Москва обіцяє Трампу будь-які гроші, лише б він тиснув на Україну, - Роман Безсмертний

"Уже коли відбувся перший раунд переговорів в Абу-Дабі, президент України на те, що в наступні вихідні має бути інший раунд, озвучив дивну фразу: "Якщо вони відбудуться". Зустріч дійсно не відбулася. Але що саме дало підстави президенту так упевнено про це говорити?" - розповідає дипломат Роман Безсмертний відеоблозі на YouTube, передають Патріоти України, та продовжує:

"Напевно, вже тоді в Києві добре були проінформовані, що в Маямі відбудеться зустріч Кирила Дмитрієва й всюдисущих посланників Дональда Трампа – Стіва (Степана) Віткоффа й Джареда Кушнера.

І в суботу, тобто після вже другого раунду переговорів, президент України таки поінформував українське суспільство про те, чому було перенесено зустріч і про що насправді йшла розмова між Кирилом Дмитрієвим, Віткоффом, Кушнером, і чому, обіцяючи не бути на зустрічі 4–5 лютого в Абу-Дабі, Кушнер і Віткофф поспішили там бути.

Президент України сказав про те, про що пишуть усі західні видання, – усі, хто могли, цю інформацію оприлюднили.

І за фундамент ми візьмемо матеріал у виданні The Telegraph, авторки Гаррієт Барбер, під назвою: "Росія запропонувала Сполученим Штатам угоду про співпрацю на $12 трлн". Авторка пише: "Зеленський каже, що Трамп встановив у червні граничну межу для укладення мирної угоди між Києвом і Москвою. Росія в особі Дмитрієва тоді першою в Маямі представила Сполученим Штатам Америки пропозицію про співпрацю на суму $12 трлн – назвали це "пакетом Дмитрієва".

І при цьому у відповідь Сполучені Штати заявили, що межа переговорного процесу має бути в червні. Ну, зрозуміло чому. Згадаємо, як ще недавно Дональд Трамп казав: "Проєкт на столі довго лежати не буде". На що Трампу в Москві сказали: "$12 трлн на столі лежати довго не будуть". Але й не будуть задавати у Вашингтоні питання, що $12 трлн – це в кілька разів більше, ніж весь валовий національний продукт Російської Федерації імені царя Путіна.

Це занадто складна логічна задача для Дональда Трампа. Причому президент Зеленський спирався у своєму повідомленні на інформацію розвідки, сказавши про те, що цей "дмитрієвський пакет" представлений був власне Дмитрієвим і спрямований був на те, щоб переконати Трампа збільшити тиск на Україну й усе-таки силою тиску Трампа захопити північно-західну територію Донецької області.

Насправді тут і є суть цих двосторонніх економічних угод. Щоправда, навіть у безумній голові не уявляється, як і куди, в які схеми вкладати $12 трлн. Зеленський, виступаючи перед пресою, сказав: "Імовірно, деякі речі у відносинах між США і Росією нас не стосуються. Але якщо вони якимось чином впливають на наші національні інтереси, український народ, наші території, тоді ми хотіли б побачити, щоб потім це не мало проблем. І це точно не повинно відбутися всупереч інтересам українців".

Але ж уже всі розуміють чудово, що спроба купити Кушнера, Віткоффа і Трампа заявленою сумою занадто велика, щоб вона не стосувалася безпосередньо президента Сполучених Штатів Америки. Зрозуміло, що ця активізація Москви відбувається на фоні зрозумілих речей.

Москва готова Трампу обіцяти (це не означає дати) будь-які суми лише заради одного – щоб отримати північно-західну частину Донецької області. $12 трлн, як я вже сказав, – це в кілька разів більше, ніж увесь валовий національний продукт Російської Федерації. Але це нікого не цікавить.

Володіючи 20% території України, московський цар хоче отримати ще шматочок, причому такий, який би добровільно залишили українські війська.

Зрозуміло, що президент Зеленський не може не звернути увагу на те, що дедлайн Вашингтона означає, що після нього збільшиться тиск на Україну. Однак, якщо ми подивимося на ситуацію на полі бою, то побачимо – втрати російської армії різко зросли.

Тому Росія готова обіцяти Трампу будь-які кошти для того, щоб той додатково тиснув на Україну. Не варто порівнювати початок війни 2014 року і навіть 2022-го з нинішньою ситуацією на полі бою.

Зеленський каже: "Американці пропонують сторонам завершити війну до початку цього літа і, ймовірно, чинитимуть тиск на сторони саме відповідно до цього графіка". Вони зроблять усе, щоб завершити війну. І вони хочуть чіткого графіка всіх подій.

Наскільки слабка російська армія в нинішній ситуації – свідчить аналіз того, як вона рухається впродовж 2025–2026 років. На рівні від 7 м до 12 м, що говорить про те, що відбувається стояння на місці.

Нинішній перебіг подій є на рівні окопної війни Першої світової. Зрозуміло, що в таких умовах основним інструментом тиску на Україну для Російської Федерації є використання Дональда Трампа.

І в цій ситуації ще раз це є аргументом того, що Москва обіцяє Трампу будь-які гроші, лише б він тиснув на Україну. Ще показовішим є те, що цей тиск додатково пояснюється позицією Москви: у питаннях на кшталт Запорізької атомної станції й інших вона відкидає будь-які, навіть компромісні, пропозиції з боку Вашингтона.

Вона дає зрозуміти, що вона готова, як і сам Путін, ставити на порядок денний лише одне питання – питання північно-західних земель Донецької області. При цьому всі бачать чудово, що у 2026 році російська армія не здатна буде навіть бути забезпеченою економічними потужностями Російської Федерації. Рівень росту навіть оборонно-промислового комплексу складає від 0,6% до 0,8%.

У такій ситуації фактично Російська Федерація є банкротом. І тому очевидно, що президент Зеленський правий. Сполучені Штати завдяки тому, що Москва буде їм обіцяти золоті гори, тиснутимуть усе більше й більше, не дивлячись на те, що матеріалу для розмов у переговорному чи консультативному процесі фактично не залишається, бо всі ключові питання залишаються за бортом, включаючи такі, як відбудова, відновлення, те, що називається у проєктах "планом процвітання".

Однак і Путін, і Дмитрієв, і Ушаков тиснуть лише на одне: платити будь-які гроші, купувати будь-кого в Америці заради одного – щоб показати, що план виконаний і є хоч якесь просування.

І в цій ситуації, безумовно, ключову роль відіграє чітка позиція української сторони. Ні – тому що ні, і по-іншому бути не може. Президент у цьому ж повідомленні сказав про те, що тимчасове перебування на цій території може визначатися лише як тимчасове. І ніяке визнання іншими країнами не забезпечує правосуб’єктність Російської Федерації над цими територіями. Це абсолютно правильно.

Усі рішення Думи й московського царя щодо цих територій не мають жодної юридичної сили. Вони не створюють правових наслідків ні для України, ні для міжнародного права. Це фіксується і буде фіксуватися.

Саме тому будь-які спроби подати тимчасову окупацію як щось інше, як нібито нову реальність, є хибними й не працюватимуть. Це чітка, принципова позиція України, яка не змінюється й не може змінитися.

І в цьому сенсі слова президента Зеленського були абсолютно логічними й послідовними: жодних компромісів щодо суверенітету, жодних юридичних маніпуляцій із поняттям "тимчасово окуповані території" й жодного визнання того, чого не існує в правовому сенсі. Це фундамент, на якому тримається вся переговорна позиція України".