Муфтій Духовного управління мусульман Автономної Республіки Крим Айдер Рустемов: "Кримські татари, які залишилися на півострові, - це наш потенціал опору росіянам у партизанській війні"

ZN.UA поговорило з муфтієм Духовного управління мусульман Автономної Республіки Крим (ДУМ АРК) Айдером Рустемовим про мусульман у контексті нової хвилі війни, життя кримських татар на дев’ятий рік окупації півострова і майбутнє ДУМ АРК.

Википедия

— Чи змінилася роль воїнів — послідовників ісламу після того, як у лютому Росія вже відверто напала на Україну? Скільки мусульман зараз у лавах ЗСУ?

— Звісно, змінилася. Коли відбувається повномасштабне вторгнення по всій території України, коли солдати вдираються у твій дім і ґвалтують дітей та жінок, люди починають усе переосмислювати. Точної статистики немає, але зараз набагато більше кримських мусульман бере участь у війні. По-перше, в нас є спецпідрозділ «Крим» при ГУР, який сьогодні воює в самому пеклі на сході країни. Крім того, є батальйон, який складається з колишніх бійців підрозділу імені Номана Челебіджіхана. Якщо я не помиляюся, вони зараз проходять підготовку в центральній Україні. Чисельності та імен командирів я не називаю навмисно, аби не наражати людей на додаткову небезпеку.

Підсумую: з 24 лютого ступінь залученості кримських татар до ЗСУ та інших сил оборони значно підвищився.

— Чи є, взагалі, в цій війні релігійний фактор?

— Він є, але точно не домінує. Релігійний вимір важливий для окремих віруючих особистостей, котрі воюють. Але їх меншість. Якщо ж говорити про кримських татар, то питання релігії і війни для них украй важливе. Бо з півострова виїхали люди, які не змирилися зі status quo, кинули там своє майно та родичів, аби боротися з окупацією.

Півострів зараз

— У 2016 році підрахували, що від моменту окупації півострів з тих чи інших причин залишили від 9 до 20 тисяч кримських татар-переселенців. Чи є у вас свіжіші дані?

— Однозначно, вже понад 50 тисяч. Нині це число збільшується у зв’язку з російською мобілізацією. Майже всі ці мусульмани входять до нашого, «материкового» ДУМ АРК. Загалом, на сьогодні в нас 22 громади в різних областях України. На жаль, кілька з них наразі перебувають у тимчасово окупованих Херсонській та Запорізькій областях.

— В яких умовах нині живуть кримські татари?

— Люди як жили, так і живуть. За вісім років встигли пристосуватись. Отримали паспорти, бо вимушені це зробити (хоча зволікали до останнього). Немає паспорта — немає пенсії. Це я вже не кажу, що без паспорта потрібно щоразу оформлювати документи на тимчасове проживання, в’їжджати й виїжджати кожних три місяці. Крім того, в певний момент у багатьох людей з’явилися розчарування й невіра в те, що Україна повернеться. Вісім років — це великий термін.

— Як випливає з ваших публічних виступів, для вас дуже важлива тема примусової мобілізації мусульман у Криму. Ви заявили, що кримський татарин, котрий добровільно вступив до російської армії чи на контракт, є зрадником свого народу. Також із 24 лютого ви радили кримським татарам ховатись або виїжджати з півострова, бо росіяни свідомо мобілізовують кримських татар (за даними WSJ, 90% мобілізованих належать саме до цього народу). Чи є дані, скільки кримських татар примусово мобілізовані? Скільки їх виїхало?

— На жаль, такої статистики немає. Але з окремих особистих звернень до нас знаємо, що масові повістки в перший день оголошення часткової мобілізації надходили саме кримським татарам. Забирали із сіл групами. Тому з Криму виїхало приблизно п’ять тисяч кримських татар. На жаль, більшість їх постраждали дорогою через відсутність документів. Можливо, навіть половина — повернулася на півострів. Вони виїхали, загроза мобілізації трохи вщухла, і вони повернулись.

Я також упевнений, що кримські татари, які залишилися на півострові, — це наш потенціал опору росіянам у партизанській війні. Тому я закликав їх бути готовими до нової хвилі мобілізації та партизанських дій. Це ті сили спротиву, на які може спертись Українська держава. Без кримських татар український Крим уявити важко. Сподіваюся, це всі зрозуміли. Ця війна почалася з окупації Криму, й вона, з волі Аллаха, закінчиться його визволенням.

— Якими ви бачите відносини між Кримом та «материком» після обов’язкової деокупації? Чи наполягатимете на кримськотатарській автономії?

— Я завжди на ній наполягав. Очевидно, що кримські татари як корінний народ України мають право на самовизначення. Уявити Крим українським без кримських татар — неможливо. Перший крок уже зроблений президентом Володимиром Зеленським — це визначення кримських татар корінним народом. Попереду — два наступних: ухвалення окремого закону про статус кримськотатарського народу, а потім — внесення змін до Конституції.

Перетворити АРК на «Кримську область» і залишити нас обмеженими у своїх правах? Ми — народ із власним корінням. Наша мова — на межі вимирання. Все це нас не влаштовує, адже загрожує внутрішньоукраїнськими заворушеннями Навіщо це всім нам? Це немудро, неправильно.

— На яких засадах ви, взагалі, бачите відновлення саме українського Криму?

— Якщо дивитися на це крізь призму релігії, то має запанувати справедливість. Росіяни — загарбники, колонізатори. До речі, у класичній ісламській літературі прописується такий момент: навіть молитва загарбника, який захопив чужу територію, не приймається Аллахом. Як і впродовж 40 днів не приймається молитва того, хто хильнув горілки. Отже, росіяни мають виїхати з півострова. Крим повинен бути деколонізований від «руского міра». З погляду українського законодавства, всі майнові правочини росіян — недійсні. Думаю також, що з Еміралі Аблаєвим та його колегами потрібно обходитися так само, як і з будь-яким іншим колаборантом. Ті люди, які з умислом публічно відстоювали правоту РФ (онлайн чи офлайн), мають бути максимально суворо покарані. Люди, які віддалялися від російської політики й водночас просто виконували свою роботу, які продовжували працювати у школах, лікарнях тощо, відповідальності не несуть.

Кримські татари на півдні України

— Відомо, що громади ДУМ АРК були активними передусім на півдні Херсонської області, поблизу півострова. Як окупація вплинула на життя мусульман на вже визволених територіях і впливає в регіонах, тимчасово контрольованих Росією? Чи є випадки катувань? Як свідчив імам громади «Бірлік» Рустем Асанов, на окупованих територіях півдня України релігійна діяльність повністю припинена. Це так?

— Усе так. Рустема Асанова катували. Коли це робили, запитували про іншого імама, Усеїна Тохлу з Новоолексіївки. Він вчасно виїхав і вивіз вдів та сиріт, яким майже перед вторгненням Росії придбали там будинки і поселили. Після втечі Асанова виїхав імам Генічеська Едем Баснаєв, якого, на щастя, не встигли піддати катуванням. Стрілковського очільника громади Дільшода Рахімова теж катували, але він не виїхав, — його сильно залякали, і, ймовірно, він підписав папери, яких від нього вимагали, як і Асанов. З ним зв’язку немає. Він сидить удома й нікуди не виходить. Мелітопольська громада не виходить на зв’язок. Її очільник Сеїт-Асан Аблаєв лише відповідає на мої привітання. Зрозуміло, що він боїться й не хоче зі мною спілкуватися. Новокаховський імам Ескендер Мустафаєв виїхав із сім’єю після того, як росіяни окупували регіон. Прожили у підвалі десь тиждень та вирушили під обстрілами. Ледве виїхали насправді. З ними зв’язок є, і вони чекають, коли можна буде повернутися. Керівники громад, які виїхали з окупованої території, переважно осіли в Києві й намагаються щось робити, допомагати. Рустем Асанов та його сім’я — у столиці. Дехто виїхав до Європи. Тих мусульман, які лишилися, просто залякали.

Релігія і політика

— Що світовий іслам знає про війну в Україні? Як про неї дізнається? Як її оцінює?

— Світовий іслам — це величезний фронт релігійної дипломатії. У мусульманському світі війна в Україні сприймається геть під іншим кутом. Вони дивляться на неї як на приклад протистояння Заходу та РФ.

Крім того, в деяких частинах мусульманського світу можна бачити симпатію до Росії, адже та протистоїть Заходу. Тут ідеться навіть не про його «загнивання» чи «ліберальність», а про палестинське питання і пам’ять про Ірак та Афганістан. «Захід завжди воював проти ісламу». А Росія воює проти Заходу. Відповідно, ворог мого ворога — мій друг. Щоби це роз’яснювати духовним особам, потрібно їхати в ті країни, сідати, пити каву-чай і багато спілкуватися. Говорити про те, що розв’язана Росією війна є дикою і не є війною у міжнародному розумінні, коли поважають гуманітарне право.

— Чому іноземні релігійні мусульманські лідери уникають засудження російської агресії чи хоча б воєнного насильства?

— Тому що участь українських мусульман у війні майже не стоїть на медійному порядку денному. Позаяк про нас не чути, Росія впливає на позицію мусульманських країн. Крім того, які російські меседжі транслюються? У країні будуються мечеті та ісламські школи (але замовчується знищення інакодумства). Іноземним мусульманам показують, що іслам у РФ вільно розвивається і що можна допомагати російським мусульманам. Звісно, це спрацьовує, бо мусульман в Україні — два мільйони, а в РФ — 20 мільйонів.

Оскільки Крим окупований, ми втратили більшість мечетей. На материку в нас їх мало. Все, що ми робимо, розпочате після окупації, з нуля. Нам ніхто не допомагає. Але ми не скаржимося. Ми задоволені своєю країною і раді жити на рідній землі. Однак якщо ми говоримо про політичне протистояння, то дуже-дуже важлива державна підтримка. Без неї — ніяк.

Джерело