Непомітна реабілітація: як російські науковці — розробники ракет повертаються на світові наукові майданчики

На початку липня в Бразилії відбудеться Міжнародна конференція з фізики високих енергій ICHEP 2026 — подія, яку в галузі фізики елементарних частинок часто порівнюють із Венеційською бієнале у світі мистецтва.

Цього тижня стало відомо, що її «платиновим спонсором та експонентом» виступатиме російський Об’єднаний інститут ядерних досліджень (ОІЯД). Ба більше, представник цього інституту офіційно увійшов до міжнародного організаційного комітету заходу.

Це тривожний факт, оскільки ОІЯД — не просто наукова установа. Вона співпрацює з ФСБ та бере участь у російських військових проєктах. У схожій ситуації рішення про повторне відкриття російського павільйону на Венеційській бієнале 2026 року спричинило протести, заклики до виключення, загрозу втрати фінансування з боку ЄС та публічні демонстрації під час виставки.

Для ICHEP 2026 такого обговорення немає, попри пряму співпрацю ОІЯД із організаціями, залученими до військової екосистеми Росії. Ніхто не помітив. Деякі колеги-вчені з міжнародного наукового комітету навіть не знали про цей розвиток подій.

Дубна й ракети «Радуга»: прямий зв’язок із терором

Для тих, хто ніколи не чув про ОІЯД, — це наукова організація в місті Дубна, за 110 км на північ від Москви. Варто звернути увагу на те, що її створили ще структури держбезпеки Радянського Союзу. Зараз вона є частиною єдиного організму російського ВПК разом із ракетобудівними заводами, продукцію яких використовують для обстрілів України.

ОІЯД також допомагає готувати спеціалістів для російських військових підприємств, таких як Конструкторське бюро ракет «Радуга» та його виробничий завод у Дубні, які виробляють ракети Х-101, що тероризують цивільне населення України і навіть кілька разів залітали у повітряний простір НАТО.

У серпні 2025 року президент Володимир Зеленський ухвалив санкції проти ОІЯД. Проте українські санкції не були дубльовані нашими партнерами, а сам факт санкцій щодо ОІЯД та його військової діяльності не призвів до ширшого розголосу в публічному просторі ні в Україні, ні за кордоном. Це дало змогу вченим ОІЯД і далі брати участь у міжнародних наукових проєктах, публікуватись у міжнародних журналах та подорожувати світом для навчання й отримання інформації про нові технології, якою потім діляться з колегами із проєктно-конструкторського бюро «Радуга», що спеціалізується на розробленні та виробництві крилатих ракет. Це типова російська схема уникнення санкцій.

Напівзаходи та ширший контекст ізоляції

Слід визнати, що для російських науковців з ОІЯД все не зовсім райдужно. Вони мають дещо обмежений доступ до лабораторій у Франції, Німеччині та США. Водночас вони присутні в Європейському центрі ядерних досліджень (CERN), що дає змогу їм та їхнім родинам отримувати європейські візи, хоча посилання на ОІЯД виключено з наукових публікацій експериментів на Великому адронному колайдері в CERN. Із 2022 року їх усунули від виконання важливої ролі членів організаційних комітетів більшості великих міжнародних конференцій у галузі фізики елементарних частинок.

Участь у конференції ICHEP 2026, та ще й у ролі не рядового учасника, а спонсора та члена оргкомітету, дає змогу ОІЯД відбілити репутацію, а через нього надає й російській державі певну форму наукової легітимності або «м’якої сили», незважаючи на війну.

Нещодавно широкого резонансу набули аналогічні рішення у спорті та культурі. Наприклад, рішення Міжнародної федерації фехтування зняти дискваліфікацію з російських та білоруських спортсменів, реінтеграція цих країн у гімнастику та згадане відкриття російського павільйону у Венеції. Ці кроки спричинили цілком обґрунтовані побоювання: спорт і мистецтво ніколи не бувають повністю відокремленими від геополітики. Вони є інструментами впливу, а повернення росіян на міжнародні майданчики сприяє нормалізації агресії. Ось чому нам потрібно критично ставитися до цих рішень.

Водночас, хоча спорт і мистецтво можуть бути мобілізовані під час війни, їхній вплив на успіх воєнних зусиль залишається непрямим. На противагу цьому наука діє на зовсім іншому рівні — такому, який менш помітний для публічних дебатів, проте безпосередньо формує ефективність, точність і стратегічний радіус дії сучасних збройних сил.

Наукові дослідження визначають технологічні можливості, економічну силу, кібербезпеку, військовий розвиток і навіть наративи прогресу та легітимності. Попри це, наука занадто часто відсутня в публічних розмовах про конфлікти та вплив. З цієї причини сьогодні вкрай важливо переключити частину нашої уваги саме на науку.

Що має зробити Україна?

Важливо говорити про цю приховану колаборацію, щоб такі дії не залишалися в тіні. І щоб не стало звичною практикою запрошувати на міжнародні наукові заходи вчених, які беруть участь у російських програмах розроблення зброї. Особливо в галузі фізики елементарних частинок, де українські вчені протягом багатьох років відігравали помітну роль і де наші голоси мають значення. Київ є одним із небагатьох місць у світі, яке двічі приймало цю величезну міжнародну конференцію ICHEP — 1959 та 1970 року.

Можливо, нам варто нагадати нашим бразильським колегам, що саме вчений, який народився в Україні, Гліб Ватагін, започаткував роботу в цій галузі у Бразилії, хоча росіяни люблять вважати його своїм і намагаються привласнити його ім’я.

Вкрай важливо, щоб не лише Україна, а й її партнери нарешті зрозуміли, що продовження міжнародної наукової співпраці з ОІЯД безпосередньо вигідне російським військовим — це можна побачити в численних удосконаленнях ракет Х-101 та збільшенні їхнього виробництва, про що широко повідомляли в українській та міжнародній пресі. Розуміння того, як наукова співпраця, конкуренція та контроль функціонують на світовій арені, може дати глибше уявлення про реальний баланс сил у сучасному світі — далеко поза межами того, що безпосередньо видно на стадіонах чи у виставкових залах.

А ті науковці, які планують поїхати до Бразилії в Натал у липні, повинні чітко знати: цей захід має непроханого «слона в кімнаті» — військову екосистему Росії, представлену російським інститутом.

Джерело