Заборона в Україні серіалу "Гра престолів". В чому тут погана новина, - Андрій Кокотюха

"Тиждень почався з чергового скандалу довкола рішення Міністерства культури, минулого тижня вчергове перейменованого до автентичної назви (донедавна інституція займалася, згідно назви, також стратегічними комунікаціями). Знову заборонили серіали, але цього разу — не російські, всі гамузом, прохідні й «топові». Вдарили по якісному західному, точніше американському контенту", - пише український письменник Андрій Кокотюха у своїй колонці, передають Патріоти України, та продовжує:

"Тепер заблоковано доступ до перегляду на легальних — наголошую на цьому! — платформах четвертого сезону культового серіалу Гра престолів, третього сезону хай менше, та все ж так само культового Білого лотосу і фільму самого Крістофера Нолана Тенет (багатостраждальний через реліз у розпал ковіду блокбастер). Пояснюється це участю в американських стрічках російського актора Юрія Колокольнікова. Котрий підтримує російську агресію, що для громадянина РФ не дивно, та знімався в пропагандистських фільмах, що для особи з подібним світоглядом нормальний стан справ.

Звісно, частина мешканців українського сегменту соціальних мереж, передусім, Facebook, вибухнула праведним гнівом. Який пояснює політолог Олексій Голобуцький: «Не люблять в нас невідворотність закону ні в чому. Так, росіяни-співучасники ворожої пропаганди — це погано, але ж це суперцікавий серіал! Так, російська — це погано, але ж тут людина хороша! В нас поки цілком собі азійське ставлення до законів і їх невідворотності. Тобто, коли це про якогось умовного Бєзрукова і опус про Єсєніна — заборона нормальна, правильна і схвалювана. А як про ноунейма, але про „Гру престолів“ — то нє-нє-нє, так не можна, це абсурд і диктат, дайте нам подивитись!» І підводить даний прецедент до логічного, як на мене, спільного знаменника: «Ситуація нічим не відрізняється від зачистки ідеологічного простору від пам’ятників: якийсь Жуков — норм, а от Пушкіна не віддамо!».

Прихильники подібної позиції розвивають тему: мовляв, Гру престолів заборонили, натомість Сватів — ні. Головні актори цього топового ситкому від «Студії Квартал`95» та продюсуванням від особисто Володимира Зеленського, тоді ще не президента України, так само визнані такими, котрі загрожують національній безпеці нашої країни. Що, вибіркове правосуддя? Ну, звісно, так, друзям — усе, ворогам — закон. Хоча тут варто зауважити: насправді Свати заборонені для показу в Україні після повномасштабного вторгнення. А вперше їх заборонили ще 2017 року через згадану вище причину. Щоправда, після зміни президента серіал реабілітували. Проте, лише на три роки. А творці відчули хіба моральний дискомфорт, навряд сильно постраждавши фінансово.

Натомість противники рішення Мінкульту належать до доволі чисельної й мотивованої групи противників будь-яких заборон узагалі. Позиціонуючи себе борцями з цензурою й апелюючи до часів існування Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі (так званий Нацкоммор — пряма алюзія до Голодомору в царині культури). Ретранслятори подібних меседжів вважають всі заборони тупими. Переконані, що споживач контенту сам у змозі розібратися, що таке добре, а що погано. Розвиваючи тему, аргументують шкоду від заборони російськомовного контенту, використання російської мови в публічному просторі, виконання у Львові на вулицях пісень Цоя, знесення пам`ятників Пушкіну й Булгакову. А в контексті заборони легального — ще раз наголошую! — показу українських версій американських серіалів та фільмів заявляють: це підрив довіри західних партнерів до українських культурних та медійних інституцій.

Далі почнуться погані новини для всіх учасників срачогінного процесу. Дії Мінкульту відповідають букві українського закону, проте в них нема логіки та здорового глузду. А ефективність зведеться до суперечок у Facebook, не далі. Адже реально заборонити якійсь контент спроможні влади дуже небагатьох країн.

Передусім — тоталітарної Північної Кореї. Чий вплив, виявляється, є таким великим, що в Америці свого часу під тиском та після погроз із боку КНДР зняли з широкого прокату аносовану сатиричну комедію Інтерв`ю від компанії Sony. За сюжетом, двоє американських журналістів заповзялися взяти інтерв`ю в Кім Чен Ина, і під цим соусом ЦРУ підписала обох на ліквідацію диктатора. Тоді, 2014 року, рішення Sony обурило американського лідера Барака Обаму, та на ситуацію не вплинуло.

Попри заборону великої частини західного контенту в Росії, там існує чимало способів його споживати. Мова про піратські версії, які - увага! — навіть виходять у тамтешніх кінотеатрах. До всього, росіяни піратять та переозвучують і українські стрічки. Є прецеденти з серіалом Спіймати Кайдаша, фільмами Памфір та Мої думки тихі. Веду до того, що можна заборонити легальний перегляд, проте неможливо впоратися з піратським. Україна ще 2001 року була визнана однією з найбільш толерантних до крадіжок чужої інтелектуальної власності країн. Що зовсім не заважало розповсюджувати піратські VHC-касети, CD та DVD-диски. І я переконаний: зараз дуже мало знайдеться співвітчизників, фанатів Гри престолів, котрі дивилися серіал легально, а не на піратських ресурсах й російській озвучці.

Більше скажу. Ще 2013 року канал 1+1 придбав для легального показу перші сезони Престолів. Озвучив українською, видав у ефір — і припинив показ. Бо топ-серіал, продукт високої якості, котрий уже тоді здобув культовий статус, дав дуже низький рейтинг. Але «піратка» тоді ж користувалася великим попитом. Зрештою, переважна більшість культових американських серіалів, серед яких Декстер, Ходячі мерці, Пуститися берега, Картковий будинок нинішні борці проти заборон вже подивилися свого часу на піратських ресурсах. Здебільшого в російських мовних версіях. Заборонили сезони, проте з піратством ніхто на ділі не бореться. Принаймні, так ефективно, аби глядачі не мали альтернативи.

Так, це ще одна погана новина. Я не є прихильником піратства. Натомість десь так із часів відеосалонів кінця 1980-тих до середини 2010-тих регулярно споживав цей контент. Через безальтернативність. Отже, якщо вже дуже хочеться подивитися четвертий сезон Престолів, реалізувати намір можна. Можливо, буде соромно за себе. Але ж це буде відповіддю незгодних на безглузде рішення Мінкульту.

Третя і остання тут погана новина: західним партнерам байдужі наші культурні інституції. Тому виховувати й врозумляти не будуть. Так само, як не буде відмови від російських акторах у їхніх фільмах, хай навіть у ролі вішака для одягу. Росіян і далі пускатимуть на престижні й не дуже західні фестивальні майданчики. Українські протести не працюють, як і українські заборони. З пріоритетами українцям доведеться визначатися всередині країни, між собою. І не факт, що вдасться про щось домовитися, коли дозвіл чи заборона стосуватимуться когось або чогось російського".