Німецька Die Zeit опублікувала до 80-річчя "22 іюня" велику статтю від імені Путіна, - політтехнолог Голобуцький

"Там що не абзац, то махровий маразм і безсоромно відверта брехня. І про Другу світову і роль в ній СССР (але небрехлива версія в РФ тепер карана за законом), і про «Вєлікую Атєчєствєнную», і про окупацію України («Навіщо США організували переворот, а країни Європи – безвольно його підтримали, спровокувавши розкол в самій Україні і вихід Криму з її складу?»).

Ну і про «величну роль Росії»: «Ми відкриті до чесної творчої взаємодії. Це підтверджує наша ідея створення єдиного простору співробітництва та безпеки від Атлантики до Тихого океану». Так, ніби ніхто не в курсі реалій всередині того «простору безпеки», твореного Росією: в Грузії (і окупація понад 20% її території), в Україні (і окуповані понад 7% нашої території), в Молдові (фактично окуповані території т.зв.ПМР), заохочення недружніх акцій Угорщини (і територіальних претензій до України), підтримка режиму Білорусі...

Війни, нищення національних держав і культур, вбивства, репресії і окупація... Але це все давно відома белетристика щодо Росії.

Конкретний факт: кремлівська риторика підтверджує, що жодних позитивних результатів розмови з Байденом не було. Але натомість Путін зрозумів задачі президента США: шляхом компромісів і поступок європейським країнам (зокрема, і в питанні «Північного потоку-2») поволі створити політичний антиросійський альянс. Тобто, ЄС може мати свою вигоду від російської сировини, але підтримувати загальну політику стримування і покарання за збройну агресію і територіальні зазіхання.

Путін натомість вирішив не шукати хитрих ходів і перти буром: він відверто пропонує Європі зворотнє: створення не те щоб «антиамериканської коаліції», але передача питань європейської безпеки від США і НАТО такій потужній і озброєній Росії. Кремль переконує, що в Європи з Росією багато спільних інтересів і потенційно вигідних проєктів (крім «Спутніка»): «Росія виступає за відновлення всеосяжного партнерства з Європою. У нас багато тем, що становлять взаємний інтерес. Це безпека і стратегічна стабільність, охорона здоров'я та освіта, цифровізація, енергетика, культура, наука і технології, рішення кліматичних і екологічних проблем».

Тобто, фактично зараз Європа певною мірою виступає в ролі «вигідної нареченої», чий вибір намагаються прихилити до себе США і Росія. От тільки ресурси і потужність непорівнювані. Росія просто не потягне прямого змагання з Америкою. І жодні поклади вуглеводнів і діамантів з золотом не поможуть. Це просто сировина, а сировинно-залежний етап розвитку економіки країни ЄС вже благополучно минають. Тепер ключовими є технології і знання. А це – ресурси США. І те, чого в принципі немає в Росії.

Тобто, змагання Кремль заздалегідь програв. І навряд хтось в Європі цього не розуміє (тим більше, це точно розуміють в Партії зелених, котра найпевніше замінить при владі теперішніх політиків). Це розуміє і Байден з 50-річним досвідом перебування у владі (він в Сенаті з 1972 року, і 8 років, з 2009 по 2017-й, був віцепрезидентом). Тому Байден спокійно грає «в довгу». А Путін намагається видурити якісь преференції в найближчій перспективі".