дядьком князя Володимира Великого, рідним братом Малуші – Володимирової мами.

Добриня також начебто спочатку встановив ідола Перуна, а потім допомагав Володимиру хрестити Русь і скинув ідола в річку.

Звідси, можливо, й походить сюжет билини, де Добриня перемагає Змія, який у ранньо-руському християнстві вважався символом язичництва.

Що стосується Альоші Поповича, то його в Україні називають Олексієм або Олешком. Він теж є історичним персонажем Київської Русі. У кількох літописах розповідається, що Олексій Попович походив із міста Пирятин на Полтавщині, був лицарем і бився проти печенігів та половців.

Стверджується, нібито він убив половецького хана та його брата. Тверський літопис свідчить, що Попович загинув у битві проти монголів на річці Калка 1223 року.

Як богатирі стали "російськими"

На землях Київської Русі, майбутньої України, згадані билини існували усно, а потім взагалі розчинилися в інших жанрах. Записали ж їхні сюжети саме у Росії.

Без сумніву, Київська Русь була в межах нинішньої етнічної України, але також простягалася і значно північніше. Так, до її складу входив той самий Новгород. Зрештою північні території, які історично були частиною руських земель, жорстоко завоювало Московське князівство. Відтак, влада царя зовсім не могла спонукати населення захоплених територій до створення у фольклорі власних народних героїв.

Новгородський цикл билин

Згодом мешканці міст, які захопило Московське князівство, таки створило новгородський цикл билин, але він уже суттєво відрізнявся за змістом від київського.

"Якщо в київському циклі – це герой, який готовий піти на самопожертву заради держави, не має корисливих цілей, то дух героя новгородського циклу суттєво відрізняється. Там на першому плані матеріальні цінності, особиста перевага над іншими", – розповів доктор філологічних наук Святослав Пилипчук.

Конкретний приклад героя з новгородських билин – Василь Буслаєв, син у новгородському циклі. У дитинстві з ним ніхто не хотів гратися через любов до демонстрації власної сили. Його жорстокість і кривавість – це такий формат, який характеризує формування нового, російського етносу, де зовсім інші цінності.

Народні лицарі еволюціонували у козаків

Однак на теренах сучасної України цінності, закладені у руських билинах, нікуди не поділися. Відтак, на зміну богатирям-захисникам рідної землі прийшли козаки.

Саме їхні типажі лягли в основу наступного героїчного епосу – козацьких дум, унікального жанру, якого не має жоден інший народ.

Показово, що в українській історії кожен новий період дарував національній культурі новий різновид героїв сучасності. Так, після козаків з'явилися Січові Стрільці, опришки, гайдамаки, вояки УНР, УПА. ХХІ століття продовжило цю лінію, і війна на Донбасі витворила нових лицарів, про яких пишуть пісні.

"Це називається еволюція лицарства. Лицарство є однією зі складових етнічної поведінки українців. Це характерно для українців, і воно потім приймає нові форми, відповідно до нових історичних обставин", – пояснив доктор філологічних наук Ярослав Гарасим.

Символом новітнього героя став, наприклад, оперний співак Василь Сліпак, який залишив театр у Парижі, пішов на війну добровольцем і загинув. І таких імен нинішніх українських героїв уже сотні та тисячі.

Реакція Росії на крадіжку фольклору

В країні-агресорі в дусі російської пропаганди заявили, що персонажів давньоруських билин нібито не можна вписувати в сучасні кордони.

Як пише РБК, професор кафедри історії Росії до XIX століття історичного факультету МГУ ім. Ломоносова, доктор історичних наук Антон Горський заявив, що "коли мова йде про фольклорних персонажів, досить безглуздо намагатися їх "приурочувати" до сучасних реалій". У якості аргументу росіянин заявив, що за часів, описуваних у билинах, не було ні України, ні Росії, а всі персонажі були з різних міст, розташованих на території сучасних двох країн.

Зі свого боку доцент історичного факультету МГУ ім. Ломоносова, доктор історичних наук Федір Гайда спробував переконати читачів у тому, що основні відомості про богатирів виходять з давньоруських билин, які нібито збереглися в Заонежському краї, на території сучасної Карелії. Пропагандист додав, що українська усна народна творчість билинних персонажів буцімто "не запам'ятала".