"Плівки Міндіча": Железняк показав, як конфіскований у росіян завод перетворили на годівницю для оточення Зеленського

Замість 7 млн грн за деталі напряму від заводу, "Енергоатом" у підсумку віддав 149 млн грн через ланцюжок посередників.

Народний депутат від партії "Голос" Ярослав Железняк опублікував розслідування про те, як фігуранти справи "Мідас" імовірно взяли під контроль підсанкційний завод "Насосенергомаш", перетворивши конфісковане у росіян підприємство на джерело заробітку для оточення президента Володимира Зеленського.

За версією нардепа, схема будувалася через фірму-посередника ТОВ "НВП Атен", яка фігурує на записах розмов ексвиконавчого директора з безпеки "Енергоатома" Дмитра Басова ("Тенор") та колишнього радника міністра Германа Галущенка Ігоря Миронюка ("Рокет"). Також аналіз тендерів "Енергоатома" показав, що ця компанія вигравала закупівлі на постачання насосних деталей для підприємства за завищеними цінами. За підрахунками Железняка, схема могла принести фігурантам близько 30 мільйонів гривень.

Як завод опинився під арештом

Сумський завод "Насосенергомаш" та Інститут насособудування десятиліттями випускали унікальне обладнання, зокрема для атомних станцій. Довгий час обидва об'єкти належали родині Лук'яненків, які мали окрім звання почесних громадян Сум ще й російські паспорти. Через це у 2022 році на майно наклали арешт і передали його Агентству з розшуку та менеджменту активів (АРМА). Планувалося, що завод перейде "Енергоатому" для роботи в інтересах держави, проте, як вказує Железняк, підприємство почало обслуговувати інтереси людей із найближчого оточення Зеленського.

Що показали "плівки Міндіча"

Железняк навів фрагмент опублікованих записів розмов бек-офісу, де обговорюється розподіл заводів між учасниками схеми: "По заводам точно по одній, по кожній. Чотири заводи, чотири напрямки, це все одна історія. У Сумах, мабуть, теж окрема історія".

За версією нардепа, саме так бек-офіс взяв під контроль насосний завод, поставивши між ним та "Енергоатомом" компанію-прокладку "Атен". На записах імовірно обговорюється, як приховати походження фірми: "У нас виділено великий шматок по "Атену". Це підприємство, яке нам треба закрити по-хорошому. По-хорошому є "Атен" український, треба робити "Атен", не знаю, польський... Оцей "Атен" за кордон, точно так само на Кіпр виводимо його".

Як працювала схема

У 2025 році "Енергоатом" оголосив тендер на складові для насосів і труб, який виграв "Атен". Далі, за словами Железняка, компанія через дві ймовірно пов'язані фірми замовляла сировину, передавала її на "Насосенергомаш", а той виготовляв деталі. Весь цей ланцюжок обходився "Атену" у 122 мільйони гривень, тоді як готову продукцію фірма продавала "Енергоатому" вже за 149 мільйонів. Різниця, близько 30 мільйонів бюджетних коштів, за даними депутата, осідала в "чорній бухгалтерії" бек-офісу.

Железняк розповів, що якби "Енергоатом" замовив деталі напряму у насосного заводу, робота коштувала б приблизно 7 мільйонів гривень. Натомість у ланцюжку з'явилися три посередники, які заробили на державі десятки мільйонів. За його словами, це не єдиний такий контракт: є ще один аналогічний тендер на 129 мільйонів гривень, за яким наразі немає ні оплат, ні поставок, і Железняк розраховує, що розголос та увага НАБУ змусять "Енергоатом" скасувати цей договір.

Хто знав про схему

Депутат стверджує, що один із витоків "плівок Міндіча" свідчить, що тодішній очільник Міненерго Герман Галущенко і фінансові менеджери "Енергоатома" не лише знали про схему, а й, імовірно, отримували з неї вигоду.

Железняк показав запис розмови від 16 жовтня 2025 року, яка ймовірно відбулася між Басовим і Миронюком. Йшлося про директора АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" Олександра Ковтуна та фірму "Атен".

"Там еще вопрос, Ковтун и "Атен", как мы распределяем там объем между ними, как правильно делать?"

У відповідь Миронюк описав розподіл часток: "Ковтун неглупый парень... есть у него 40% и у нас 60, где еще есть Профессор и Люда".

За даними слідства, "Професор" — це Герман Галущенко, а "Люда" — директорка департаменту казначейства "Енергоатома".

Железняк наголошує, що арешт російських активів фактично став зручним прикриттям, яке дозволило вибудувати схему так, аби приховати зв'язок із бек-офісом. За його словами, навіть сама конфіскація не порушила цю схему, оскільки у Фонді держмайна теж нібито були "свої люди".

Парламентар підкреслив, що держава забрала у росіян стратегічний завод, аби на ньому не заробляв ворог.

"Але плодами цієї конфіскації користується не українська армія, не наша знеструмлена енергетика, а купа ділків у зв'язці з вищими посадовими особами Кабміну, "Енергоатому" і друзями офісу президента.

Вони, всі ці згадані люди, штучно завищують ціни на десятки мільйонів, обкрадаючи, по-перше, наш бюджет під час війни і, по-друге, отримуючи мільйони, які, зокрема, йдуть або на будівництво маєтків під Києвом, десь у Козині з назвою "Династія", або в офшори, куди вони потім, відповідно, виводять гроші через різні структури", — зазначив він.

Депутат додав, що НАБУ вже зацікавилося цією справою і розслідує її.

"Цей кейс не просто про корупцію. Цей кейс виглядає як мародерство. І жоден із тих, хто займався мародерством під час повномасштабної війни та, відповідно, руйнуванням і розграбуванням нашої енергетики, не має уникнути відповідальності", — підсумував Железняк.

Відставка Єрмака, зміна прем’єра, керівника президентського офісу, рокірування міністра оборони після старту операції "Мідас" нічого не змінили. Оскільки все це не ключові фігури корупційної історії. Залишилися податкова, фінмон, держпідприємства та "шлагбауми", інші бек-офіси.

Єрмак нікуди не подівся. Він на прямому зідзвоні із Зеленським, Кулебою, Покладом, Татаровим, Пишним, Сирським, Проніним, Кіпером.

Що ще потрібно для управління країною? Про те, що ми маємо знати про поведінку влади під час війни читайте у статті Інни Ведернікової "Данина з війни. Як влада привласнює Україну та що ми маємо запам’ятати, аби це не повторилося".

Джерело