"Любий Дональде, я пишу вам із ванної...": Харківська журналістка звернулась до Трампа

"Теорія "шести рукостискань" у сучасному світі вимірюється, напевно, сотнею репостів, кількома тегами й Google-перекладачем", - пише харківська журналістка Ганна Гін на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Вашингтон, Білий дім, пану Дональду Трампу.

Любий Дональде. Мене звуть Анна, і я пишу цього листа з України, із Харкова, із ванної кімнати, у якій ховаюся із собакою й папугою від російських ракет і безпілотників. У місті пролунав уже дев'ятий вибух, я рахую.

Так вийшло, що до початку обстрілу я дивилася новини й, тікаючи у ванну, не вимкнула телевізора. Звідси я не бачу картинки, але добре чую звук. Транслюють вашу промову про чергове відтермінування санкцій. Ще на 50 днів.

Не впевнена, що доживу до цієї дати, тож вирішила написати просто зараз.

Знаю, що матиму наївний і навіть смішний вигляд, ніби дитина, яка надсилає конверт у Лапландію, Санта Клаусу. Ну й нехай.

Я доросла людина, мені майже 52 роки, і я давно не вірю в дива. Але якщо людство навчилося створювати серце на 3D-принтері, то чому б не припустити, що президент США прочитає листа звичайної української жінки. Адже це значно простіше.

Я набираю цей текст у телефоні. Однією рукою я гладжу собаку, який страшенно нервується через гуркіт за вікном, іншою друкую. А ще мені доводиться постійно перериватися й дивитися Telegram-канали, у яких повідомляють, куди саме летить російський Shahed. І доки він летить не в мій район, я продовжу.

Любий Дональде. Анітрохи не применшуючи ваших знань у галузі історії, географії й політології, дозвольте мені дуже коротко описати сьогоднішні події очима простого українця – не посадовця, не дипломата, не представника якоїсь партії.

Якщо обійтися двома словами, без усіляких хитросплетінь, то нас убивають. Саме так. І якщо рахувати лише "велику війну", то сьогодні нас убивають уже 1238-й день поспіль. Ракетами, авіабомбами, безпілотниками. Дітей, жінок, старих і найкращих чоловіків, які захищають свої домівки.

Мені б дуже хотілося розповісти вам про кожну дивовижну людину, яку довелося ховати за ці 1238 днів, Дональде. Але непристойно забирати у президента стільки часу.

Часу справді мало. Можливо, його немає зовсім – зараз у Telegram-каналі повідомили, що один із російських безпілотників попрямував у мій район.

Але я закінчу, я швидко.

Буквально три короткі речення, які я хотіла б передати вам від українців. Вибачте, що беру на себе таку відповідальність.

Перше. Немає й ніколи не було жодної причини для російського терору проти моєї країни. Ні історичної, ні географічної, ні політичної.

Друге. Рано чи пізно ми однаково переможемо. Навіть якщо ще багатьом із нас, включно зі мною, доведеться загинути. Ми така нація, найвища цінність для нас – свобода.

Третє. Ви як президент наймогутнішої держави можете допомогти нам зберегти тисячі життів. Не післязавтра, не за тиждень, не за 50 днів. Сьогодні.

Повірте, це взагалі нічого не коштуватиме. Тому що неоціненно. Вийдіть в ефір, пане президенте, і скажіть правду. Назвіть жорстоку, жахливу, нічим не спровоковану війну Росії проти України – жорстокою, жахливою, нічим не спровокованою війною. Назвіть брехливий кремлівський режим – брехливим, а воєнного злочинця Путіна – воєнним злочинцем.

І світ почне змінюватися.

Мені здається, найголовніша в житті угода – це угода із совістю.

P.S.: Я все ще сиджу у ванній, ховаюсь із собакою й папугою від російських ракет і безпілотників. Я пишу цей лист з України, із Харкова. У місті пролунав уже 17-й вибух, я рахую".