Політолог розповів, чи буде третій Майдан та чому пресконференція негативно вплинула на рейтинг Зеленського

Для більшості українців кінець поточного року асоціюється з боротьбою за свободу та рівність, зазначають Патріоти України. Адже саме в ці дні у 2013 році тисячі людей виходили на Майдан Незалежності відстоювати своє право на євроінтеграцію. Однією з головних причин протестів стало небажання миритися з фактичним перетворенням України на колонію Російської Федерації, що активно нав'язувала тодішня влада. На першій фазі Революція гідності мала всі ознаки кольорової революції: мирні масові зібрання, ненасильницький опір тощо. Проте непоступливість влади та її намагання у силовий спосіб змусити українців «схаменутися», спровокували переростання мирного протесту у силове протистояння з численними людськими жертвами.

Сьогодні в Україні теж не зовсім спокійна ситуація: люди дедалі частіше виходять на акції протестів. Вже починають лунати заклики провести перевибори як президента, так і ВРУ. Багато хто з українців хоча й не виходять на Майдан, проте вкрай незадоволений зростанням цін на продукти, вартістю житлово-комунальних послуг та багатьма діями влади. А підживлюють такі настрої «корисні» експерти, яких умисне використовують задля зменшення рейтингу Володимира Зеленського.

Політолог Олег Саакян поділився з «ФАКТАМИ» своїми думками щодо вірогідності державного перевороту та спрогнозував, що може змусити людей вийти на третій Майдан.

«Казати про можливість Майдану, а не окремих акцій протесту, дуже зарано»

— Пане Олеже, оцінюючи нинішню політичну та економічну ситуацію в Україні, на вашу думку, чи можливий третій Майдан?

— Сьогодні можливі соціально-економічні заворушення та акції протесту. Проте Майдан — ні. Для українців Майдан — це передусім не протест, а специфічна форма політичної участі. Наші громадяни нею користуються тоді, коли політика стає глухою та за відсутності інших інструментів впливу на тих, хто при владі. Наразі ми можемо бачити, що, попри цілу низку претензій до тих, хто у «високих» кабінетах, масові акції малоймовірні. Адже назвати політиків абсолютно глухими та такими, що не прислуховуються ані до соціології, ані до реальних настроїв населення, було б невірно. Саме тому ми можемо говорити про збільшення соціально-політичного напруження, але казати про можливість Майдану, а не окремих акцій протесту, дуже зарано.

Згадуючи, як відбулася Революція гідності, Помаранчевий майдан, навіть і Революція на граніті, ми побачимо, що не соціально-економічні фактори виводили людей на вулиці. Це не були класичні акції протесту, а скоріше акції-вимоги після того, як влада не прислухалась до людей.

Читайте також: Хто надає НАЗК інформацію про незаконні статки, як слідкують за стилем життя посадовців: розповідає голова НАЗК

— Зависокі ціни на продукти та «комуналку» можуть стати тією останньою краплею, через яку люди вийдуть на протести?

— Ні. Подивіться на всю історію 30-річчя незалежності України. Погіршення соціально-економічного стану не виводило людей на вулиці. Українці виходили на протести лише тоді, коли їм по пів року не платили зарплату. Цього не передбачається. Економічна ситуація в Україні достатньо стабільна. Інфляція та підвищення цін плюс-мінус компенсується економічним зростанням, хоч це й відбувається з затримкою у часі.

Цьогоріч ми виходимо на ВВП більший, ніж 2013 року. Ще до того, як ми вийшли на цей рівень ВВП, за рівнем середнього доходу та мінімальної зарплати ми обігнали показники 2013 року. Питання одного-двох років, поки це не дожене й за рівнем зарплат у сферах, прив'язаних до бюджетного фінансування або до мінімальної зарплатні.

— Та все ж, що може спонукати українців вийти на третій Майдан?

— Якийсь ціннісний неправильний крок влади. Якщо Володимир Зеленський робитиме щось ціннісно неприйнятне для українців. Приміром, влада ухвалить якесь неприпустиме рішення у сфері війни та дипломатії.

«Президент — людина та інституція, яка повинна мати презумпцію поваги до себе»

— Але про підготовку державного заколоту сказав сам президент під час своєї пресконференції. Це такий крок на випередження?

— Думаю, це настільки недолугий крок, що я б в ньому не шукав логічного роз'яснення. Мені здається, що збіглося кілька факторів. По-перше, оточення президента хотіло б бачити його авторитарнішим. Тобто, фіксуючи інформаційні кампанії навколо цих вкидань, ми можемо спостерігати, як оточення президента готує самого Зеленського та суспільство до потреби більшої концентрації влади. Безумовно, для цього можуть використовувати й залякування, оскільки Володимир Зеленський не вперше публічно підкреслює свій статус президента. Він настільки активно це робить, що інколи складається враження, що переконує самого себе. Це, з одного боку, а з іншого — він не вперше апелює до бажання декого взяти реванш, а його, як главу держави, скинути. Говорить і про підготовку перевороту тощо. Тому цілком ймовірно, що в цій ситуації Зеленський став ретранслятором певної ідеї. Ретрансляція відбулась на політтехнологічну догоду для дискредитації акції протесту 1 грудня. Оскільки ключовим елементом меседжу Зеленського з приводу державного перевороту були як дати, так і теза про дестабілізацію. Відповідно, це могло б використовуватись комунікацією президента саме як намагання знизити легітимність цього протесту в очах суспільства, апелюючи до фактора безпеки.

Читайте також: Я не Бурба: Зеленський розповів про втягування Ріната Ахметова у підготовку держперевороту в Україні

— З одного боку, ми бачимо, що представники влади нібито чують українців і ухвалені ними рішення логічні, з іншого — складається враження, що далеко не завжди. Власне, це враження підсилюється виступами експертів з екранів телевізорів.

— Це не що інше, як медіавійни, які ослаблюють рейтинг президента. З цією метою з екранів телевізорів різні «експерти» додають аргументів, які телеканали ефективно підсилюють на догоду інтересам своїх власників. Таким чином можемо говорити про зростання антирейтингів Зеленського. Рейтинг падатиме, допоки не зупиниться на електоральному ядрі, яке вже промацується, і це буде цифра у понад 10%. Таким чином «підмивається» можливість реалізовувати Зеленським власні рішення. Завжди можна буде поставити під сумнів та заблокувати їх виконання на інституційному чи правовому рівні. Водночас зменшуються його шанси обрання на другий термін.

— Дехто з фахівців зі створення іміджу говорив, що стилістика, в якій пройшла нещодавня пресконференція, дала можливість спецслужбам іноземних держав списати психологічний портрет та стан Володимира Зеленського. На їхню думку, спілкування президента з журналістами в такому форматі — не є правильним.

— Не поділяю таку думку. По рейтингах пресконференція не вдарила. Вона була нічим з точки зору впливу на рейтинги: ні гірша, ні краща за ті, що проводились до цього. Абсолютно беззмістовна, емоційна та з відсутністю будь-якої стратегічності. Після пресконференції не склалось враження, що президент знає, що робить, лише залишилась низка меседжів, якими тепер обмінюватимуться «говорящі голови» в ефірах для формування своїх припущень і суджень.

Щодо спецслужб. Вважаю, психотип пана Зеленського було зчитано значно раніше. Він людина публічна, на сцені виступав не один рік, у політиці так само, тому не думаю що спецслужби, як наші, так і іноземні, з цієї пресконференції змогли почерпнути багато що. Лише зафіксувати його нинішній психологічний стан, турботи, слабкі місця та що може дестабілізувати і яким чином можливо впливати на поведінку. Проте це робиться щоразу незалежно від формату пресконференції. Подібне дослідження було б легше чи складніше провести, але це все одно б зробили. Йдеться лише про рівень спеціаліста. Але для спецслужб це абсолютно не проблема.

— На вашу думку, такий новий формат спілкування з журналістами — вдала ідея?

— Сама стилістика цієї пресконференції б'є по іміджу Зеленського. З точки зору того, хто його любить, нічого не зміниться, проте сумніви тих, хто перебував на роздоріжжі, могли конвертуватись в антирейтинг. Президент сам прибрав дистанцію між собою та журналістами. Думаю, якби цього не було, то принаймні вдвічі рідше Зеленському довелось би говорити про себе як про президента та головнокомандуючого.

— Але все ж чому зникла ця межа? За часів інших президентів вона була. Власне, проаналізувавши пресконференції європейських президентів, бачимо, що вони проходять більш протокольно.

— Бо він своя людина. Для кандидата в президенти це добре, для президента-початківця — теж, але Володимир Зеленський вже на екваторі, а для екватора подібне неприпустимо.

Президент — людина та інституція, яка повинна мати презумпцію поваги до себе. Є низка норм, ритуалів, протокольних процедур, зокрема наявність штандарту президента, прапору України, який на подібних заходах має бути за спиною глави держави, тощо. Все це відпрацьовано досвідом століть, еволюцією самого інституту президента. Все це перекреслювати та намагатись вигадати велосипед? Звісно, така зухвалість може й викликає повагу, але не виключає того, що потім доведеться «розгрібати» наслідки таких дій.

Або ти свій хлопець і тоді з тобою сперечаються — і це нормально, або ти президент. Треба визначитись. Якщо ти президент, необхідно поводитись відповідно. Якщо свій хлопець з народу, тоді не варто ображатись на таке ставлення.

— В офісі президента цього не зрозуміли.

— Він бажає бути й тим, і тим. До речі, одна з характеристик Володимира Зеленського — тотальне несприйняття критики. У нього ця риса спільна з Порошенком. Щоправда, якщо Петро Олексійович був досвідченим політиком і вмів грати політичними інтригами й тримати себе, то у Володимира Зеленського цих талантів немає. Тому він веде себе щиро, чим виставляє себе в ролі «голого короля».