Навіть Сербія та Венесуела не підходять: В яких країнах Путін зможе почуватися у безпеці

17 березня Міжнародний кримінальний суд Гааги видав міжнародні ордери на арешт президента Російської Федерації Володимира Путіна, а також уповноваженої з прав дитини Російської Федерації Марії Львової-Бєлової. В прес-релізі МКС пояснили, що їх підозрюють у незаконній депортації українських дітей на територію Росії. Зокрема послалися на те, що існують "розумні підстави", які дозволяють вважати, що Володимир Путін несе особисту відповідальність за такі дії. Дайнюс Жалімас, голова Конституційного суду Литви у 2014-2021 роках поділився своїми міркуваннями з цього приводу. Патріоти України пропонують вашій увазі його допис.

Володимир Путін та Марія Львова-Бєлова - перші, кого офіційно назвали підозрюваними на найвищому міжнародно-правовому рівні. Тобто, на думку Міжнародного кримінального суду, зібрано достатньо даних для звинувачень у примусовій депортації українських дітей до Росії. Тепер, відповідно до загального міжнародного права, всі держави повинні співпрацювати у переслідуванні підозрюваних у воєнних злочинах та спільними зусиллями притягнути їх до відповідальності.

Звісно, офіційні ордери на арешт є обов'язковими лише для сторін Римського статуту Міжнародного кримінального суду, яких на сьогодні налічується 123.

Росія не є учасником цього статуту. В МЗС РФ вже заявили, що вони, мовляв, не співпрацюють з МКС, його рішення не мають для РФ ніякого значення, а можливі ордери на арешт, які виходять з Міжнародного кримінального суду, Росія вважає юридично нікчемними. Так само не є учасником цього статуту, наприклад, Китай. Таким чином, якщо Володимир Путін поїде до Китаю, Білорусі чи Північної Кореї, він може почуватися в безпеці.

Проте учасниками Римського статуту є країни, які є союзниками Росії або іноді її підтримують, як, наприклад, Таджикистан, Венесуела, Сербія, Південна Африканська Республіка, Угорщина. Можливо, частина з них вийде з Римського статуту, але позицію частини на користь Росії, очевидно, доведеться змінити. З підозрюваними у воєнних злочинах можна вести переговори лише на умовах їхньої здачі.

Звичайно, це лише перше можливе звинувачення, і в майбутньому Володимира Путіна можуть звинуватити у більшості інших воєнних злочинів, злочинів проти людяності та навіть актів геноциду, перелічених у Римському статуті. Існує також злочин агресії, для розслідування якого потрібен окремий спеціальний трибунал.

Тож справедливість приходить, хоч і повільно. Хотілося б, щоб цей крок Міжнародного кримінального суду спонукав національні юрисдикції нарешті назвати перших підозрюваних у міжнародних злочинах. Зокрема, Олександра Лукашенка та інших чиновників його режиму.