Огляд світових новин від Свирида Опанасовича

Дідусь пропонує поціновувачам хорошої політичної музики заварити собі доброї кави чи ароматного чаю і вмостившись зручненько ненадовго відволіктися від української сцени. Та окинути панорамним поглядом концертні зали решти провідних країн світу, і в першу чергу велику симфонічну арену США. Де, як ми знаємо, нещодавно відбулася зміна головного диригента й очікується оновлення репертуару.

Більшість музичних експертів схиляється до думки, що новообраний диригент, пан Байден, звернеться до доробку одного з своїх попередників – відомого естета й лауреата Барака Хусейновича Обами. Диригентський почерк якого, однак, на думку низки провідних українських музикознавців, псувала занадто м’яка виконавська манера. Тому тепер вони очікують від пана Байдена більш енергійної музики. Але якої саме?

От попередній диригент, Дональд Фредович Трамп, був цілковитим контрастом пану Обамі. Його творчий почерк виявився якраз дуже енергійним, але водночас досить екзотичним і дещо сумбурним: гучно, хоч і не завжди гармонійно лунали лише американські мотиви, а ось популярні за межами США інструменти містер Трамп послідовно ігнорував. І, як подейкують, навіть виношував плани реорганізувати оркестр, замінивши скрипки й віолончелі триструнними балалайками. Якраз тоді ж і українці винесли зі сцени припорошені великі концертні цимбали й замість них затягли випадково знайдений десь у кущах блискучий зелений рояль. По клавішам якого шопопало і чимпопало досі ляпають якісь підозрілі пасажири без консерваторської освіти, примушуючи вибагливих слухачів невдоволено морщитися й затуляти вуха. А диригент Трамп, замість закликати пана Зеленського грати в такт, підступно схиляв його до якихось сумнівних і вкрай ризикових імпровізацій. Хуйло ж тим часом безкарно тероризував світову слухацьку аудиторію пєснями советскіх композіторов.

Проти подібного новаторства в музиці цілком очікувано збунтувалися хористи у Конгресі США, де навіть тенори й сопрано заговорили до Трампа утробними басами. А далі й відібрали в нього диригентську паличку, тож довелося Дональду Фредовичу від ідеї з балалайками публічно відректися, але було вже запізно: диригента врешті-решт з оркестру із ганьбою вигнали, а паличку досі намагаються йому повернути, правда у дещо неприродний спосіб.

Однак, поки на американській сцені тривав отой гармидер витончені європейські валторни, лютні та мандоліни залишили оркестрову яму, повагавишсь подалися за ними до буфету й арфи. Над сценою гудів лише невтомний німецький оргáн та час від часу озивався англійський рожок. А ось НАТОвські бубни у той період майже стихли, замість них гучно, хоч і не завжди в такт, гупав лише великий турецький барабан, словом, при диригенті Трампі у світовому оркестрі панували хаос і какофонія й усе це викликало у поціновувачів прекрасного невдоволеність та роздратування.

Якої ж музики нам очікувати від нового диригента, Йосипа Йосиповича Байдена? Однозначно можна сказати лише одне – балалайок там не буде. Це, очевидно, второпав і сам Хуйло, який після невтішної для нього телефонної розмови з Байденом ударився у всі тяжкі, розважаючи учасників он-лайн конференції в Давосі треньканням на балалайці кабацьких пісень «подходи буржуй, глазик выколю».

У самій РФ тим часом проходить аматорський смотр колективів місцевої самодіяльності «Долой царя». Проходить без великого, однак, ентузіазму і на деяку увагу етнографів заслуговує хіба що хореографічний номер «Путин - вор» на льоду Тихого океану. В цих умовах організаторам фестивалю залишається хіба що хизуватися більшою, ніж на попередніх фестивалях, кількістю затриманих, заарештованих та побитих. Причину ж низької явки організатори пояснюють міжнародному журі не відсутністю на території Росії народу як такого, а величезними розмірами своєї країни. Територія якої не дозволяє артистам з регіонів швидко зібратися в столиці їхньої родіни, Москві, для великого гала-концерту. Авторитетні етнографи й фольклористи із таким поясненням в цілому згодні – для повноцінного розвитку народної творчості Росія має стати значно меншою.

У Хуйла тим часом заспівали стариє песні о главном: про українських фашистів. Які то Булгакова преслєдують, аж він, білолашний, ледве спасся бегством, то якусь дивакувату і явно нездорову «професорку» із Драгоманова цькують. Потом, правда, оказалося, що той Булгаков давно помер, а книг його в Україні повнісінько і ніхто їх не забороняє. Та й «професорку» не цькують, а добродушно радять показатися хорошим лікарям. Але Кремлю цього досить і хор кремлівських кастратів проспівав на високих тонах погрозливу пісеньку про наміри провести в ЛНР та ДНР референдум для созданія «єдіного антифашистського государства», бо «тєрпеть оголтелий украінскій фашізм» їм більше несила.

Українські музикознавців почули у тій старій пісні нотки нового антиукраїнського блефу, і негайно запідозрили зраду. Адже ВРУ також якось на диво своєчасно протягнула закон про референдум. «Це ж за чиїми нотами збираються грати наші лабухи?», примружилися українські меломани і тут же наябеднічали Байдену. Той заклопотано мугикнув і від руки вніс у партитуру якісь правки, після чого держсекретар Блінкен та міністр Кулеба мило побесідували на музичні теми.

Тому багато хто допускає, що вчорашнє рішення про очищення українського телепростору від московського смороду свідчить про отримання у Києві оновленої партитури з чіткими вказівками вивчити нарешті нотну грамоту. Бо попереду великий концерт. Хтозна... У будь-якому разі показово, що гнівної реакції США і Європи через «наступ на свободу слова в Україні» ми досі не чуємо, а водночас шанси самого пана Зеленського на відвідання Діснейленду від учора різко зросли.

Тим часом американські посли проводять практично у всіх іноземних столицях термінові зустрічі із главами держав та урядів, після яких загадково посміхаються, а президент США готується виступити у Держдепі із оновленою концепцією зовнішньої політики Сполучених Штатів. Із якої стане зрозуміло який саме репертуар, та в якій манері, гратиме нам у наступні чотири роки світовий симфонічний оркестр під управлінням Джо Байдена.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, піклуємося про своє та оточуючих здоров’я і допомагаємо Армії.

І слєдім, щоб віздє порядок був! А не то, шо січас...