"Перед українськими військовими прочинилися двері найбільших збройних арсеналів передових держав світу..." - Свирид Опанасович

Уявімо, що би мали відчувати дівчата, якби їх запросили до величезного шикарного магазину із платтями, ювелірними прикрасами та косметикою наймодніших брендів. І сказали: «Дівчатка! Сьогодні велике свято - День балуваних принцес. Тому можете собі вибрати все, що є в цьому магазині. А якщо раптом чогось нема, то скажіть – одразу буде. Для вас усе це безкоштовно». Мабуть щось подібне відчувають зараз українські військові, перед якими прочинилися двері найбільших збройних арсеналів передових держав світу. А перед прохідними військових заводів стоять люб’язні менеджери із блокнотами, чемно очікуючи на замовлення від Армії України.

Судячи з повідомлень із відкритих джерел, найбільше поталанило українським артилеристам, які тепер ходять іменинниками і вдоволено потирають руки. Радісне збудження панує й серед українських танкістів, азартно поблискують очима і воїни ППО. Але ось українські льотчики, дивлячись на усе це свято щедрості, розхвилювалися: «А ми? А нам?!».

Дідусь гадає, що й нашим соколам переживати не варто – про задоволення і їхніх побажань очевидно вже турбуються. У англомовній пресі вже з’явилися фахові публікації, що українські аси цілком здатні літати й на літаках країн НАТО – нічого надто складного для вправного пілота в них немає. Тому українські військові льотчики готові нести росіянам горе на літках будь-яких типів, наприклад на винищувачах четвертого покоління F-15... «Можемо й на винищувачах п’ятого покоління», скромно натякають українські військові льотчики, американські волонтери їх чують, та з розумінням хитають головами. І щось до своїх блокнотів записують.

Таким чином, Свято балуваних українських воїнів триватиме й далі, запорукою цьому потужний волонтерський рух. Цими днями на німецькій авіабазі Рамштайн відбулася міжнародна нарада українських волонтерів із більш ніж 40 держав світу. У цивільному житті оті волонтери трудяться на посадах міністрів оборони своїх країн, тож є підстави думати, що деякі можливості озброїти Україну в них таки є. І є бажання це робити. Так український волонтер Ллойд Остін, який прилетів у Рамштайн із Вашингтону, де працює міністром оборони США, промовив історичні слова про «небо і землю», які Америка готова зрушити з місця, якщо це буде необхідно для допомоги Україні. Його колеги з інших держав рішуче заявили «помагаєм Неньці хто чим може», швидко створили координаційну раду, щоб був порядок і домовилися зустрічатися раз на місяць. Словом робота кипить: мочити росію в сортирі – то справа доблесті й благородства кожної порядної людини планети Земля. Саме такої позиції – і не словом, а ділом – твердо тримається, наприклад, наш волонтер із Лондону Борис Стенлійович Джонсон.

Однак справжній зоряний час переживає зараз український волонтер Йосип Йосипович Байден. Який зосередившись на основній своїй діяльністі по допомозі Україні, встигає ще й Америкою покерувати. Бо працює там президентом.

Перші роки президентства пана Байдена складалися не надто вдало, а після прикрої історії з відступом військ США із Афганістану багато хто заговорив про його імпічмент. Початок воєнної спецоперації Хуйла в Україні оптимізму теж не додавав, але трапилося несподіване. Виявилося, що українці – це позбавлені страху люди триметрового зросту, яким і зброя потрібна відповідних калібрів. Така зброя у США є, тож тепер містер Байден замість думати як уникнути імпічменту, готується увійти в історію в якості одного з великих президентів США. Портрети яких друкуються в США у шкільних підручниках з історії та на доларових банкнотах.

Палата представників Конгресу США вже ухвалила історичне рішення - проєкт закону про ленд-ліз Україні і немає сумніву, що цей законопроєкт без зволікань схвалить і Сенат – американські сенатори також хочуть до шкільних підручників. А далі містер Байден всядеться за стіл, візьме до рук авторучку, а до Овального кабінету запросять фотографів. Які й зафіксують історичну мить підписання президентом США Джозефом Байденом Закону про ленд-ліз для оборони демократії Україною від 2022 року (Ukraine Democracy Defense Lend-Lease Act of 2022). А те фото потім надрукують у майбутніх підручниках з історії, поряд із портетами Вудро Вільсона та Франкліна Рузвельта.

Хуйло теж мріє потрапити до підручників. Для цього він особисто розробив спеціальний план, в основу якого лягла верифікована розвідінформація про ситуацію в світі, яку Хуйло черпав із найбільш надійних джерел. У першу чергу із теленовин на центральних російських каналах. Іноді очевидно консультувався із найбільш знаючими експертами та аналітиками, зокрема Віктором Медведчуком.

Ясно, що подібним чином ретельно підготовлений план просто приречений на успіх. А алгоритм його втілення в життя судячи з усього приблизно такий: спочатку швиденько захоплюється Україна, відновлюється СРСР, а далі під егіду Москви повертаються країни Варшавського договору. Перестрашений Захід кволо смішить «Іскандери» санкціями, однак блок НАТО конфліктувати боїться і вимушено відкочується на рубежі 1997 року. Після чого бронетанкові клини РФ, не зустрічаючи спротиву, рушають на Берлін, Париж та Лондон, а воєнно-морський плот РФ тим часом переправляє через Атлантику десант. Який і висаджується на східному узбережжі США.

На західному ж узбережжі, після блискавичного розгрому Японії, десантуються війска Дальнєвосточного воєнного округу, які стрімко захопивши Каліфорнію, Неваду й Арканзас, роздають гуманітарку зубожілому населенню Лас Вегаса та морозиво дітям у Діснейленді. Після чого форсованим маршем висуваються на допомогу союзним білоруським військам, які в цей час героїчно нищать очаги шкідників, від яких не перше десятиліття потерпає сільське господарство Білорусі - штат Колорадо. Об’єднавши зусилля непереможні російські і білоруські війська рушають у округ Колумбія, де оточують залишки армії США й беруть штурмом Вашингтон. Байден підписує принизливу капітуляцію, а Хуйло виступає на Капітолійському пагорбі з історичною промовою – на весь світ лунають його пронікновенні слова про «нравітся, не нравітся...».

Таков план. І він в цілому успішно виконується, правда є нюанси. В основному із-за несознатєльних граждан, які необережно поводяться з вогнем, в часності коло нафтобази в Брянську. Де місцеві курці уже котрий день поспіль викидують свої недопалки не в урни, а прямісінько у нафтові термінали. А один хтось закинув бичка за паркан місцевої воєнної часті та випадково поцілив ним склад боєприпасів. Склад вибухнув, все там к бісу згоріло, але по телевізору про це нічого не сказали. Натомість граждан у черговий раз закликали поводитися з вогнем обережно. А не так як оті аспіранти в Твері.

Бо в Твері перед тим якісь п’яні аспіранти курили на сходах якусь дурь, підкурюючи секретними чертєжами ракети «Іскандер». Чертєжі ясна справа згоріли, а з ними й увесь научно-ісслєдоватєльський інститут ракетних технологій, разом із науковими співробітниками. Про цей трагічний випадок по телевізору теж не повідомили, правда обмовилися, що вогонь буває небезпечний не лише на суші, але й на морі.

Бо до того якийсь матросік необачно чіркав зажигалкою на палубі ракетного крейсєра «Москва» і тоже случився пожар, гасити який не представлялося возможним, бо в Чорному морі якраз тоді не оказалося води. До того ж бушував небувалий шторм, достойний кісті Айвазовського, але того крейсєра зовсім і не шкода, бо він був старий. Кроме того, його содєржаніє дорого обходилося бюджету, харашо шо затонув.

В цілому ж план Хуйла успішно претворяється в жизнь, спецоперація по звільненню України від нацистів близька до завершення, осталося лише пройти Україну до Закарпаття включно, а також упіймати Стєпана Бендєру. Кадиров вже запевнив Хуйла, що упіймає Бендєру лічно, тож за це можна не переживать - Рамзан мужчина серйозний, не якийсь там пиздобол. Не те що той генєрал Герасімов, який давно обіщав Хуйлу парад у Києві, а досі товчеться десь на Донбасі.

Генерал Герасімов тим часом, за чутками, дійсно товчеться десь в районі міста Ізюм, що свідчить – ФСБшники в черговий раз узяли верх над армійським ГРУ і це чудово. Бо з ходом війни гризня між заклятими колегами - між ФСБ та ГРУ – вочевидь загострюється, вони більше озабочені не втіленням у життя історичного плану Хуйла. Скільки тим, щоб друг дружці накапостить.

Так само натхненно капостили колись один одному розвідка Шелленберга та абвер Канаріса і ми пам’ятаємо чим це все для Гітлера скінчилося. Того самого Гітлера, який колись надумав пограти з американцями в цікаву й захоплюючу гру – ленд-ліз.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух і продовжуємо невпинно й послідовно допомагати Армії України.

Бо так забезпечити наше військо, як це роблять українські волонтери, не зможуть ніякі іноземці.

Українські волонтери це роблять з любов’ю.