"Ні під час пологів, ні до, ні після ніхто не натякав моїй доньці про гроші. Всі 12 годин поруч з нею були чутливі лікарі і медсестри", - українська письменниця

"Нарешті закінчився мій місячний «бан». За цей час у мене відбулося багато цікавих подій. Але найголовніша – народження третього онука! Як часто в своїх сценаріях для мелодрам мені доводилося описувати пологи моїх героїнь, які народжували в літаках, вагітними стрибали з човнів, пливли до берега і народжували немовлят на безлюдних остовах, жили в землянках і використовували замість пелюшок циганські спідниці", - пише Тетяна Малахова на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Під час написання сценаріїв я читала купу книжок про акушерську допомогу і переживала разом зі своїми героїнями і акторками, які грали вагітних. Але ці переживання, звичайно, не можна порівняти з тими, які охопили мене в київському пологовому будинку №3 на початку червня, коли народився мій онук.

Моя донька потрапила туди майже за місяць до пологів. І перше, що вона мені надіслала – жахливі світлини старих душових кабінок. А при першій зустрічі розповіла, що кажуть про цей пологовий будинок – не підійдуть до вагітної, доки кожному від санітарки до лікаря не покладуть в кишеню…

Я вмовляла доньку перейти в іншу лікарню, де є чудові знайомі лікарі. Але вона хотіла народжувати за місцем прописки, поруч з домівкою, щоб кожного дня відвідувати старших синів – Іллюшу (5 років) і Устимчика (2 роки).

І ось наступили пологи, які тривали с ранку до вечора. Донька заборонила мені телефонувати знайомим і взагалі втручатися… «Ми з чоловіком самі розберемося! Ми не маленькі».

Я трохи не збожеволіла… І ось я тримаю на руках маленького Сашка, а моя втомлена Женя каже: «Мамо, ну чого на лікарів так наговорюють? Я кращих фахівців не бачила…».

І виявилось, що ні під час пологів, ні до, ні після ніхто не натякав моїй доньці про гроші. Всі 12 годин поруч з нею були чутливі лікарі і медсестри, які заспокоювали її, підтримували, давали поради, а під час пологів санітарки, медсестри, акушерки, лікарі стали як дбайливі рідні люди.

Напевно, 3-му пологому будинку далеко до європейських багатих сучасних клінік, але ж люди… люди там працюють неймовірні! І було щось символічно в цьому пологовому будинку… він нагадав мені нашу Україну… Ще далеко до високого добробуту, ще не все відповідає світовому рівню, але ж люди… люди у нас неймовірні! І тому коли небайдужі руки лікарів передають молодій мамі немовля, віриш, що у нас все буде добре!...".