"Незважаючи на різні міфи, 5 стаття Північноатлантичного договору не передбачає, що у разі нападу на одну державу інші вступлять у війну автоматично", - Петро Олещук

"Кожного разу, коли чергова російська ракета або дрон залітає на територію держав, що входять до НАТО, українці дуже жваво реагують на цю новину. Дехто досі чекає на "потужну відповідь", дехто вже нічого не чекає. Але давайте розберемося, що ж насправді відбувається", - пише політолог Петро Олещук на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Офіційна позиція НАТО, висловлена неодноразово офіційними представниками цієї структури, є наступною: головне - це "зберегти єдність" Альянсу, а також за жодних обставин не допустити вступу НАТО у війну з РФ. Таку ж позицію висловлює і офіційний Вашингтон - беззаперечний лідер Альянсу. І вони цієї політики дотримуються максимально послідовно.

Причини цієї політики теж зрозумілі - вони дуже бояться ядерної війни і не хочуть допускати навіть думки про таку можливість. Російські ракети на територію НАТО почали залітати від початку повномасштабної російсько-української війни, і це, очевидно, створювало для НАТО численні проблеми, тому якоїсь єдиної політичної лінії для подібних випадків вони досі не вигадали. Спершу просто відкидали сам факт обстрілів території НАТО, списуючи все на "українські ракети ППО". Далі на територію Румунії почали падати російські дрони "Шахед", яких точно не було на озброєнні України. І, власне, ні в кого в Європі, окрім РФ. Відкидати далі сенсу не було, тому влада Румунії просто зайнялася будівництвом бомбосховищ для прикордонних громад у дельті Дунаю. Після цього уже і з боку Польщі відкидати потрапляння російських ракет на власну територію теж було безглуздо, і вони теж це визнали.

Отже, РФ офіційно неодноразово атакувала територію НАТО, і це беззаперечний факт. Але що далі? НАТО обрало стратегію вважати, що це було випадковістю і явно не є приводом для початку війни. І тут ми повинні згадати про їхні стратегічні цілі - зберегти єдність та не допустити вступу у війну з РФ.

Не зважаючи на різні міфи, 5 стаття Північноатлантичного договору не передбачає, що у разі нападу на одну державу інші вступлять у війну автоматично. Там записано, що напад на одну державу буде вважатися нападом на всіх. Але держави вживатимуть заходів, які вважатимуть за доцільне. Очевидно, заходи можуть бути різними, і вони мають бути визначені на основі консультацій. Початок відповідних консультацій за фактом "ракетного нападу на Польщу" одразу покаже відсутність тієї самої "єдності", про яку так турбуються офіційні особи Вашингтону та Брюсселю. Бо важко уявити, що Ердоган висловить бажання захищати "союзників" у військовому протистоянні з РФ. Тому простіше взагалі не піднімати це питання. Взагалі, чим далі від реального військового протистояння - тим вищою є "єдність НАТО". Навіщо зайвий раз її випробовувати?

Але є одна проблема. У Кремлі все це теж прекрасно чують. Тим більше, що Польща обрала один з найгірших варіантів реакції. Вони викликали російського тимчасового повіреного, і суворо попередили його, що "наступного разу вони точно серйозно відреагують". Не треба так з росіянами, бо подібна реакція для них - це просто сигнал, що наступного разу точно треба "перевірити", якою ж буде ця "реакція". І вони перевірять. Можливо, ракета залетить не у поле, а, приміром, у якесь місто. Звісно, "випадково". Бо кляті "укронацисти" завадили нещасній російській ракеті виконувати свої денацифікаторські задачі. І що робити тоді?

Російська влада технічно перевіряє НАТО на "межі дозволеного", і поки що, мабуть, їх результати цілком задовольняють. Перевірки будуть тривати, але кожен наступний крок буде досить обережним. Адже не привід реагувати, якщо якась ракета просто вибухне у полі? А якщо на території заводу? Міста? Це ж не привід починати ядерну війну?

Звісно, розпочинати ядерну війну у відповідь на приліт однієї ракети - це нераціонально. Але не реагувати, мотивуючи агресора до агресії, теж не дуже раціонально.

Якою могла б бути раціональна відповідь? У НАТО є прекрасні для цього можливості. Наприклад, у формі перекладання помсти на Україну. Більше провокацій проти НАТО - більше зброї для України. Це б врятувало НАТО від необхідності прямих власних реакцій, якщо вони так цього бояться, але і показало б керівництву рф, що все серйозно.

Але НАТО більше полюбляє псевдораціональні відповіді. Як, наприклад, розміщення військ Альянсу або систем ППО біля українського кордону. Який у цьому сенс, якщо воювати ви все одно не збираєтесь, як і збивати ракети, щоб не було "ескалації"? Ясно, що це просто "жест", але на росіян "жести" не діють. Вони останнім часом остаточно визвірилися, і їм байдуже на "жести".

Загалом, чекати на якісь дії з боку НАТО не варто. По-перше, вони таких дій бояться найбільше, а по-друге, спроба цих дій покаже, що єдності між ними немає, і це лише додасть відчуття загальної слабкості системи колективної безпеки.

Це, до речі, ще один аргумент, чому ніякого вступу до НАТО "окремими областями" для України не буде. З точки зору НАТО, вступ України - це не лише загроза війни з РФ. Це ще і загроза показати слабкість, відсутність адекватної реакції та єдності. Не знаю, що тут більш страшне для них".