Огляд Купянського напрямку - Костянтин Машовець

Противник (російські війська) продовжує реалізовувати свій план ліквідації Куп'янського плацдарму Збройних сил України (ЗСУ). Протягом звітного періоду йому вдалося досягти певних тактичних результатів на цьому напрямку.

Для виконання цього завдання російське командування зосередило і розгорнуло на цьому напрямку низьку частин і з’єднань зі складу 1-ї танкової армії (ТА) угрупування військ (УВ) «Запад», а також посилило їх силами і засобами 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) та можливо 11-го армійського корпусу (АК) з УВ «Север», а саме:

+ 1-а TA

- 47-ма танкова дивізія (тд) – 26-й і 153-й танкові полки (тп), 272-й, 347-й і 380-й мотострілецькі полки (мсп) та 744-й самохідний артилерійський полк (сап). Очевидно, діє у цьому напрямку переважно більшістю своїх сил.

- 27-ма окрема мотострілецька бригада (омсбр)

- декілька окремих підрозділів зі складу 2-ї мотострілецької дивізії (мсд) та 4-ї тд

+ 6-а ЗВA

- 68-ма мсд — ймовірно, діє в цьому напрямку силами 121-го та 122-го мсп. Також тут можуть бути присутні підрозділи її 1009-го мсп «Територіальних військ» (ТрВ)

+ 11-й армійський корпус

- Можливо, варто вести мову про окремі підрозділи 18-ї мсд та його 7-го окремого мотострілецького полку (омсп).

На даний момент суттєвих змін у бойовому та чисельному складі (БЧС) російських військ, розгорнутих на Куп’янському напрямку, не відбулося. Хоча цілком можливо, що частина оперативних резервів 1-ї TA або всього УВ «Запад», протягом якогось найближчого періоду часу, може з'явиться на цьому напрямку.

2. Поточна ситуація на Куп'янському напрямку характеризується активізацією противника в тактичній зоні у смугах 47-ї танкової дивізії та 27-ї окремої мотострілецької бригади. Очевидно, що російське командування прагне «розрізати» Куп'янський плацдарм ЗСУ на дві частини — північну та південну, просуваючись основними силами передових частин і підрозділів 47-ї танкової дивізії у загальній дирекції Піщане — Куп'янськ-Вузловий. А в подальшому, ліквідувати їх по черзі, починаючи з північної.

Спочатку, шляхом захоплення східної частини міста Куп'янськ (так зване «Заоскілля»), включаючи села Петропавлівка та Кучерівка, за допомогою активних «інфільтраційних» дій штурмових груп 27-ї омсбр та частини сил 68-ї мсд, досягти ліквідації північної частини плацдарму. А потім — «зачистити» його південну частину в «трикутнику» — Ківшарівка — Новоосинове — Глушківка.

Поки що противнику вдалося досягти більш-менш значущих тактичних результатів, головним чином у смузі 47-ї танкової дивізії, за напрямком Піщане — Куп'янськ-Вузловий. Зокрема:

- Ймовірно, йому вдалося розширити зону присутності своїх малих піхотних груп у районі Курілівки (включно з територією колишнього «військового містечка» та Куриловського ліцею). А також кілька таких груп зуміли просунутись вздовж північного берега річки Лозоватка до залізничної станції «Курилівка».

- У свою чергу, по напрямку Курилівка — Ківшарівка, російські штурмові групи, ймовірно, також змогли розширити ділянку своєї присутності в північно-східній частині Ківшарівки (на схід від місцевого «ставка» та ПТУ No27).

Однак у цьому контексті варто зазначити, що присутність невеликих російських піхотних груп у цих районах зовсім не означає впевненого контролю ними цих ділянок, адже українські підрозділи, очевидно, також присутні там. Наразі основні сили передових підрозділів російської 47-ї тд займають позиції лише трохи на захід від села Піщане, звідки, фактично, й розпочинаються у своїй більшості «забіги» їхніх «інфільтратів» у бік Куп’янська-Вузлового та Ківшарівки, а саме – переважно вздовж залізниці, що веде до Куп'янська-Вузлового з боку Степової Новоселівки.

- У північній частині плацдарму противник веде досить активні дії з «просочення» вздовж річки Гнилиця, у напрямку Петропавлівки (де, ймовірно, вже є кілька невеликих ворожих піхотних груп), а також на досить значній по фронту ділянці від Оскола до Синьківки, у загальному напрямку на південь (у бік Кучерівки та Заоскілля).

Схоже, наразі противник зумів завести кілька своїх «надмалих» піхотних груп (а в деяких випадках навіть окремих в\сл) у напрямку Куп'янського ліцею No7, у район Молококонсервного комбінату, Кучерівки та розбитого оптового магазину «Комора».

Однак, поки що зарано говорити про будь-який «масштабний» прорив противника у Заоскілля, не дивлячись на протилежні твердження різноманітних російських «джерел».

- Крім того, час від часу штурмові групи противника намагалися «прорватися» в напрямку сіл Подоли, Новоосинове, а також вздовж західного берега річки Оскіл через Голубівку в напрямку західної частини Куп'янська, але, очевидно, вони не були особливо успішними.

Таким чином, наразі можна стверджувати, що ситуація на Куп'янському плацдармі для ЗСУ в тактичному плані, хоча й досить повільно, але продовжує погіршуватися. Противник, скориставшись низкою факторів (власною перевагою у чисельності штурмової піхоти, наявністю рясної «зеленки» та кварталів із щільною міською забудовою, де невеликі піхотні групи противника можуть укриватися від українських БПЛА, а також своєю здатністю здійснювати досить інтенсивну авіаційну та артилерійську підтримку дій своєї піхоти тощо), зміг досягти низки успішних тактичних результатів.

3. Щодо подальших перспектив розвитку ситуації на Куп’янському напрямку, варто зазначити, що наразі вони не виглядають особливо позитивними для ЗСУ. Очевидно, що існує досить стабільна тенденція до їхнього погіршення. Водночас з оперативної точки зору сама ця ситуація не виглядає такою одностайною, як здається на перший погляд.

Так, противник зумів розгорнути потужне угрупування військ на цьому напрямку, яке цілком можна порівняти з посиленим армійським корпусом (загалом, тут присутні умовні дві дивізії + окрема повноцінна мотострілецька бригада) і досить успішно «використовує» його. Однак проблема для нього полягає в тому, що, незважаючи на це, його Куп'янське угрупування все одно потребує постійного посилення та поповнення, оскільки через характер бойових дій у тактичній зоні (інтенсивна «інфільтрація»), які воно веде, його передові підрозділи зазнають значних втрат у живій силі, переважно у боєздатній штурмовій піхоті.

Передові російські полки та батальйони не можуть «безстроково» формувати штурмові групи та підрозділи зі свого складу, якщо їх ПОСТІЙНО не поповнюють достатньою кількістю особового складу. Рано чи пізно їх все одно доводиться відводити у пункти тимчасової дислокації, аби відновити їх боєздатність. І з цим російське командування вже має досить очевидні труднощі. Воно все ще може зберігати чисельну перевагу у піхоті над ЗСУ на Куп’янському напрямку, але з кожним днем йому робити це стає все складніше.

Крім того, очевидно, що бої безпосередньо за Заоскілля, Куп'янськ-Вузловий тощо (тобто в умовах щільної міської забудови) вимагатимуть різкого збільшення чисельності штурмової піхоти у передових підрозділах російського Куп'янського угрупування, ніж та, яку російське командування використовує зараз на цьому напрямку. Усе це, у сукупності, очевидно вимагає посилення цього угрупування ДОДАТКОВИМИ силами та засобами.

Питання в тому, звідки їх взяти?

Наразі дві інші армії УВ «Запад» (20-та та 25-та ЗВА) ведуть досить запеклі бої на Лиманському напрямку. Більше того, для їх посилення російське командування «угнало» туди навіть частину 2-ї мотострілецької дивізії зі складу самої 1-ї ТА. Крім того, інша дивізія 1-ї ТА (4-та тд) разом із дивізією 20-ї ЗВА (3-тя мсд) на даний момент «штурмує» Борову, і роблять вони це досить повільно.

Тому для Куп'янська російському командуванню буде досить важко «знайти» щось додаткове саме з Лиманського напрямку (хіба що зупинити атаки в напрямку Борової і перетягнути більшість 4-ї танкової дивізії до Куп'янська).

Звісно, можна пошукати щось додаткове для Куп'янська й у складі УВ «Север», але тоді доведеться стримати свої загарбницькі апетити у прикордонні України в Сумській та Харківській областях, а також переглянути «графік» свого просування у бік Великого Бурлука.

Також можна попросити для цього щось у «гш вс рф», однак, воно навряд чи буде чимось суттєвим, особливо в розпал наступу на Слов'янсько-Краматорську агломерацію. Тому, найімовірніше, командуванню 1-ї ТА та УВ «Запад» доведеться посилювати своє Куп’янське угрупування, головним чином за рахунок «внутрішніх резервів». Майже так само, як командувачу УВ «Днепр», генералу теплінському, по відношенню до своєї 58-ї ЗВА на Запорізькому напрямку.

А це, фактично, означає, що українське командування на Куп'янському напрямку майже гарантовано отримає час і можливість, аби ухвалити та реалізувати власні рішення щодо утримання Куп’янського району оборони. Питання в тому, чи зможе воно ефективно скористатися цією можливістю?

Джерело