«Летюча» БМП Драпатого: чому для маріупольців пам'ятне відео 2014 року сповнене такого трагізму

Призначення Михайла Драпатого на посаду Головнокомандувача Збройних сил України стало однією з найобговорюваніших подій останніх днів. Разом із цією новиною в інформаційному просторі знову почало активно поширюватися відоме відео 2014 року, на якому бойова машина піхоти під його командуванням буквально проривається через барикаду російських наймитів в Маріуполі, передають Патріоти України з посиланням на hromadske.ua.

Для багатьох українців цей епізод став символом рішучості українського війська. Проте для багатьох мешканців Маріуполя він викликає зовсім інші асоціації. І справа не в постаті самого Драпатого чи оцінці його військової кар'єри. Питання полягає в тому, як ми пам'ятаємо історію і наскільки уважно ставимося до фактів.

Останніми днями в соціальних мережах і навіть у низці медіа це відео почали називати кадрами прориву українських військових під час звільнення Маріуполя. Саме це формулювання і стало причиною дискусії.

Насправді звільнення міста від російських гібридних сил відбулося 13 червня 2014 року. Відео ж було зняте майже місяцем раніше — 9 травня. Того дня українські підрозділи брали участь у боях біля будівлі міського управління міліції, а після завершення операції отримали наказ залишити місто. Саме під час виходу колони бойова машина прорвала барикаду, яку звели озброєні гібридники так званої «ДНР».

Сам по собі цей маневр був складним і небезпечним. Він не потребує прикрашання чи переосмислення. Проте зміна історичного контексту змінює й сприйняття самого відео.

Для тих, хто пережив події весни 2014 року в Маріуполі, різниця між 9 травня і 13 червня має принципове значення. Після виходу українських сил місто ще понад місяць залишалося під контролем бойовиків. Саме тоді багато мешканців уперше відчули, що звичне життя більше не повернеться. З'явилися озброєні патрулі, погрози журналістам, захоплення адміністративних будівель, пограбування та атмосфера повної невизначеності.

Для когось це були перші дні вимушеного переїзду до родичів. Для когось — рішення більше не випускати дітей самих на вулицю. Для інших — момент, коли стало зрозуміло, що війна вже прийшла додому.

Саме тому багато маріупольців сприймають кадри з БМП не як символ визволення, а як нагадування про один із найважчих етапів втрати контролю над містом.

Ця дискусія значно ширша за суперечку навколо одного відео. Вона стосується того, як формується колективна пам'ять під час війни. Соціальні мережі часто перетворюють складні історичні події на прості й ефектні символи. Але символи повинні спиратися на правду, а не підміняти її.

Українські військові не потребують вигаданих подвигів. За роки повномасштабної війни вони щодня доводять свою мужність реальними вчинками, які вже стали частиною новітньої історії України. Саме тому немає потреби змінювати зміст подій минулого заради красивішої історії.

Повага до фактів — це не дріб'язкова суперечка про деталі. Це повага до пам'яті людей, які були свідками тих подій, втратили свої домівки або змушені були залишити рідне місто. Для них історія Маріуполя складається не лише з дат і військових операцій, а й з особистих спогадів, страху, надії та болю.

Історична пам'ять стає міцнішою тоді, коли ми чесно називаємо речі своїми іменами. Адже саме правда, навіть якщо вона складніша за красиву легенду, зрештою залишається найважливішою основою нашої спільної історії.