Пекін лише чекає слушного часу, аби повернути своє: Як Росія шантажем приєднала до себе 1,5 млн км² території Китаю і яку роль відвели у цьому українцям

Історія освоєння Далекого Сходу у радянських підручниках сором'язливо уникає питання приналежності цих територій до середини 19 століття, натякаючи на їх "нечийність" та туземну "дикість", як то було з Сибіром і рештою Далекого Сходу, зазначають Патріоти України.

Однак Приамур'я та Уссурійський край ще у XIX столітті належали Китайській імперії — і змінили прапор не через війну, а через шантаж. Засновник проєкту "Реальна історія" та продюсер 1+1 media Акім Галімов у відео на YouTube розповів, як саме це відбулося і яку роль у колонізації цих земель зіграли українці.

Як Росія окуповувала чужі території - погляд в історію

За його словами, наприкінці XIX століття Китайська імперія переживала одну з найважчих криз у своїй історії. Перша опіумна війна виснажила країну і деморалізувала владу. Саме цей момент Росія обрала для "територіальних пропозицій".

"Росія не була б Росією, якби не скористалася слабкістю сусідньої країни і не відкусила б шматок чужої території. Росіяни в Опіумну війну не вступали, а просто звернулися до китайського імператора і запропонували йому добровільно віддати немаленький такий шматок території. Російський посол натякнув, що інакше Росія може взяти те, що хоче силою", — розповідає Галімов.

Китайський правитель, розуміючи, що ще одного фронту держава не витримає, погодився. Лівий берег Амуру та Уссурійський край — загальною площею близько 1,5 мільйона квадратних кілометрів — перейшли у власність офіційного та той час Петербурга. Для порівняння, це більше, ніж площа сучасних України та Франції разом узятих.

Отримати землю мало — треба було її заселити

У відео наголошується, що анексія території вирішувала лише половину завдання. Без власного населення утримати такі простори було неможливо. Але їхати за тисячі кілометрів у невідомість охочих серед росіян знаходилося небагато.

У 1882 році генерал-губернатор Східного Сибіру Дмитро Анучин розробив план прискореної колонізації за яким держава брала на себе витрати на морське перевезення переселенців. Основним портом відправлення став Одеса.

Як українці заселяли Далекий схід

Пропозиція знайшла відгук передусім серед українських селян — тих, хто щойно вийшов із кріпацтва і після реформ залишився практично без нічого. Умови переселення для того часу були справді винятковими.

"Влада обіцяла безкоштовний проїзд з Одеси до Владивостока і біля 100 десятин землі на родину на місці. Це була неймовірна розкіш для українського селянина. А ще додаткові пільги: 10 років звільнення від військової повинності, 20 років — від поземельного податку, худоба і сільськогосподарський інвентар у подарунок", — розповідає Акім Галімов.

Сто десятин землі — це понад 100 гектарів. Для людини, яка щойно вийшла з кріпацтва і не мала нічого, така пропозиція означала реальний шанс вижити і прогодувати родину.

Результатом цієї міграційної хвилі стало те, що на колишніх китайських землях з'явилися масові українські поселення. Вихідці з Чернігівщини, Полтавщини та Київщини освоювали Приамур'я і Уссурійський край — території, відвойовані Петербургом у Пекіна без єдиного пострілу.