"По-хорошему завидую жителям Славянска", - пенсіонерка із окупованого Дебальцева

В окупації у провінційних містечках можна побачити хіба що порожні вулиці та розруху, а на підконтрольній території може повільно, але весь час щось ремонтують та прикрашають...

"Так уж сложилось, что раз в полтора-два месяца я бываю по делам в Славянске. Ну как по делам: подтвердить, что еще жива, получить пенсию – в общем, радости мало. Лучше было бы получать ее дома. И хоть ехать тяжело и не всегда удобно, но нравятся мне эти поездки. Как в большой свет вырвалась", - пише житель Дебальцева Лариса Григорівна у своєму блозі на сайті видання "Донецький патріот", передають Патріоти України, та продовжує:

"Каждый раз меня приятно удивляет город. Всегда в нем что-то строят, ремонтируют, делают дороги, тротуары выкладывают плиткой, открывают новые магазины. Людей на улицах много, троллейбусы полные. Наверное, у них есть какие-то проблемы (у кого их нет), но видно, что город живет.

На этот раз он порадовал прямо с железнодорожного вокзала. Все, кто приезжает в Славянск по железной дороге, знают храм на привокзальной площади – Александро-Невский кафедральный собор. Очень красивый, и двор ухоженный, а вот вокруг разруха. Асфальт разбит, ямы по щиколотку, в дождь непроходимые лужи. Так было еще в прошлый мой приезд в начале лета. Но за два месяца территория просто преобразилась. Мало того, что убрали ямы и плитку положили, еще и разбили клумбы. Пока что без цветов, но что-то декоративное хвойное уже растет.

Так мне становится обидно за родное Дебальцево! И у нас когда-то все было. Кипела жизнь на крупнейшем в регионе железнодорожном узле. Работали банки, супермаркеты, больницы. А то, что сейчас происходит, правильнее всего назвать медленным умиранием. Тарахтят поезда, но почему-то все по ночам: что они там возят в темноте, нам, простым жителям, не известно. Правда, пустили поезд Луганск – Ясиноватая. Раз в день. Международный. И то за счастье, ведь могли и не пустить. Из множества зданий, которые пострадали от обстрелов, восстановили часть. А остальные так и стоят – то ли средств нет, то ли не нужны они никому. Люди-то уезжают.

Говорят, нехорошо завидовать, но каждый раз ловлю себя на этом чувстве. Да, завидую. И очень хочется, чтобы вернулась настоящая жизнь в мой родной город".
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

"Цінність людського життя мінімальна": Відомий російський пропагандист раптово озвучив проблеми РФ

вівторок, 13 травень 2025, 16:58

Журналіст пропагандистського телеканалу "Матч ТВ" і радник міністра спорту РФ виділив кілька проблем російського суспільства, серед яких також назвав "раболіпство і чиношанування". "Головні проблеми Росії? Їх же, як відомо, дві: дурні й дороги. Можна щ...

Ми не згодні капітулювати. Росії не потрібен мир. Трамп, вибачте, базіка, - Ян Валетов

вівторок, 13 травень 2025, 14:59

"У росіян немає жодної причини для того, щоб прагнути до миру. У росіян є багато причин для того, щоб далі вести війну. Економічні, ідеологічні, політичні - в наявності", - пише український письменник Ян Валетов на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук",...