Могла стати примою в Петербурзі. Однак відмовила самому цареві та стала першою Народною артисткою України

Марія Заньковецька могла стати примою в Петербурзі та жити в розкоші. Натомість обрала мандрівний театр і заборонену тоді українську мову, зазначають Патріоти України. Прогресивна жінка сама ініціювала й домоглася розлученняй пішла проти волі батька, щоб дати голос українській культурі. Історія артистки, чиїм ім’ям названий один із найвеличніших театрів країни.

Була феміністкою в епоху заборон

Марія Адасовська народилася в 1854 році на Чернігівщині в дворянській родині. У їхньому домі поважали пісню — батько Марії мав чудовий голос і часто брав доньку співати разом у церковному хорі. Проте захоплення музикою мало залишатися лише домашньою розвагою: Костянтин Адасовський вважав професійну сцену ганьбою для шляхетного роду. Він був переконаний, що доля жінки має обмежуватися виключно кухнею та дітьми.

Аби вирватися з-під суворого батьківського нагляду, 17-річна Марія погодилася на шлюб з офіцером Олексієм Хлистовим. Той обіцяв підтримувати її поривання до сцени, але після весілля швидко став вимагати повної покірності та виключно ролі господині.

Єдиною розрадою для жінки став аматорський театральний гурток у фортеці Бендери, де служив чоловік. Саме там Хлистов, аби не здаватися деспотом перед друзями, підписав дружині офіційну розписку. Він дозволив їй грати в театрі, але з умовою — виступати лише на українській сцені. Чоловік вважав це надійною пасткою, адже тоді професійного українського театру просто не існувало.

Ситуація змінилася в 1881 році. Після вбивства імператора Олександра II новий уряд намагався заспокоїти суспільство і видав спеціальний циркуляр. Він дозволяв ставити вистави українською мовою, хоча й з багатьма обмеженнями. Саме тоді Марко Кропивницький почав збирати професійну трупу.

У цей же час Марія зустріла офіцера Миколу Тобілевича (Садовського), який побачив її виступ в аматорському гуртку. Він переконав жінку покинути все заради мистецтва, а та сама розписка чоловіка стала її юридичним аргументом для виходу на велику сцену.

Взяла псевдонім на честь рідного села Заньки

У 1882 році Марія приїхала до Єлисаветграда (сучасний Кропивницький) та дебютувала в ролі Наталки Полтавки. Глядачі були приголомшені, проте успіх коштував стосунків із близькими. Батько заборонив акторці використовувати дівоче прізвище, а чоловік не дозволив носити своє. Так на афішах з’явилося ім’я Марія Заньковецька — на честь рідного села Заньки.

Життя акторки перетворилося на суцільні гастролі, вона роками жила в дорозі та спала на скринях замість ліжок. Та попри складні умови, Марія стала зіркою. Марко Кропивницький був настільки вражений її грою, що на знак визнання таланту символічно «заручив» акторку зі сценою власним перстнем.

Проміняла шалені статки на життя в Україні

Згодом слава про українську акторку дійшла до самого Петербурга. На виставу мандрівної трупи прийшов імператор Олександр III. Його настільки захопила майстерність Марії, що він особисто запропонував їй місце в імператорському театрі з величезною зарплатою — чотири тисячі рублів (що еквівалентно кільком мільйонам гривень у 2026 році).

Для акторки це була можливість жити в палацах, але вона відповіла царю лише гордим мовчанням. Така поведінка була справжнім скандалом, адже ігнорувати монарха вважалося зухвалістю. Марія не хотіла приймати пропозицію, але й не могла підставити трупу прямою відмовою царю.

Згодом, коли відомий критик та журналіст Олексій Суворін при свідках знову запросив її до російського театру, Марія відповіла прямо: «Я дуже люблю її, мою Україну, її театр, щоб прийняти вашу пропозицію».

Домоглася розлучення в 19 столітті

Особисте життя Марії виявилося не менш драматичне, ніж будь-яка з її театральних п’єс. Останньою краплею у шлюбі з Олексієм Хлистовим став трагічний випадок. Під час сварки чоловік штовхнув вагітну Марію, через що вона втратила дитину. Після цього актриса наважилася на офіційне розлучення, що було рідкістю для 19 століття. Аби отримати волю, вона взяла всю провину за розрив на себе та публічно визнала «перелюб».

Через це зізнання церква дозволила розлучення, але наклала на Марію довічну заборону на повторний шлюб. Така ситуація зробила неможливим офіційне вінчання з Миколою Тобілевичем — чоловіком, із яким вона пов’язала своє подальше життя.

Їхні стосунки були складними. Через неможливість побратися пара десятиліттями жила в цивільному шлюбі, що викликало постійний осуд тогочасного суспільства. Крім того, Тобілевич часто захоплювався іншими жінками та зраджував актрисі, проте щоразу повертався до неї.

Така життєва позиція Марії призвела до розриву із рідним батьком. Костянтин Адасовський прокляв доньку за розлучення та «сором», який вона нібито накликала на шляхетний рід. Він залишався непохитним у своєму гніві роками і прийняв Марію лише перед своєю смертю.

Перша жінка, яка створила власну театральну трупу

Попри особисті втрати, Марія продовжувала будувати національний театр. У 1918 році вона заснувала Українську народну трупу в Києві та стала першою жінкою, яка очолила театр такого рівня. Її авторитет був настільки великим, що гетьман Павло Скоропадський особисто затвердив постанову про призначення їй першої в історії незалежної України довічної пенсії.

Заньковецька пережила зміну режимів, залишаючись вірною своїм принципам. У 1922 році за сорок років праці вона першою отримала звання Народної артистки УСРР. Навіть тоді, коли радянська влада намагалася використати її ім’я для пропаганди, Марія зберігала гостроту поглядів, називаючи тогочасні порядки «вертепом».

Артистка жила театром до останнього подиху і померла у 1934 році в Києві. Сьогодні її ім’я носить Національний театр у Львові, а її пам’ять увічнена в назвах вулиць по всій країні.

Джерело: #ШОТАМ