"Китайська доктрина світоустрою не виключає такого поняття, як "суверенітет національних держав", але є нюанси", - журналіст

"Наскільки я зрозумів, новий світоустрій за китайськими лекалами означає підрив Вестфальської системи, грунтованої на міжнародному праві, пріоритеті держав-націй і принципі державного суверенітету, рівності прав держав незалежно від їх розмірів і частки в світовій економіці. Системи, яка була доповнена за наслідками Версальського миру (зокрема -правом націй на самовизначення), закладена в декларацію ООН ( з визначенням пріоритетів дотримання прав людини) та рішення Ялтинської та Потсдамської конференцій.

(Власне кажучи, відповідно до цих принципів Україна здобула державну незалежність і нині вважає війну, яку веде проти Росії, справедливою й визвольною).

Китайська доктрина світоустрою не виключає такого поняття, як “суверенітет національних держав”, але підпорядковує його іншому суверенітету — цивілізаційному.

Поділ загальнолюдської популяції на окремі самобутні цивілізації — не сьогоднішня вигадка. Ця теорія існує ще з кінця ХІХ ст. І відповідно до неї на Земній кулі налічується плюс-мінус 5 великих цивілізацій — Західна (євроатлантична, християнська), Ісламська, Сінська, Індійська та цивілізація субсахарної Африки. Розробляли її Шпенглер і Тойнбі, а вже в наші часи — Фернандес-Арместо, Даймонд і, звичайно, Хантінгтон.

Так от, згідно з Хантінгтоном, кожна цивілізація має свою Базову державу й ряд держав-сателітів, що існують на кордонах цивілізації і тяжіють в окремі часи до неї, а в інші — до інших цивілізацій, в сферу впливу яких також потрапляють.

Так от, за новою китайською доктриною, найвищим суверенітетом володіють Базові держави цивілізацій, тому тільки вони (а не всі без винятку держави-нації) мають засідати в майбутньому заміннику ООН, і саме вони мають вирішувати долю світу консенсусом і з урахуванням інтересів усіх цивілізацій.

Із цього випливає й інший принцип китайської доктрини — коли до поняття “воєнна агресія” додається ще й поняття так званої “геополітичної агресії”, тобто намагання однієї з цивілізацій своїм впливом (ідеологічним, економічним, релігійним) відірвати якусь “окраїнну” державу від “материнської цивілізації” і приєднати до своєї.

Якщо подивитися на сучасний світ, то “жертвами” такої “геополітичної агресії” можна назвати і Тайвань, і Південну Корею і навіть Японію. У цей перелік потрапляють майже всі колишні колонії європейських держав у Азії, Африці й Латинській Америці. Прикладом такої агресії можуть вважатися революції “арабської весни” і таке інше.

За принципом "цивілізаційного суверенітету" всі держави-відщепенці повинні бути миттєво повернені в цивілізаційне "стойло". Якщо треба - військовою силою.

Під визначення “геополітичної агресії” підпадають всі зусилля США і Західної Європи по дотриманню верховенства закону, прав людини й принципів ексклюзивності влади в так званому Третьому світі.

Можна уявити, що відбудеться в світі, якщо ідею такого світоустрою буде реалізовано. Скільки крові проллється!

Я не назвав серед базових цивілізаційних держав Росії. І це не випадково. Справа в тому, що це тільки в Кремлі впевнені, що вона є “православною цивілізацією”. Чимало цивілізаційних істориків і філософів її такою не вважають. Шпенглер, наприклад відносив її до Арабської цивілізації.

Справа в тому, що у Росії відсутня одна важлива цивілізаційна складова — спільна світова релігія. Православ’я таким вважатися не може, бо існує великий ряд православних держав, які себе не позиціонують, як частка руского міра — Греція, наприклад, чи Румунія чи навіть небайдужа до Росії Болгарія.

З іншого боку в Росії останнім часом ледь не в геометричній прогресії збільшується кількість мусульман і Північний Кавказ, як мінімум уже тяжіє до Ісламської цивілізації. Рано чи пізно це тяжіння відірве його від Росії.

А є ще Буддізм, який стопроцентно підпадає під ознаки Сінської цивілізації...

Тож коли китайський лідер каже про суверенітет цивілізацій, він скоріш за все не має на увазі Росію, яка складається з різних цивілізаційних клаптиків, і чекає на її розпад. Путін для Сі, очевидно, інструмент нав’язування Заходу своєї парадигми. Коли необхідність в ньому зникне, Росію розділять на захід, Південь і Схід...

Яка доля у зв’язку з ідеєю нової світобудови очікує Україну?

Все залежить від того, часткою якої цивілізації нас вважають в Китаї. З одного боку, відокремлення України від росії після розпаду СРСР, може розцінюватися як “геополітична агресія” Заходу, тобто примусова анексія в Євро-Атлантичний світ. З іншого — тривала європейська історія українського народу плюс відчайдушна війна за право належати до європейської сім’ї — можуть похитнути цю китайську впевненість. І це дає нам розуміння нашого подальшого шляху.

Які шанси реалізації китайської доктрини “цивілізаційного суверенітету”? Філософ Андрій Баумейстер, спираючись на цілий стос публікацій європейських філософів (як ліберального так і консервативного толку) пише, що в найближчі 5 років новий переділ світу нам не загрожує. Але років через 10 ситуація в світі до цього “дозріє”.

На думку філософа, Європа й США ще не до кінця зрозуміли, що роль Китаю, Індії, Південної Африки в міжнародному розподілі праці суттєво зросла. Китай наприклад постачає до Європи й Америки 98% рідкоземельних металів і трохи менший процент літію, а ці метали потрібні для переведення економіки на відновлювану енергетику, що є стратегічно важливим для західної цивілізації.

Китайські збройні сили по ряду параметрів уже обігнали армію США. І як сказав китайський лідер, наразі готові до великої війни.

Не на користь світоустрою за лекалами Атлантичної Хартії свідчить і демографічна динаміка. За прогнозами світових демографічних інституцій вже в 2100 році частка Африки в народонаселенні світу становитиме від 36 до 46%, значно зросте населення Індії й інших азійських країн. Натомістьм частка Європи і північної Америки зменшиться до зовсім крихітної — десь 4%.

Чи зможе за таких умов Євроатлантична цивілізація бути законодавцем моди у питаннях міжнародного права й загальнолюдської моралі, провідником толерантності й мультикультуризму, пріоритету прав людини й забезпечення суверенітету національних держав? Навряд чи.

Уже зараз помітне тяжіння диктаторських, теократичних і популістських режимів Африки, Азії і навіть Латинської Америки, незадоволених просуванням демократії в світі, до ідей, запропонованих Китаєм. Якщо Європа слабнутиме, таких знайдеться все більше.

Це не значить, що Європі й Америці треба здатися на милість переможця. Це, вважає Баумейстер, значить, що народам Старого й Нового світу треба згадати свою пасіонарність, згадати цінності, які власне й створили їхню цивілізацію, згадати рішучість і силу, з якої вони їх колись у борні відстоювали...

Моє покоління до тої великої битви вже не доживе. Але молоді треба готуватися до того, що тривалого миру й остаточної перемоги в осяжному майбутньому вони не побачать. І отже налаштовуватися на боротьбу. Не просто за Україну, а за Україну як частину сучасного світоустрою. Бо не буде його, не буде й українців".