Лесь Курбас — архітектор модерного українського театру. Режисер, що випередив епоху...

25 лютого виповнюється 139 років від дня народження Лесь Курбас — режисера, актора, драматурга й теоретика, якого вважають фундатором модерного українського театру, передають Патріоти України з посиланням на ESPRESO.TV.

Майбутній реформатор сцени народився у Самборі в родині акторів театру «Руська бесіда» Ванди та Степана Курбасів (Яновичів). Хлопчика назвали Олександром-Зеноном. Згодом саме він стане тією постаттю, що за півтора десятиліття змінить український театр так, як в інших країнах це робили цілі покоління митців.

Європейський масштаб української сцени

Театрознавці наголошують: Курбас вивів український театр за межі етнографічної та побутової традиції, інтегрувавши його в контекст європейських мистецьких пошуків. Він поєднував національні традиції з найновішими формами західного театру, сміливо експериментував із пластикою, ритмом, світлом і музикою.

Саме він заснував легендарний театр Березіль, який став осередком нової мистецької школи. Курбас відкрив широкій публіці драматурга Микола Куліш, а також сприяв становленню цілої плеяди видатних акторів — Амвросія Бучми, Наталії Ужвій, Мар’яна Крушельницького, Валентини Чистякової та багатьох інших.

Добре володіючи вісьмома мовами, режисер заснував шість театрів, одним із перших застосовував на сцені кінематографічні прийоми, експериментував із монтажем та візуальними ефектами, а також створив перший український мюзикл. У 1925 році він отримав театральну медаль у Парижі — унікальне визнання для українського митця того часу.

Курбас розглядав театр як простір філософського осмислення буття, інструмент духовного пробудження суспільства. Він закликав митців не боятися експериментів і виходу за межі звичного.

Репресії і Сандармох

Однак новаторство і незалежність мислення стали небезпечними в умовах тоталітарної системи. Восени 1937 року, до 20-річчя Жовтневої революції, Леся Курбаса разом із Миколою Кулішем та іншими представниками української інтелігенції розстріляли в урочищі Сандармох.

Офіційна версія смерті, яку родина отримала лише у 1961 році, повідомляла про нібито крововилив у мозок у 1942 році. Правду про розстріл довгі роки приховували.

Його дружина, акторка Валентина Чистякова, до кінця життя підписувалася як «дружина Леся Курбаса», попри переслідування й замовчування імені чоловіка.

Слова, що звучать і сьогодні

Курбас залишив по собі не лише вистави й учнів, а й тексти, які й нині звучать пророче. Він писав про любов до української культури, застерігав від байдужості та наголошував: «Силу нації не можуть вбити ніякі декрети».

Його життя обірвалося у 50 років, але вплив на українську культуру виявився довготривалим. Лесь Курбас став прикладом того, як одна особистість здатна започаткувати нову культурну епоху — попри цензуру, переслідування й кулю тоталітарного режиму.