Огляд Східної операційної зони - Костянтин Машовець

1. Північно-Слобожанський (Сумський) напрямок

Очевидно, що командування угрупування військ (УВ) «Север» противника (російські війська) продовжує реалізовувати задум (план), щодо створення так званої «зони безпеки» в прикордонні Сумської області України, намагаючись розширити свої вклинення та різного роду «проникнення» на схід і південний схід від міста Суми.

Зокрема, на схід і південний схід від обласного центру зафіксовано проникнення російських підрозділів на територію України в прикордонній зоні в смузі від Миропільського до Грабовського.

Російські війська діють силами кількох тактичних груп (ТГр), які, ймовірно, на початковому етапі мають створити численні тактичні вклинення на територію України, а потім спробують їх з'єднати та розширити у одну більш велику «буферну» зону, зокрема:

- Північна група діє в загальному напрямку Демидівка (рф) — Проходи, а також на північ від Миропільського, у напрямку Поповка (рф) — Миропільське

- Центральна група намагається зайняти село Покровка, діючи в напрямку Колотиловка (Росія) — Покровка. У самій Покровці зараз тривають зустрічні бої. Крім того, противник досить активно намагається атакувати у напрямку Високе — Новодмитрівка, використовуючи для цього великий лісовий масив на схід від села та на південь у напрямку Таратутине, проте поки що не дуже успішно для себе.

- А Південна група, діючи в загальному напрямку Грабовське — Рясне, намагається витіснити українські війська з Рясного, обходячи його, як з півдня, вздовж річки Корова, так і з півночі, рухаючись дорогою на Грабовське.

Наразі російські Центральні та Південні групи, ймовірно, змогли таки об'єднати свої вклинення, проте Північна ще не з'єдналися з ними, продовжуючи вести вперті бої з українськими підрозділами, які прикривали державний кордон уздовж рубежу Проходи – Мар’їне та в районі Миропільського. Очевидно, що противник поки що впевнено не контролює ні Проходи, ні Миропільське, діючи там лише окремими невеликими штурмовими групами.

Наразі в цих напрямках російські війська змогли зайняти лише одне більш-менш велике село — Грабовське, вклинившись у територію України на цих напрямках у середньому на 5-6 км.

2. Південно-Слобожанський (Вовчанський, Харківський) напрямок

Очевидно, українські війська таки змогли повністю зупинити просування передових російських частин та підрозділів зі складу ТГр «Белгород\Харьков», які переважно належать до складу 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) та 44-го армійського корпусу (АК), в районі Вовчанська, як у напрямку Старого Салтіва, так і в напрямку Білого Колодяза. Зокрема:

- У районі Прилипки, ймовірно, українські підрозділи, що діяли вздовж Сіверського Донця, змогли відтіснити противника від дороги до Сінельникова на північ у бік лісу

- У районі Вільча ЗСУ, ймовірно, «зачистили» центральну та південну частини села. Окремі російські піхотні групи досі тримаються в районі Кольцевої та Вовчанської вулиць. Однак, очевидно, їм все одно доведеться відступати звідти на північ, до залізниці.

- Крім того, у самому Вовчанську ЗСУ продовжують бої в районі вулиць Паніна і Чкалова у південно-східній частині міста. Через це російські війська досі не змогли розпочати більш-менш масштабний наступ у напрямку Вовчанськ — Білий Колодязь.

Варто підкреслити, що російське командування на Вовчанському напрямку досі не змогло вирішити для цього навіть проміжне (попередне) завдання — повністю і впевнено взяти під контроль район Сінельникове — Цегельне — Вільча — Лиман. Адже, без цього наступати на Білий Колодязь йому буде дуже складно. Перш за все, через необхідність, в ході такого виду наступу, відбивати дуже ймовірні, у цьому випадку, флангові контратаки ЗСУ з цього району.

У цьому контексті окремі невеликі піхотні групи російських військ, що окопалися в районі Графського та на північ від Симинівки, не змінюють тактичної ситуації. Їхнє постачання та поповнення живою силою – надзвичайно складні через інтенсивний вогневий вплив по їх флангу та тилу з позицій ЗСУ поблизу Лимана та Прилипки. Відповідно, вони навряд чи кудись рушать зі своїх позицій найближчим часом. Вони можуть лише виживати, отримуючи припаси повітрям, шляхом «скидання» їх з дронів, і намагаючись утримати ці позиції. Як довго вони там сидітимуть — риторичне питання...

3. Купянський напрямок

Боротьба за плацдарм ЗСУ на Осколі, на схід від Куп'янська, триває.

Практична реалізація плану командування УВ «Запад» та його 1-ї танкової армії (ТА), зокрема, який, очевидно, передбачає його «стискання» з флангів (з півночі та півдня), протягом останніх двох тижнів, ймовірно, отримала, так би мовити, «непередбачувану» паузу.

У північній частині плацдарму, де російські війська вперто намагаються прорватися до «Заоскілля» (східна частина Куп'янська) і де їм нарешті вдалося протиснути, тиждень тому кілька своїх піхотних груп у Петропавлівку, ситуація для них знову «підвисла». Їх атаки на Кучерівку виявилися неефективними, як і кілька спроб 27-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) прорватися вздовж Осколу з півночі на південь.

У свою чергу, на півдні, наполегливі спроби передових підрозділів російської 47-ї танкової дивізії (ТД) 1-ї ТА «розвинути і поглибити» відносно успішний результат своїх окремих штурмових груп у східній частині Курилівки та на північний схід від Ківшарівки зіткнулися з кількома дуже акцентованими контратаками ЗСУ, як у районі Піщаного, так і в районі самої Курилівки. Внаслідок цього противник був змушений призупинити свої раніше досить активні «рухи» у напрямку Куп'янська-Вузлового, який так прагне «отримати» генерал герасимов.

4. Лиманський напрямок

Очевидно, що обидві російські армії (20-та та 25-та ЗВА), призначені командуванням УВ «Запад» для ліквідації Лиманського плацдарму ЗСУ, ймовірно, будуть змушені незабаром відкласти штурм самого Лиману.

Принаймні, російська 20-та ЗВА достатньо щільно застрягла в боях за район Олександрівка — Новоселівка — Дробишево — Соснове, не маючи змоги повністю взяти його під контроль. Без цього, фактично, неможливо заблокувати район Лиману з північного заходу, без чого «зірковий» штурм самого Лиману (в сенсі, зразу к кількох напрямків) також – неможливий. Окремі невеликі піхотні групи від підрозділів 144-ї мотострілецької дивізії (мсд) цієї армії, які проникли в район Ярової та Олександровки (ймовірно, з плацдарму на річці Нітріус), очевидно, були «зачищені» в попередні тижні.

Також є інформація про знищення кількох піхотних груп із передових підрозділів 25-ї ЗВА противника, які проникли на південно-східні околиці Лиману (район вулиць Партизанська та Вішнева). Хоча вона ще потребує додаткової перевірки.

На лівому фланзі смуги тієї ж російської 25-ї ЗВА, у «трикутнику» Діброва — Ямпіль — Озерне, тривають вперті ближні бої. Очевидно, ЗСУ досить активно контратакують там, зумівши витіснити противника з частини Ямпіля та Озерного і продовжуючи витіснювати його з лісу на захід від Ямполя. Якщо українським військам, внаслідок цих контратак, все ж вдасться в значній мірі витіснити передові частини та підрозділи 25-ї ЗВА від дороги Лиман-Закітне (включно з усім лісовим масивом між Лиманем і Ямполем), то питання, щодо ліквідації Лиманського плацдарму ЗСУ (не кажучи вже про штурм самого міста) буде відкладене у дуже «довгу скриню».

4. Слов'янський напрямок

Передові частини та підрозділи російської 3-ї ЗВА, що діють вздовж південного берега річки Сіверський Донець і досягли досить очевидних тактичних успіхів протягом попереднього місяця, ймовірно, цього тижня також були змушені «зупинитися» по рубіжу Закітне – Різниківка.

У цьому контексті контратаки ЗСУ в районі Закітного та на південь від Кривої Луки стали дуже показовими. Противник може постачати та підтримувати свої передові штурмові групи, які прорвалися до Каленників і Різниківки, виключно з напрямку Сіверська, використовуючи для цього дорогу Сіверськ-Закітне через Платонівку та дорогу від Свято-Покровського до Різниківки.

Однак ЗСУ продовжують утримувати позиції на захід від Різниківки і тому мають можливість відрізати передові піхотні групи противника біля Каленників від будь-якого постачання шляхом флангових контратак, як з півночі, від Кривої Луки, так і з півдня, з боку району на захід від Різниківки.

Поки що в цьому контексті той факт, що кілька російських штурмових груп також змогли вклинитись в оборону ЗСУ на південь від Різниківки, грає на руку противнику, адже, в такому разі, українське командування змушене більше думати про оборону Рай-Олександрівки, ніж про будь-які власні флангові контратаки.

Але, як на мене, ситуація може цілком змінитися, причому досить швидко. Як тільки ЗСУ зможуть усунути безпосередню загрозу Рай-Олександрівці з південного сходу (тобто зупинити просування противника по напрямку Никифорівка — Липівка, до речі, така інформація, що ЗСУ дійсно змогли витіснити противника з Липівки і підійти до Никифорівки, вже з’явилась, хоча це ще потрібно перевірити), питання малих і «ультрамалих» російських піхотних груп, які прорвалися в район Каленників, стане досить актуальним.

У свою чергу, передові підрозділи російської 3-ї ЗВА, що діють по обидва боки дороги Слов'янськ-Бахмут, також «різко пригальмували» порівняно з попереднім місяцем.

Наразі у них існує дві основні тактичні задачі:

- Основними силами «повернути» у бік Краматорська. Тобто спочатку дістатися рубежу Никонорівка — Тихонівка, а в подальшому прорватися на рубіж Василівська Пустош — Васютинське.

- А друге завдання — частиною сил дістатися до району Рай-Олександрівки з південного сходу, діючи саме через Никифорівку та Федорівку Другу.

І варто констатувати у них також виникли проблеми з обома цими завданнями, причому, в основному – протягом останніх двох тижнів. Спочатку, після перших успішних тактичних вклинень наприкінці березня — на початку квітня, темп їх просування «трохи сповільнився», але потім – повністю «обнулився».

Я ще не знаю, чи правдива крайня інформація про успішні контратаки ЗСУ в напрямку Никифорівки, але можна з упевненістю сказати, що після захоплення Привільного і Міньковки передовими російськими підрозділами, а також їх просування на північ від Новомаркового, вони, принаймні, вже більше тижня не можуть «зрушити з місця» у бік Краматорська.

Джерело