"Суб'єктивно. А може й об'єктивна реальність. Це досі не можу забути відео з окупованих Олешок, де окупанти ходять по домівках з гучномовцями та зброєю, та закликають голосувати", - пише харківська блогерка Олена Кудренко на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:
"Я не можу без парканів. Без високих, глухих парканів. Мені не комфортно жити, коли хтось зазирає на мою територію. Мені здається, що це вказує на напрямок, звідки йде зло - зі сходу, з російської сторони. Бо чим далі їдеш на захід, тим ці паркани нижчі, відкритіші, а подекуди їх зовсім немає.
На
сході, принаймні за моїми спостереженнями, ми закриваємося, бо зло поряд. Паркан - це не спроба сховати щось погане. Це підсвідома спроба захиститися. Бо це сюди приходили за зерном для Москви. І це сюди приходили чекісти. Це сюди приходили та відбирали, вели на розстріл, на депортацію тощо. Це сюди приїздили з речами, з Росії, та заселялися в будинки померлих українців. Це сюди вони тепер приходять за пральними машинами, за золотими прикрасами, за інструментами, їжею, велосипедами, собачими будками, дівчатами...
Коли я їхала березнем 2022 року зі сходу, то з кожним кілометром дороги легше було дихати. На нас на блокпостах дивилися, неначе ми виїхали з пекла. На всі колони автівок звідси. Подекуди посічених уламками від вибухів, як решето. Здавалося, що сонечко привітніше, небо світліше. Позаду було рідне, але незахищене. Знову в нашій історії воно, рідне, зустріло чужі брудні черевики, жадібні до чужого майна руки, відсутність розуму та емпатії в головах, пустих очах, звірячіх інстинктах. Це вже було колись. Коли двері відчинялись від удару цих самих черевиків, і байдуже, що на них фарбою написано "тут живуть люди", чи "діти" - це ніколи їх не зупиняло.
Тому паркани на сході - скоріше данина реальності. Наївна спроба захиститися. І я не помічаю, щоб ми тут були надто відкриті в спілкуванні з оточуючими - ми змушені бути іншими. І недовірливими. І стриманішими. Бо лайна проросійського за роки окупації радянщиною, та й до цього - назбиралося вдосталь.
Бо зло поряд. Кордон поряд. А їхати зі своєї землі немає наміру. Так і живемо. Комусь треба так жити. Можете спробувати мене переконати, що я не права, - але ж що з цього неправда?..".
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.
Противник (російські війська) продовжує наступальні дії в смузі своєї 3-ї загальновійськової армії (ЗВА) угрупування військ (УВ) «Юг», у загальних напрямках Сіверськ — Слов'янськ та Бахмут — Слов'янськ, намагаючись дістатися основними силами своїх пер...
5 серпня за новим церковним календарем (18 серпня за старим) - день пам'яті мученика Євсигнія Антіохійського, а також відзначають передсвято Преображення Господнього. За старим календарним стилем - день пам'яті Почаївської ікони Божої Матері, мучеників...
