Приєднуйтесь
Приєднуйтесь
Зараз же повітряний бій винищувачів - це унікальний випадок. А отримані в 2024-му шведські літаки дальньої розвідки надійно прикрили наш повітряний простір від несподіванок.
Чорноморський флот взагалі вийшов із чату. Надводні та підводні дрони замкнули його у Новоросійському порті на домашній арешт. Час від часу безпілотники туди заглядають, в пошуках нових унікальних жертв, наприклад, підводний човен. Якщо всі попередні роки через Босфор російські транспортники перевозили зброю та різні військові комплектуючі, то зараз навіть тіньовий флот боїться запливати в Новоросійськ.
На землі з кожним роком ставало все менше механізованих наступів, а в 2025 вони майже зникли. Побачити в наступі 3-4 танки - це вже подія місяця. Зате використання віслюків та коней стало буденним явищем. Техніку замінили дрони, а м’ясні штурми змінились на поодинокі інфільтрації. У 2026-му ця еволюція ймовірно дійде до свого логічного кінця.
В 2025 році війна вже докорінно змінилася: попри те, що росіяни цілий рік, безперервно, проводили найдовшу та найбільш ресурсно витратну наступальну кампанію - її наслідки є мізерними. В 2025 році Росія захопила менше 1% території України, хоча планувала окупувати всю Донеччину, а також мала великі плани на Запоріжжя, Харківщину і Дніпровщину.
2025 став дійсно переломним, насамперед в розумінні - Росія на полі бою не може не тільки перемогти нас стратегічно, але й навіть на тактичному рівні отримати якісь локальні швидкі результати.
ЗСУ також поки втратили можливість глибоких проривів. Маневрена війна закінчилася це довів контрнаступ на Запоріжжі в 2023-му та Курська операція в 2024 му.
Тому цілий рік окупанти шукали способи як переломити хід війни, а українці спільно із союзниками винаходили контрзаходи та впроваджували власні.
Отже, впершу чергу – зросла роль російських дронів на оптоволокні та їхнього підрозділу Рубікон, який отримав завдання перерізання нашої логістики. Так саме через діяльність Рубікону ЗСУ були змушені покинути Курщину та відійти на Сумщину.
Після перекидання Рубікону на інші пріоритетні для ворога ділянки фронту – ситуація на Сумщині стабілізувалася, а наші військові змогли повернути контроль над кількома прикордонними селами.
Згідно з даними Сил безпілотних систем, використання безпілотників на фронті зросло в 10-15 разів, детальніше порахувати складно, але тільки в ЗСУ близько 60% всіх ударів по ворогу проводиться дронами. За рік ми застосували понад 3 млн fpv та ударних дронів, росіяни ж в кілька разів більше.
Саме в 2025 році дрони створили таке явище на фронті як kill-зона. Спочатку вона розросталась до 10 кілометрів.
Однак вже восени окупанти наростили дронові удари на 30-40 кілометрів углиб від зони боєзіткнення, створило великі перешкоди для нашої логістики. А центр бойових дій змістився з умовного фронту до зосередження дронових підрозділів. Втрати тилових і логістичних частин почали перевищувати втрати в піхоті, якої на фронті й так вкрай мало.
І в той же час ЗСУ також намагаються наростити удари середньої дальності, щоб поглибити kill-зону на 40 км на контрольованій ворогом території.
До речі, завдяки дронам вдалося нарешті прояснити математику війни в розрізі втрат, тому що були різні спекуляції і навіть звинувачення ЗСУ в брехні.
Отже, згідно з даними Генштабу наші військові щомісяця ліквідовували близько 30 тис. окупантів. Ці дані до Генерального штабу подавалися всіма підрозділами ЗСУ, але їхня верифікація все ж була не ідеальною. Натомість, у грудні та січні з’явились дані знищення ворожої піхоти виключно дронами. І це, щонайменше 30 тисяч, які мають відеопідтвердження.
Але ж ще є 20-30 % не верифікованих влучань від 30 тисяч і це шість-дев’ять тисяч. Ще 40% ліквідацій від 30 тисяч - це робота ракет, мін, снарядів і куль, а це біля дванадцяти тисяч. Отже, виходить приблизно 50 тисяч ліквідованих окупантів і це є та цифра яку поставив як завдання новий міністр оборони Федоров. Якщо ж ЗСУ доведуть до 50 тисяч тільки верифікованих ліквідацій російських солдат, то з похибкою на непідтверджені це буде біля вісімдесяти тисяч знищених окупантів в місяць.
2025 рік став найбільш смертоносним для окупантів. Спочатку із пропорція 1 до трьох поранених змінилась на співвідношення 50/50, а наприкінці року взагалі вийшла на рекордний для усіх воєн показник у 65%.
Таку кількість втрат без загальної мобілізації Путін не зможе нічим перекрити.
Але попри те, що безпілотники перейняли у людей як ударні так і логістичні функції, однак без піхоти війна поки не можлива.
В 2025 році, росіяни, замість м’ясних штурмів почали застосували нову тактику – глибоке проникнення за межі умовної лінії фронту або так звана інфільтрація.
Особливо ефективною ця тактика стала у містах. Спочатку її варіанти шліфували у Торецьку, а вже потім саме через не готовність їй протидіяти ми втрачали Покровськ і Мирноград, а потім Сіверськ та ледь не втратили Куп’янськ.
Ворог, просуваючись малими групами, не захоплює позиції і не проводить стрілецькі бої. Його завдання зайти якомога далі, заховатись і вижити. Така собі напівпартизанська-напівбандинтська схема, зовсім не схожа на поведінку регулярної армії. Якщо ж на певній території накопичиться критична маса таких штурмовиків, то вони намагаються встановити свій контроль. А позиції Сил оборони, в той же час, опиняються в напівоточенні.
Проте, в ЗСУ цілий рік шукали як цьому протидіяти. І, здається, таки знайшли. Почали хоч і запізнілу, але надважливу реформу переведення армії на корпусну систему, щоб покращити управління військами на великих ділянках фронту.
І хоч реформа ще триває, але в другій половині року фактично зникло таке явище як прориви окупантів на понад 10 км, яке було нашим бичем у 2024-му.
Щороку Україна втрачає одне велике місто на Донеччині, в 2023-му Бахмут, в 2024-му Авдіївку. Головною подією на фронті в 2024-2025 роках, безумовно, стала битва за Покровськ і Мирноград, яка тривала понад рік, і цими днями добігає кінця.
Ще грудні 2024-го росіяни почали бої за околиці Покровська і з того часу їхнє просування на Донеччині вперлося в оборонців міста.
Через те, що кілька спроб оточити Покровськ, в тому числі й спроба прориву на Добропіллі провалились, ворог був вимушений зрештою в лоб штурмувати як Мирноград, так і Покровськ та нести при цьому величезні втрати.
На Донеччині, де відбувалося від 70 до 80% всіх боїв російський наступ фактично загальмував. І хоча саме тут вони мають найбільші просування, однак за рік їхня глибина не перевищила 20 км.
Оборонці Часового Яру взагалі встановили унікальний рекорд захисту міста, де за понад два роки ворог просунувся тільки на 5 км.
Так, треба визнати, четвертий рік війни, де-факто, закінчується втратою Покровська та Мирнограда. Зараз бої ведуться не стільки на вулицях цих міст, скільки на околицях у Родинському на Гришиному, щоб не допустити розповзання 100 тисячного війська окупантів по західній частині Донеччини.
Водночас починається великий наступ на останні великі міста Донеччини – Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівку і Добропілля.
Втрата Покровська також означає, що росіяни отримають можливість вийти на оперативний простір і спробують розгорнути наступ на Дніпровщину - на більш широкому фронті зі сходу.
Принаймні вони знову захочуть це зробити, оскільки у 2025 році всі спроби прорватись сюди були провальними. А нещодавні контратаки ЗСУ ще більше укріпили наші позиції на Дніпровщині.
В той же час на Запоріжжі ситуація є двоякою. З одного боку, ми втримали весь південний фронт. Тут росіяни за цілий рік мали єдине мінімальне просування на 7 км в районі Степногірська. Однак зміни на східному фланзі є доволі критичними для нас.
Через те, що лінії оборони ЗСУ були спрямовані на південь, ворог, який рухався зі сходу, проходив між нашою обороною та за рік зумів просунутися тут на 35-40 км. Зокрема від Великої Новосілки по межі областей аж до річки Гайчур. Аналогічне просування відбулось південніше, де фронт поступово провалювався цілий рік, аж поки не дійшов до облоги Гуляйполя.
Останні два місяці ЗСУ намагаються стабілізувати тут ситуацію, адже продовження ворожого просування зі сходу загрожує повному обвалу фронту біля Оріхова та розширення російського контролю аж до околиць Запоріжжя.
А через це буде велика загроза подальшого просування й на Дніпровщину. Саме зупинка тут окупантів буде одним із головних завдань на п’ятому році війни.
То ж скориставшись дезорієнтацією російської армії через проблеми зі зв’язком, 8 лютого ЗСУ розпочали комплексі контратакувальні дії на Запоріжжі та півдні Дніпровщини.
Нам вдалося відкинути окупантів на кілька кілометрів на Запорізькому фронті. Зокрема успіхи в Приморському дозволили зняти загрозу кошмарення російськими дронами околиць Запоріжжя, а деокупація Лук’янівського пригальмувала наступ окупантів у фланг Оріхова.
ЗСУ максимально пригальмовують росіян, які готують великий наступ на цій ділянці фронту. Днями наш винищувач Міг-29 скинув бомби і знову зруйнував щойно відремонтований міст із Василівки на Запоріжжя. А в Плавнях наші десантники проводили спецоперацію, деталі якої ми дізнаємось згодом.
Втім значно більших успіхів вдалося досягнути на межі Донеччини, Дніпровщини і Запоріжжя. Тут тривалий час російські штурмовики проникали в наші укріпрайони в селах Орестопіль чи Олексіївка, з тим, щоб форсувати річку Вовча та почати наступ на місто Покровське, що створило б значну загрозу розширення зони контролю на Дніпровщині.
Але днями ЗСУ не тільки зачистили згадані села, але й продовжили рух на південь і деокупували Вишневе, Вербове і Степове, а також просунулись на околицях Тернового. Однією із цілей нашої контратаки може стати повернення контролю над укріпрайоном на річці Янчур в районі села Успенівка. Наразі ж Сили оборони просунулись на 4-5 км на південь із 12 необхідних для реалізації цього плану.
На сусідньому Гуляйпільському фронті нам вдалося звільнити Добропілля і Прилуки та знову перейти на лівий берег Гайчура. Про подальше просування у напрямку Рівнопілля наразі не відомо.
Тим більше, що загарбники здійснюють зустрічні штурми в районі Залізничного та Верхньої Терси, що може значно пригальмувати наш атакувальний запал.
Однак це ще один підсумок 2025 року - ми знайшли спосіб як проводити успішні локальні контрнаступи, в умовах загальної оборонної стратегії. Це дозволило значно її покращити, адже найкращою обороною є наступ.
Це продемонстрували події на Харківщині, де ворог не зумів реалізувати жодної своєї цілі. Хоча окупанти хотіли форсувати Оскіл, захопити Куп’янськ і Борову, але саме тут ЗСУ знайшли протидію тактиці інфільтрації та зуміли переламати ситуацію на свій бік та деокупували Куп'янськ.
Через це незначні проникнення росіян вздовж північного кордону, а також мінімальне просування в районі Вовчанська, фактично втратили своє стратегічне значення і будуть виконувати тільки відволікаючу функцію.
Звісно в 2026 році вони спробують зробити це ще раз. Але чи вистачить на це сил?
Якщо Росія не розпочне справді масову мобілізацію, то не зможе переламати ситуацію не тільки на Харківщині, але й на Донеччині та Запоріжжі.
А тому головний висновок четвертого року війни полягає в тому, що вже всі зрозуміли – це війна на виснаження: економіки та людських ресурсів.
І саме в такому розрізі вона буде продовжуватися. Росія спрямовує удари на наш тил, щоб розвалити фронт із середини. Вона зрозуміла, що просто ударами по енергетиці не досягне цілі. Тому проводить масштабні інформаційні кампанії проти мобілізації, а також нарощує свої терористичні удари спрямовані саме проти цивільного населення.
За рік кількість ударів “шахедами” із двох з половиною тисяч зросла удвічі. А жертви серед цивільного населення зросли на 26%.
В січні був встановлений новий сумний рекорд – шість тисяч 400 ударів шахедами. Натомість ЗСУ значно посилили протиповітряну складову та знайшли ефективний спосіб – дрони перехоплювачі.
Тому в січні Сили оборони почали за день збивати понад 1000 різних безпілотників.
Стратегічним ж проривом України в 2025 році стало нарощування далекобійних ударів.
Наші безпілотники та ракети вразили понад 700 цілей у глибині РФ, в тому числі й на відстань понад 1000 км.
Війна вже надійно перенесена на територію ворога, бо лише так її можна виграти.
Тому, нашими пріоритетними цілями були авіабази, нафтопереробні заводи, залізнична логістика, військові виробництва, а також енергогенеруючі об’єкти.
Збитки РФ від цих ударів оцінюють в понад 15 мільярдів доларів за рік, а буде ще більше.
І що важливо, це не через допомогу партнерів, а завдяки нарощуванню власних далекобійних спроможностей.
“Фламінго”, з яких стільки знущалися - вже виносять не лише НПЗ чи склади артилерійських складів, але й вже почухали святая святих - Капустін Яр, звідки Україні та Європі Путін погрожує Орєшніком.
А днями Нептуни не просто влучили, а вщент знищили завод Берієва в Таганрозі, який займався ремонтом стратегічних Ту-95 та інших літаків.
У підсумку 2026 рік наша армія зустрічає значно краще підготовленою, ніж це було на початку минулого року. Ми вкотре відштовхнулись від дна і починаємо нарощувати свої оборонні та ударні можливості.
Натомість Росія перейшла межу, коли вже не здатна компенсовувати свої втрати ні військові, ні економічні.
Росія - слабша ніж СССР, її запас міцності закінчився ще в 2025, далі лише вниз. А ось підтримка Україна лише наростає - і це найбільше розчарування Путіна. Він зробив все, аби зірвати надання Україні триста мільярдів російських євро, які заблоковані на Заході. Навіть Трампа підключив намагаючись спокусити його частиною цих грошей.
Але Європейський Союз знайшов як вийти з ситуації: передбачив 90 мільярдів євро на 2026/27 роки. І в 2025-му повністю замінив собою Сполучені Штати.
У Львові в ніч на 22 лютого відбувся теракт – загинула 23-річна поліцейська, 25 людей отримали поранення. На думку Віктора Біщука, члена Громадської антикорупційної ради при Міноборони, теракт 22 лютого у Львові вписується в довгострокову ціль російськ...
"Верховний суд визнав, що запровадження Трампом направо і наліво мит є незаконним. І цим рішенням, фактично, скасував всі Трампові мита. Чому це важливо? Ну, бо ми вже цілий рік ставили одне і те ж запитання: а де ж ці відомі американські інститути, вс...
