Огляд Слов'янського напрямку - Костянтин Машовець

1. Противник («вс рф») силами свого угрупування військ (УВ) «Юг» продовжує намагатися прорватися зі сходу на ближні підступи до міста Слов'янськ, а також зайняти ключовий для матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) Лиманського плацдарму Збройних сил України район, на південь від річки Сіверський Донець.

Основою угруповання противника, що наступає на Слов'янськ зі сходу, є війська (сили) 3-ї загальновійськової армії (ЗВА), відомої «у дівочості», як «2-й армійський корпус (АК) народної міліції ли-ни-ри». Зокрема, сили та засоби, які безпосередньо зосереджені, розгорнуті та беруть участь у наступальних діях у смузі цієї армії, складаються з:

- 6-та окрема мотострілецька бригада (омсбр)

- 85-та омсбр

- 88-ма омсбр

-123-тя омсбр

- 127-ма омсбр

Окрім них, у тому ж напрямку діє більша частина російського, так званого «добровольчого штурмового корпусу» (ДШК), а також низка формувань (до 5-и) рівня «окремого мотострілецького/стрілецького полку/батальйону» (омсп / осп, омсб / осб) категорії «мобілізаційного резерву» (МР) та територіальних військ (ТрВ). Вони або входять до складу штату бригад 3-ї ЗВА, що діють у цьому напрямку, або придані їм в оперативне підпорядкуванні як засоби підсилення.

Фактично, на Слов’янському напрямку російська 3-тя ЗВА діє майже повним складом своїх військ (за винятком 4-ї омсбр, яка, ймовірно, діє своїми головними силами на Костянтинівському напрямку).

У всіх передових частинах і підрозділах 3-ї ЗВА, включаючи категорії МР і ТрВ, сформовані зведені штурмові групи та підрозділи, які широко та достатньо інтенсивно використовуються російським командуванням в бойових діях.

Наразі 3-тя ЗВА, яка веде наступ на місто Слав'янськ, є найпотужнішою за бойовим та чисельним складом (БЧС) у всьому УВ «Югь» (окрім неї, до цього угрупування входять 8-ма ЗВА та 3-й АК, які наразі ведуть бойові дії за Костянтинівський район оборони Збройних сил України).

Фактично, командування УВ «Юг» зосередило всю 3-ю ЗВА виключно на Слов'янському напрямку, замінивши її сили та засоби в районі Часів Яру на 70-у мотострілецькою дивізією (мсд) 18-ї ЗВА, раніше перегруповану сюди із Південної операційної зони (УВ «Днепр»).

2. Наразі командування 3-ї ЗВА зосереджує основні зусилля на флангах своєї смуги наступу. А саме:

- Південніше річки Сіверський Донець, у загальній дирекції Сіверськ - Каленики - Миколаївка

- І по обидва боки дороги Слов'янськ-Бахмут, намагаючись дістатися до рубежу Оріхуватка-Заповідне.

У період з кінця квітня по травень противник зумів добитися числених тактичних вклинень у смузі наступу своєї 3-ї ЗВА і створити досить реальну можливість у найближчому майбутньому вийти основними силами своїх передових частинь і з’єднань на ближні підступи, як до Слов'янська, так і до Краматорська. Зокрема:

- Противник зумів просунутися з боку Закітного до району на південь від Кривої Луки своїми передовими штурмовими групами, зав’язавши бої за останню. Водночас, просуваючись у напрямку Різниківка — Каленики, він також зумів закріпитися в Каленики.

- Окремо варто згадати просування противника з боку Калеників у напрямку Липівки. Хоча ЗСУ продовжують утримувати окремі позиції на південь від Калеників і Різниківки, противник таки зумів низкою своїх штурмових груп, використовуючи яр, що простягається вздовж русла річки Суха, фактично просунутися у стик цих позицій із Рай-Олександрівкою. Крім того, це просування противника виглядає наразі досить глибоким (приблизно до 5-и км).

І хоча ЗСУ таки змогли відбити кілька «акцентованих» спроб противника «зачепитися» за саму Рай-Олександрівку значними силами, загроза оточення та блокування низки позицій ЗСУ, розташованих на південь від Калеників і Різниківки (тобто на схід від Рай-Олександровки), є цілком очевидною.

Оскільки противник (у вигляді кількох невеликих піхотних груп) зумів утриматись на околиці Рай-Олександрівки (на південь від відділення «Укрпошти»), а відстань від цієї ділянки до їхніх «товаришів», що діють на північ від дороги Слов'янськ-Бахмут, становить лише 2,6-2,7 км

- Фактично, на північ від дороги Слов'янськ-Бахмут противник зумів знову зайняти Липівку, просунувшись у напрямку Нікіфорівка — Липівка, а також досягнувши рубежу Діброва — Федорівка Друга.

- Південніше цієї дороги противник, діючи по напрямках Привілля — Малинівка та Міньківка — Тихонівка, зумів дістатися до каналу «Сіверський Донець — Донбас» основними силами своїх передових підрозділів. Вони навіть просунулись окремими штурмовими групами за нього, у напрямку Малинівки та Тихонівки відповідно.

І хоча Збройні сили України продовжують утримувати і Малинівку, і Тихонівку, ситуація на південь від дороги явно розвивається досить негативно для ЗСУ. Оскільки противник намагається атакувати не лише через канал, а й вздовж нього, з боку Новомаркового, очевидно, прагнучі повністю «згорнути» оборону Збройних сил України вздовж каналу.

Отже, можна стверджувати, що ситуація на Слов’янському напрямку виглядає досить загрозливою для Збройних сил України. Незважаючи на те, що протягом минулого тижня вони змогли суттєво знизити темпи та динаміку наступу передових частин і підрозділів російської 3-ї ЗВА низкою контратак, обмеживши їх в тактичній зоні мінімальними показниками, проте вони поки не змогли повністю її стабілізувати. Передові підрозділи цієї російської армії все ж-таки продовжують просуватися в напрямку Слов'янська, хоча й досить повільно.

Противник, очевидно, розуміючи все це, продовжує активні та досить інтенсивні атакуючі/штурмові дії, переважно малими піхотними (штурмовими) групами, майже у всіх вищезазначених напрямках. Водночас він прагне, при цьому, повністю використати наявність значної кількості прогалин у бойових порядках передових підрозділів ЗСУ (які у відповідних звітах скромно називають «міжпозиційним простором\проміжками»), для активного, якомога глибшого проникнення в них і подальшого закріплення там.

3. Проте, навіть незважаючи на очевидні тактичні успіхи, досягнуті російською 3-ю ЗВА за попередній місяць, її подальші оперативно-тактичні перспективи виглядають не такими очевидними.

Головним чином через мінімальні темпи просування, які продемонстрували її передові частини та з’єднання протягом останнього тижня-півтора. Очевидно, рівень їхньої боєздатності почав поступово знижуватися. І це, не враховуючи того факту, що під час боїв за Рай-Олександрівку, які командування 3-ї ЗВА, ймовірно, намагатиметься «взяти будь-якою ціною», зменшиться ще більше.

Крім того, командування 3-ї ЗВА знову демонструє свій «кфірмовий стиль», прагнучи атакувати майже по всій своїй смузі, причому зразу і одночасно. Фактично, таким чином розпорошуючи власні наступальні зусилля та можливості. І хоча, з формальної точки зору, у цьому сенсі все ж-таки можна виділити флангові сектори смуги 3-ї ЗВА (де її командування має досить очевидні тактичні успіхи), на практиці воно постійно «відходить» від цілеспрямованого концентрування зусиль саме на них, постійно збиваючись на своєрідну «тотальну навалу», намагаючись атакувати (і, відповідно, настуапти/просуватися) майже по всій ширині своєї смуги (від Закітного до Новомаркового).

Якщо це такий «чудовий» план «заплутати» українське командування, то він, скажімо так, виглядає досить дивно. Адже насправді це призводить до загального прискорення процесу зниження боєздатності передових частин і з’єднань 3-ї ЗВА. Принаймні, швидше, ніж у передових частинах й підрозділах ЗСУ, які обороняються.

До речі, такі «поведінкові реакції» дуже характерні для двох російських армій — 3-ї та 51-ї ЗВА. Так, саме тих, які «виросли» з так званих «армійських корпусів народних міліцій Донбасу». Чесно кажучи, я так й не зміг визначити, який саме тип «пологової травми» сприяв формуванню у їх командування на підсвідомому рівні, бажання «атакувати завжди і скрізь», не звертаючи, при цьому, уваги на питання типу «як атакувати?» і «де саме атакувати?», а найголовніше — «навіщо атакувати?».

Однак слід визнати, що така «наступальна лихоманка» іноді таки дає свої результати, і часом досить швидкі та значущі, принаймні тактично. Але, як правило, це триває недовго і призводить до явних та швидких «перевитрат» живої сили і ресурсів. Згадаємо «перший» прорив 51-ї ЗВА на трасу Добропілля-Краматорськ, який закінчився фактично «різаниною» штурмових підрозділів, щонайменше двох флангових бригад цієї армії. Або ціну, яку 3-тя ЗВА мала заплатити за свої наступальні бої в районі Білогорівки, Верхньокам’янського та на південь від Часів Яру, і яка явно виділялася навіть із визначення «значна».

Я вважаю, що саме через цей «надагресивний стиль» керивництва веденням бойових дій командування російської 3-ї ЗВА наразі ризикує не виконати (іншими словами, «прощьолкать») обидва свої оперативно-тактичні завдання, які воно, ймовірно, раніше «намалювало» собі у своїх «планах і мріях» на цьому напрямку — дістатися ближніх підступів до Слов'янська (читай, зайняти домінуючі висоти на схід від міста) і «перерізати» логістику Лиманського плацдарму Збройних сил України (досягнувши району Миколаївки та Слов'янської TEС). І все тому, що воно намагалося, у свій час, досягти обох цих цілей одночасно. Тобто, наступати зразу, й тут і там...

І що воно зараз має в цьому сенсі?

А має воно той факт, що за останній тиждень його передові частини та підрозділи отримали помітне зниження темпів власного просування (наступу). При цьому, так й не досягнувши «бажаних» оперативно-тактичних цілей на Слов’янському напрямку.

Так, визнаю, що, враховуючи важливість цього напрямку для всієї літньо-осінньої кампанії російських військ в Україні, 3-тя ЗВА може бути все одно посилена, поповнена і «всебічно перегрупована», а потім знову полізе на Слов'янськ, так би мовити, з новими силами. Тільки зараз для всіх цих «оздоровчих процедур» потрібні кілька важливих речей — ресурси та людська сила, причому, у «товарних» кількостях, ДОДАТКОВІ сили та засоби (читай, резерви), а найголовніше — час.

У принципі, наразі від найближчих передових позицій російських військ до Слов'янська (точніше, до рубіжів і районів, з яких можна буде розпочати «масову інфільтрацію» російських штурмовиків в межи міста за добре відпрацьованою методологією, тобто фактично розпочати, власне штурм самого міста), приблизно 15 – 15.5 км. Не дуже далеко … м’яко кажучи.

Однак:

- Лиманський плацдарм Збройних сил України досі тримається

- Рай-Олександрівка також

- А ЗА каналом «Сіверський Донець — Донбас» російські війська, очевидно, чекають не «чай и радушие» ЗСУ, а щось явно дуже протилежне...

Джерело