
Знаменита українська шаблістка відмовилася потиснути руку російській суперниці Анні Смірновій на чемпіонаті світу з фехтування. За "неспортивну поведінку" Харлан отримала дискваліфікацію, нагадують Патріоти України.
«Ніяких рукостискань. Ніколи. Тому так буде завжди», — пояснила свій вчинок Ольга.
На підтримку Харлан виступила вся спортивна Україна. А ось у Росії почалася істерика. Наприклад, популярне видання АІФ образило нашу спортсменку. «Вчинок олімпійської чемпіонки Ольги Харлан гідний представниці нацистської держави — свою пайку вона відпрацювала на совість», — цитата з АІФ.
«Одна спортсменка замість рукостискання тицяє в іншу шаблею, і за це президент МОК вимагає проявити до неї чуйність і делікатність. На іншу спортсменку, яка вчинила благородно і за правилами, в цей час починають сипатися погрози життю і образи, що принижують її честь і гідність. Але до неї проявляти чуйність і делікатність приводів МОК не знаходить. Маски скинуто, масок більше немає, можна вже навіть не імітувати посмішки. Ласкаво просимо в той самий нейтральний статус. Оруелл би надихнувся», — це слова глави Олімпійського комітету Росії Станіслава Позднякова.
«Смірновій треба було одразу йти з доріжки, а не чекати Харлан — чого перед нею принижуватися? У них ні культури, ні мізків. Пора всіх здати в палату номер 6, щоб там перебували, а не на змагання їздили. Що ось можна взяти з безкультурних людей? Харлан розуміє, що їй в Україні шматка хліба не дадуть, якщо вона руку росіянці потисне», — таке заявила триразова олімпійська чемпіонка з фехтування Галина Горохова.
Поливаючи брудом Ольгу Харлан, у Росії чомусь мовчать про справжню причину такого вчинку української спортсменки: про війну, яку Росія веде проти України.
Сьогодні 12 липня. . Триває 1 600 доба мужньої оборони України проти повномасштабної навали російських окупантів. Чому ситуація під Слов’янськом і Краматорськом стає загрозливою, як просуваються РОВ та чому Азовське море перетворюється на стратегічну п...
Український ринок праці поступово вчиться працювати з ветеранами. Те, що ще два роки тому виглядало як серйозна проблема — страх роботодавців перед людьми з бойовим досвідом, нерозуміння їхніх потреб, відсутність каналів комунікації, — сьогодні вже не ...