Маразми старого генералітету Міноборони? Чому військовослужбовицям ЗСУ видають чоловічі труси (фото)

Сприяли цьому і нові законодавчі норми: до 2014 року жінки в армії були дуже обмежені у можливостях, тож коли на територію України вторглися російські збройні формування, вони йшли битися здебільшого у добровольчих батальйонах, а не у складі ЗСУ – там їм пропонували посади телефоністок, телеграфісток, фельдшерів і медсестер, діловодів, бухгалтерів, а не бойові.

Поліпшення відбулося завдяки наказам Міноборони від 2016 та 2017 років, які розширили перелік посад для жінок та дозволили їм займати посади офіцерського складу за кількома винятками. Врешті, у вересні 2018 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях", в якому зазначалося, що "Жінки виконують військовий обов’язок на рівних засадах із чоловіками".

Втім, якими б не були позитивні зрушення, жінки в армії і досі можуть стикатися із прихованою чи явною дискримінацією за ознакою статі. І вони досі служать у структурах, облаштованих виключно для чоловіків. Навіть, якщо йдеться про одяг – зокрема, елементарну спідню білизну, яку чоловікам видають відповідну, а жінкам – чоловічі труси.

У 2017 році це спробували виправити у Міністерстві оборони України, представивши концепт спідньої білизни для військовослужбовиць, який викликав у них справедливе обурення: створений за чоловічим зразком, з грубим швом посередині трусів, без врахування анатомічних відмінностей різних жінок, ба більше – жінок від чоловіків. Це було ілюстрацією абсолютної непристосованості української армії до потреб бійчинь.

У результаті, проєкт розробки відклали за відсутності фінансування, і він і досі знаходиться у заморозці.

До Міжнародного дня боротьби за права жінок 8 березня редакція Depo.ua поцікавилася, чи зросла разом із кількістю жінок-військовослужбовців і пристосованість армії до їхніх потреб. Як мінімум – щодо забезпечення їх належною, комфортною формою – від взуття і до спідньої білизни.

Про це ми розпитали лейтенантку Національної Гвардії України Христину Кудряву та старшу матроску 503 ОБМП Ларису Малу.

Армійське спіднє для жінок: потрібно воно українським військовослужбовицям чи ні

У чоловіків в армії є уніфікована спідня білизна, а у жінок її немає. Хоча ні ту, ні ту носити швидше за все ніхто не буде, за виключенням хіба що критичних ситуацій, коли не буде можливості використовувати свою зручну білизну. Бо як жінки, так і чоловіки білизну все ж підбирають під себе: розміри, форма тіла, все дуже індивідуально. До того ж, коли йдеться про такі ніжні ділянки.

Коли я була курсанткою Національної академії Національної гвардії України, у нас видавали білизну чоловікам. Жінкам вона не видавалася, тому що її просто напросто не було. Хоча я не скажу, що хлопці дуже носили ті зелені труси.

Той проєкт, який був у 2017 році ...У мене враження, що його робили чоловіки для жінок, і це було досить ілюзорним баченням того, як воно насправді має бути. Я з цією білизною особисто не зіштовхнулася, але те, що я бачила на сайті міністерства оборони мене сильно розсмішило і обурило водночас.

Втім, сама ідея, що у складі спідньої білизни мають бути шорти і топ – непогана. Для занять спортом, для активної діяльності військових, коли на тобі бронежилет, всі ці кісточки в бюстгалтерах і решта моментів класичної білизни - зайві, ба більше – можуть завдати шкоди. Топи мають бути з підтримкою, спортивного типу.

У мене у відділенні серед дівчат, якими я командувала, були і з великим розміром грудей, а це завжди проблематично. Під час бігу створюється дискомфорт, і цього при створенні армійської білизни не враховують. Форма не передбачає великий розмір грудей. Про бронежилети годі й говорити, ми поки що не дожили, щоб їх робили з урахуванням особливостей жіночої анатомії. Тому у таких випадках грудна клітка затискається, і ти вже не можеш у повній мірі виконувати необхідне навантаження.

Щодо необхідності забезпечення жінок-військових спіднім, то вона є, але це не критичне питання. Знову ж таки, без зайвої необхідності її, ймовірно, не будуть носити. Натомість нам періодично видається спіднє – чоловіче. Бо як військовослужбовцю мені призначено. Я їх просто відправляю додому: чи комусь знадобиться, чи мама на ганчірки пустить.

Але коли працюєш в польових умовах, виїзд у сектор, коли просто немає можливості придбати білизну, тобі привозять те, що призначено, і ти мусиш це використовувати. І в таких ситуаціях буде дуже важлива якість матеріалу, функціональність та зручність, шви у правильних місцях. В ідеалі, як я це бачу, потрібно зробити логістичний сайт, де кожен військовослужбовець, який проходить службу, а це мінімум 3-5 років контракту, вносить свої параметри. І тоді під нього чи під неї шиють відповідні речі. Поки що ми від такого далекі.

Насправді у чоловічій білизні, яка видається, доволі зручна тканина, і чоловіки її носять. Це абсолютно точно знаю, бо те, що видавали мені – чоловічі труси, я віддавала своїм хлопцям.

А от жіноча, яку намагалися у 2017 зробити, типу під спортивну, то був і сміх і гріх. На плавках для жінки посередині шов, на грудях посередині шви – ну, це ще треба додуматись. Топік без урахування жіночого бюсту. Влітку його б не носили, бо просто в білизні ходити не можна, а під одяг було б спекотно. А взимку не носили б, бо холодно. Плюс, жодної підтримки грудей, а у нас дівчата різні за комплекцією. Загалом, проєкт у тому вигляді був абсурдний.

Ми, наприклад, із задоволенням носимо термобілизну. Вона теж уніфікована, але більш-менш якісна, дійсно тепла. Щодо білизни від ЗСУ, можна просто постачати жінкам спортивну білизну, хай і з недорогих матеріалів. Ми (жінки в армії, - ред) часто купуємо таку собі, щоб було зручніше. Бо класична, із застібками та кісточками у польових умовах незручна і до них непристосована: може натерти, передавити чи навіть порізати.

Військова форма: жінкам видають зшите за чоловічими лекалами

Христина Кудрява:

Я почала службу в 2013 році, ще до Революції Гідності. Тоді мені видали форму польову, де штани і куртка – 56-го розміру. При моєму 46-му. Також видали повсякденну форму зі спідницею і кітелем. Якість її була дуже погана. І от уже у 14 році якість стала на голову вища. За 7 років ми виросли, це небо і земля.

Але і досі вся форма зроблена під чоловіків. А це зовсім інші антропометричні дані. Навіть потрібні розміри були проблемою, бо, наприклад, чоловічий та жіночий розмір S - абсолютно різні.

Чоловіча форма здебільшого дуже широка, і доводиться її підшивати, щоб не носити на собі зайвий матеріал. Ми спілкувалися із колегами з Канади, в їхній армії - представники багатьох національностей. Сильно відрізняється зріст, форма плечей, форма стегон, і там відповідно шиють різну форму. У нас такого поки що немає. Тому ми самостійно, своїми силами або за допомогою швеї, яка є у військовій частині, підганяємо її під себе, коли це взагалі можливо.

Зате парадну форму на випуск нам шили під кожного, приїжджали швеї, знімали мірки. Але поки це виняток, не система.

Лариса Мала:

У мене такі ж враження. Я вже 5 років офіційно ходжу у цій формі. Вона незручна, бо зшита за чоловічими лекалами, а вони абсолютно розходяться з формами українських жінок. Все ж таки геть худорлявих дівчаток у нас не так і багато. Тому жінки вимушені брати форму більшу на 2-3 розміри. І у польових умовах не завжди є можливість її підігнати, вшити. Ми по півроку, по 9 місяців знаходимося у зоні ООС.

І навіть якщо форма підігнана – її фасон не змінюється. Її просто роблять вужчою, але від того вона зручнішою не стає. Вузькі стегна, широкі плечі – це класика чоловічої статури. Одягаємо на жінку: якщо форма по розміру у стегнах, можуть не влізти груди. Якщо по розміру підходить у талії, то не влізають стегна. І виглядаєш у ній просто як одоробло.

Те ж саме стосується підбору по зросту. Постачання форми – нормальне, нас нею забезпечують. Але коли ми беремо чоловіка та жінку однаково невеликого зросту, то у першого ноги можуть бути коротші. І знову ж таки за основу форми взято чоловічі параметри – жінці доведеться брати форму на вищий зріст, інакше вона буде коротка, затісна, незручна. Тому, хоча якість її дійсно зросла і з забезпеченням проблем немає, питання залишаються.

Тож доводиться купувати форму, часто – не українську. У закордонних виробників - більша линійка розмірів. Хоча зараз і українські виробництва почали створювати більш-менш якісну форму, але доволі дорогу.

На міжнародних навчаннях ми спілкувалися з військовими, чоловіками та жінками з різних країн: США, Болгарії, Грузії. Так от у них форма з урахуванням жіночої фізіології є.

Я кілька разів намагалася звертати увагу на дане питання у фейсбуці. І мені писали що завгодно: від образ до рекомендацій. Образи були на кшталт спочатку худнути, а потім вже в армію йти. Я думаю, це як мінімум некоректно. У нас в армії дуже різні жінки, і дуже різні чоловіки. Далебі не всі стрункі і не всі мають ідеальні параметри.

Коли піднімаю це питання, мені іноді ще пишуть чоловіки: "ну, ти ж в першу чергу військовослужбовець, а потім вже жінка". Я відповідаю, що ні. Я – жінка-військовослужбовець. І як чоловік-військовослужбовець, так і жінка-військовослужбовець мають право на зручну військову форму.

Армійське взуття: ситуація покращилася, є навіть 35 розмір

Христина Кудрява:

Взуття з урахуванням жіночих потреб у нас з'явилося, але не так давно – роки 4 тому. У мене в дівчат є 35-36 розміри, і це раніше була велика проблема: не те, що берци такого розміру не видавали, їх і у магазинах знайти було дуже важко. І військові черевики відповідного розміру вони собі придбати не могли. Але зараз вже видають їхній розмір.

Лариса Мала:

У нас, у батальйоні морської піхоти, жінок забезпечують взуттям, від 35 розміру. Менше у нас просто немає, але 35 видавали.

Це зараз, раніше було не так. У середині 2016 року, коли я була на навчанні, у нас трапилася історія. Дівчині, яка мала 36 розмір, видали взуття 41 розміру, а разом з ним – по три товсті шкарпетки. І сказали на, носи так. Вона ходила, бідося, як бременський музикант, тягла за собою ті берці, а в них треба було ще й марширувати.

Тоді один офіцер побачив її на плацу, як вона ноги б'є, підійшов, дав чи 400 чи 500 гривень, не пам'ятаю, і сказав: "На, дитино, сходи завтра на базар і купи собі нормальні берці. Викинь це геть, взуття має бути зручним".