"Правда та міфи про переозброєння російської армії", - ЗМІ

За результатами п’ятиденної російсько-грузинської війни 2008 року військово-політичне керівництво Російської Федерації ухвалило досить амбіційне рішення. А саме: реформувати армію та флот і переоснастити їх прогресивними зразками озброєння та техніки. Це, за задумом, мало статися до 2020 року, передають Патріоти України з посиланням на видання Армія Інформ.

"Нині ми здатні адекватно оцінити результати реформ і спробувати оглянути новинки російської оборонної промисловості, що вже надійшли до армії країни-агресора. З деякими з них Збройні Сили України вже стикнулися на Донбасі, який російсько-терористичні війська використовують як випробувальний полігон.

Масові поставки озброєнь: до яких війн і з ким готується Росія?

Керівництво РФ вважає свою країну спадкоємицею Радянського Союзу, так само, як і в очільників СРСР, так і в їхніх наступників є доволі чітке бачення й усвідомлення сучасних потреб і пріоритетів. Такими є необхідність не лише заміни застарілих зразків озброєння та техніки, а й відповідність прогресивним безпековим трендам. Це системи радіоелектронної боротьби, робототехніка, розвиток БПЛА.

До слова, це перша в сучасній історії Росії повністю виконана державна програма озброєння — ГПВ-2020. Закінчення якої ознаменує початок втілення в життя нової ГПВ-2027. Для розуміння ознайомимося з думкою щодо програми самих російських посадовців.

У грудні 2019-го відбулося засідання розширеної колегії Міноборони РФ, на якому міністр Сергій Шойгу підбив підсумки переоснащення збройних сил. І заявив, що за рік військові отримали понад 6,5 тис. одиниць нового та модернізованого озброєння. Загальна частка сучасних зразків техніки доведена до 68 %.

Зі слів міністра, з 2012 року армія РФ отримала 109 міжконтинентальних балістичних ракет, 7 субмарин, понад 1 тисячу літаків і гелікоптерів, понад 3 тис. нових танків і 57 космічних апаратів.

Шойгу розповів, що в цьому році частини ракетних військ стратегічного призначення завершують розгортання самохідних лазерних установок «Пересвет», а ракетні бригади переозброюють на оперативно-тактичний ракетний комплекс «Искандер». Також до бойового чергування приступає ракетний полк, на озброєнні якого є ракетний комплекс «Авангард».

«Усі завдання, визначені на 2019 рік, збройні сили виконали. Забезпечене підвищення бойових можливостей на 14 % і задано рівень підтримки обороноздатності країни. Виявлені питання, шляхи їхнього розв’язання враховані в плані діяльності Міноборони на 2019–2025 роки», — зазначив Шойгу.

Заступник міністра оборони РФ Олексій Криворучко розповів, що ГПВ-2020 є першою, яка забезпечила масові поставки сучасних і нових зразків озброєння та техніки до збройних сил.

Під час виконання ГПВ-2020 рівень сучасних озброєнь у ракетних військах стратегічного призначення досяг 83 %, у повітряно-космічних силах — 75 %, у повітряно-десантних військах і військово-морських силах перевищив 63 %, а в сухопутних військах — 50 %. Програма ГПВ-2020 поставила завдання вивести показники сучасного озброєння на рівень 70 %.

Далі Криворучко розповів про хід переозброєння та плани на найближче майбутнє:

«У 2019-му на переозброєння армії та флоту виділено понад 1,5 трлн рублів. Більше ніж 70 % цих коштів спрямовано на закупівлю сучасних серійних зразків озброєння та техніки. Війська отримали понад 2300 одиниць нової та модернізованої техніки. Як порівняти з 2018 роком, темп поставок високотехнологічної зброї зріс на 6,7 %.

Наступний рік важливий тим, що повинен продемонструвати ефективність державних вкладень у створення та організацію серійного виробництва озброєнь, військової та спецтехніки. Успішно проходять випробування нової міжконтинентальної балістичної ракети РС-28 «Сармат», яка повинна замінити в ракетних військах стратегічного призначення важку ракету «Воєвода». Концепція комплексу «Сармат» передбачає доставку боєголовок по таких траєкторіях, що істотно ускладнює їхнє знищення навіть перспективними системами ПРО. Нова ракета дає змогу завдавати ударів по об’єктах на відстані до 18 тис. км, має стартову масу 208,1 т і масу корисного навантаження близько 10 тонн. Перші серійні ракети надійдуть на озброєння у 2021-му.

У складі повітряно-космічних сил перебуває понад 3 тис. літальних апаратів. З 2013-го по 2018 рік в авіачастини надійшло понад 1 тис. нових та модернізованих літаків і гвинтокрилів. Іншими словами, авіапарк оновився на понад 65 %. Здебільшого це багатофункціональні бойові комплекси дальньої, оперативно-тактичної та армійської авіації. Зокрема 78 винищувачів Су-35С покоління 4++, поставлених компанією «Сухий» у період з 2013-го по 2018-й.

Планово модернізують стратегічні ракетоносці Ту-95, Ту-160 і дальні бомбардувальники Ту-22М3. Будують стратегічний ракетоносець Ту-160М2, перший політ якого заплановано на 2021 рік, а поставки у війська мають початися в 2023-му. До 2027 року має бути закуплено десять таких ракетоносців.

У 2019-му Міноборони РФ затвердило остаточний ескіз перспективного авіакомплексу дальньої авіації (ПАК ДА). Погоджено характеристики літака, підписано всі контракти, необхідні для виробництва зразків, йде підготовчий етап проєктування. Початок його льотних випробувань включено в ГПВ-2027. У майбутньому ПАК ДА замінить літаки дальньої авіації Ту-95, що стоять на озброєнні російських ВКС», — сказав Криворучко. Виробництво першого дослідного зразка ПАК ДА почалося в травні 2020 року.

«Торік розпочато серійне виробництво Су-57 — перспективного багатофункціонального винищувача п’ятого покоління. До 2028 року ВКС отримають від компанії 76 літаків, якими повністю переозброять три авіаційні полки. Ці винищувачі оснащені сучасними авіаційними засобами ураження та забезпечені необхідною наземною інфраструктурою. У такому обсязі на новій платформі в Росії не робили нічого подібного за останні 40 років», — продовжив перераховувати майбутні успіхи переозброєння Криворучко.

«За рахунок модернізації істотно зросла міць винищувача-перехоплювача МіГ-31, на основі якого створено перспективний авіаційний комплекс «Кинжал», оснащений гіперзвуковою ракетою.

Поповнюється парк гелікоптерів армійської авіації сучасними бортовими комплексами захисту з поліпшеними характеристиками. Машини переоснащують новітніми засобами ураження збільшеної дальності. Холдинг «Вертолеты России» передав у війська 112 гвинтокрилів, з них 58 — достроково. Всього до 2027-го Міноборони РФ розраховує отримати 423 сучасних гелікоптери, зокрема 96 ударних комплексів Мі-28НМ, як це закладено в ГПВ-2027.

У військах ППО-ПРО в 2019 році пройшов випробування новітній зенітно-ракетний комплекс С-500 «Прометей». Він буде готовий до поставок у війська в 2020 році. Його основне завдання — протидія балістичним ракетам середньої дальності (самостійне перехоплення з дальністю пуску до 3500 км), міжконтинентальним балістичним ракетам на їхньому кінцевому відрізку траєкторії, а в певних випадках — і на середньому.

Торік завершилися державні випробування сучасного зенітно-ракетного комплексу середньої дальності С-350 «Витязь». У 2020 році почнеться його поставлення у війська. Цей комплекс нового покоління призначений для боротьби з аеродинамічними та балістичними цілями. «Витязь» прийде на зміну С-300ПС і Бук-М1-2.

Обсяг поставок бронетанкової техніки до сухопутних військ РФ визначено — 400 нових і модернізованих зразків. Серед них танки Т-72БЗМ, Т-90М «Прорив-3», Т-80БВМ і бойові машини піхоти БМП-1АМ. Перші танки вже надходять у війська. Наразі у сухопутних військах є близько 400 танків Т-90 різних модифікацій. Відповідно до держконтракту, підписаного влітку 2019-го, їх модернізують. У цілому повне оновлення танкового парку розглядається як один з пріоритетів закупівель на найближчі п’ять років.

Міноборони РФ багато уваги приділяє проєкту «Армата» та танку Т-14, який збудовано на його основі. Перспективна машина поки перебуває на дослідній експлуатації. У 2020 році планується розпочати її держвипробування. На платформі «Армата» розробляють також новітню важку бойову машину піхоти Т-15 з бойовим модулем «Кинжал» і 57-мм гарматою. Її дослідний зразок представили на Міжнародному військово-технічному форумі «АРМІЯ-2019».

У 2020 році продовжать державні випробування нової зенітної самохідної установки «Деривация-ПВО» на шасі бойової машини піхоти БМП-3. Вона має бойовий безлюдний модуль з 57-мм гарматою і зможе вести вогонь як по наземних, так і по повітряних цілях. Одне із завдань комплексу — боротьба з безпілотниками. Для цього розроблена лінійка боєприпасів, зокрема з дистанційним підривом.

У продовження розвитку ракетні комплекси «Искандер-М» додатково оснащуватимуть високоточними крилатими ракетами, а підрозділи ППО — зенітними ракетами великої дальності для ЗРС С-400.

Російський ВМФ планово поповнюють новими кораблями, підводними човнами, допоміжними судами. У 2020 році вперше за 28 років ми приймемо від промисловості відразу шість підводних човнів: чотири атомні проєктів 955А і 885М, і дві дизель-електричні проєктів 636.3 і 677.

У 2020 році корабельний склад Тихоокеанського флоту (ТОФ) поповнять корвет проєкту 20380 «Герой Російської Федерації Алдар Циденжапов», а в наступному — корвет «Різкий». Вони стануть відповідно третім і четвертим кораблями цього проєкту на ТОФ. Головну ударну міць корветів становить протикорабельний ракетний комплекс «Уран», – сказав Криворучко.

РЕБ: що розробляє ворог

Для України особливий інтерес становлять передові російські розробки в галузі комплексів радіоелектронної боротьби та розвиток БПЛА. Інтерес цілком виправданий у світлі російсько-української війни, що триває. Розробки ці Росія активно випробовує в бойових умовах.

1РЛ257 «Красуха-4» — російська система радіоелектронної боротьби, призначена для постановки активних перешкод і протидії бортовим радарам ударної, розвідувальної та безпілотної авіації. Роботи над створенням нової системи РЕБ розпочались у НДІ «Градієнт» ще в 1994-му, серійне виробництво систем розпочато в 2011 році. Надалі виробництвом і вдосконаленням займався концерн «Радіоелектронні технології» (КРЕТ).

Тактико-технічні характеристики комплексу засекречені. З відкритих джерел відомо, що комплекс РЕБ «Красуха-4» може «глушити» не тільки сигнал РЛС, а й канали керування БПЛА. Діє на відстані до 300 кілометрів. З 2014-го неодноразово повідомлялось про використання Росією цих систем на українському Донбасі.

Відомо, що комплекс «Красуха-2» монтується на чотиривісних шасі БАЗ-6910-022, «Красуха-4» — на чотиривісних шасі КамАЗ. Інформація, що дає змогу скласти докладний список відмінностей між комплексами, засекречена. За словами гендиректора Брянського електромеханічного заводу Федора Дмитрука, до складу комплексу «Красуха-2» входять три машини зі спецобладнанням, а до «Красухи-4» — дві.

Російські військові джерела заявляють про розгортання в Сирійській арабській республіці цих систем. Це дало сирійській армії можливість ефективно боротися з турецькою безпілотною авіацією в небі над Великим Ідлібом (провінції Ідліб і Хама, частини провінцій Алеппо та Латакія).

Питання протидії російським системам РЕБ та бойового застосування турецьких безпілотних комплексів Bayraktar TB2 є досить важливим для України. ППО сирійської армії вдалось з допомогою «Краснухи» та інших засобів виявлення та придушення повітряних цілей, розміщених на літаку Ту-214Р, знищити з початку року близько 20 турецьких дронів. Анкара підтвердила втрату 12 безпілотних апаратів.

Для РФ досвід зіткнень в Ідлібі з турецькими БПЛА та атака дронів на базу російських ВКС Хмеймім в Сирії стала підтвердженням засвоєної істини — необхідно приділяти максимум уваги засобам протидії безпілотникам та засобам РЕБ у цілому. Цей та інші приклади застосування послужили посиленню уваги до цього вектора в ОПК РФ. Розповідь про всі зразки РЕБ, що випускають на російських підприємствах, займе багато часу, тому зупинімося на найбільш розповсюджених зразках.

Наступним після «Красухи» комплексом РЕБ, що виготовляє концерн «Радіоелектронні технології» (КРЕТ), став новий комплекс РЕБ «Дивноморье-У», про який поки дуже мало інформації. Дані з відкритих джерел говорять, що він має замінити комплекси «Москва-1», «Красуха-2» і «Красуха-4». Тобто працюватиме і як засіб радіоелектронної розвідки повітряного простору, і як засіб радіоелектронного придушення РЛС літальних апаратів противника. Розробкою КРЕТ є і наземний комплекс РЕБ «Мурманск-БН», створений для придушення короткохвильового радіозв’язку противника на великих відстанях. Комплекс веде радіорозвідку, перехоплення сигналів противника і їхнє придушення в усьому короткохвильовому діапазоні на відстанях до 5000 км. У 2017-му комплекс надійшов на озброєння центру Чорноморського флоту РФ в окупованому Криму.

Наприкінці 2018 року комплекс «Мурманск-БН» надійшов на озброєння 841-го окремого центру РЕБ Балтійського флоту РФ в Калінінградській області.

Також варто згадати і про розроблені концерном «Созвездие» комплекси радіоелектронного придушення «Борисоглебск-2» та «Инфауна». «Борисоглебск-2» призначений для радіорозвідки і придушення радіозв’язку противника в діапазонах КХ і УКХ, радіонавігаційних систем і систем рухомого супутникового зв’язку. Потужні станції перешкод дають змогу ефективно впливати на різні радіокеровані об’єкти, зокрема придушувати канали управління безпілотних літальних апаратів.

Комплекси РБ-531Б «Инфауна» розроблені для радіорозвідки і постановки перешкод засобам радіозв’язку в діапазоні УКХ, для захисту від радіокерованих мінно-вибухових пристроїв шляхом установки загороджувальних радіоперешкод і захисту сусідніх машин від прицільного вогню противника постановкою аерозольної завіси.

Новітній засіб РЕБ від концерну «Созвездие», який тільки почав надходити у війська РФ, — комплекс «Палантин». Він також призначений для ведення радіоелектронної розвідки та придушення систем радіозв’язку противника в КХ і УКХ діапазонах. Можливості комплексу дозволяють позбавити ворога стільникового та транкінгового зв’язку. Важлива особливість «Палантину» — здатність зв’язувати різні комплекси РЕБ в єдину робочу мережу.

До розробок у цій сфері залучені і приватні компанії. Воронезьке Науково-впроваджувальне підприємство «ПРОТЕК» виробляє автоматизований наземний комплекс перешкод Р-330М1П «Диабазол». Він призначений для радіорозвідки і радіоелектронного придушення засобів рухомого УКХ, стільникового, транкінгового та супутникового зв’язку в діапазоні частот від 100 до 2000 МГц.

До складу комплексу входять різні станції постановки радіоелектронних перешкод, які можна застосувати автономно. Наприклад, станція Р-330Ж «Житель» забезпечує автоматизоване виявлення, пеленгування й аналіз сигналів джерел радіовипромінювань у робочому діапазоні частот, постановку радіоперешкод абонентським терміналам систем супутникового зв’язку INMARSAT і Iridium, апаратурі користувачів супутникової навігаційної системи GPS та базових станцій стільникової системи зв’язку стандарту GSM.

Ще одна приватна компанія — петербурзький «Спеціальний технологічний центр» (СТЦ), що спеціалізується на випуску радіоконтрольного обладнання і БПЛА, лінійки «Орлан». У сфері радіоконтролю СТЦ створив для військових стаціонарні комплекси РЕБ «Свет-ВСГ» і мобільні комплекси «Свет-КУ». Вони призначені для радіо-, радіотехнічного контролю й захисту інформації від витоку по бездротових каналах зв’язку.

Один з найвідоміших засобів РЕБ, що випускає СТЦ, призначений для боротьби з БПЛА — комплекс РБ-341В «Леер-3». Він спеціалізується на радіотехнічній розвідці, придушенні мереж мобільного стільникового зв’язку стандарту GSM. Його особливість полягає у використанні БПЛА «Орлан-10» як носія джерела випромінювання. З іншого боку, серед продукції СТЦ є і комплекс, призначений для боротьби з дронами шляхом радіоелектронного придушення каналів управління та радіонавігації.

Також активно розробляють засоби протидії ворожим БПЛА. На виставці Dubai Airshow – 2019 російська оборонка продемонструвала комплекти «Репеллент», «Сапсан-Бекас», «Рубеж-Автоматика», «Купол», «Луч» і «Пищаль», призначені для боротьби з безпілотниками, повідомляє російське інформагентство ТАСС.

«Створена дворівнева концепція боротьби з дронами, до складу якої входять як пристрої радіоелектронної протидії БПЛА, так і засоби ураження», — заявив гендиректор «Рособоронекспорту», коментуючи нові комплекси.

Відповідно до наданої росіянами інформації, «Репеллент» забезпечує захист тактичної ланки від дій БПЛА в радіусі 30 кілометрів, «Сапсан-Бекас», «Рубеж-Автоматика», «Купол» орієнтовані на прикриття важливих інфраструктурних об’єктів. «Луч» і «Пищаль» портативніші й дають змогу придушувати БПЛА у радіусі 6 і 2 кілометрів відповідно, що теоретично дозволяє їхнє використання безпосередньо у військах.

Технології БПЛА: який потенціал розвиває агресор

Російська Федерація активно виготовляє й працює над розробленням перспективних безпілотних авіаційних комплексів, зокрема ударних. У матеріалі українського Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР), яке, зі свого боку, спиралося на інформацію з російських ЗМІ — з великих БПЛА армія РФ оснащена нині ізраїльськими Searcher Mk II, які перетворилися на російську версію повітряного розвідника «Форпост». Однак уже активно йдуть випробування трьох важких безпілотників: «Альтиус-У», «Орион» і новітнього реактивного дрона С-70 «Охотник».

У кінці серпня 2019-го Міноборони РФ опублікувало відео з першого тестового польоту російського безпілотного важкого літального апарата «Альтиус-У». Модель розроблена в рамках проєкту «Альтаир» і є результатом багаторічної роботи ОКБ імені М. П. Симонова. «Альтиус-У» є більш великим і важким апаратом зі злітною масою близько 6 т і корисним навантаженням близько 1 т. БПЛА приводять у дію два поршневих двигуни. Важкий безпілотник здатний нести на борту оптичні, радіотехнічні або радіолокаційні засоби виявлення. Його планують оснащувати підвісним ракетним чи бомбовим озброєнням. Російські пропагандисти називають «Альтиус-У» викликом американським безпілотним гігантам та запевняють, що виробники БПЛА в РФ вже не залежать від західних технологій. Серед іншого розробники називають відмінною особливістю «Альтиус-У» те, що в його виробництві використовують тільки російські компоненти.

Найчастіше російські розробники порівнюють «Альтиус-У» з надважким американським безпілотником RQ-4 Global Hawk. Однак це порівняння не зовсім коректне, оскільки вага Global Hawk — 14 тонн, але американський БПЛА нездатний виконувати бойові завдання — він розроблений саме для розвідки. Аналогом американського «важковаговика» може стати «Альтиус-О» — маса цієї модифікації літального апарата становить 7,5 тонн. Тож, вважають експерти РФ, доречніше порівнювати «Альтиус-У» з іншим американським БПЛА — MQ-9 Reaper. Вони ближче за ТТХ: схожа вага, потужність і розмір. Також апарати виконують схожі функції — MQ-9 розроблений з можливістю установки озброєння.

«Орион» — безпілотний літальний апарат середньовисотний великої тривалості польоту розроблення компанії «Кронштадт» (АФК Система). Цей БПЛА має середню масу, більшу тривалість польоту й вантажопідйомність. Бортове обладнання призначене для візуальної, радіолокаційної або радіотехнічної розвідки з можливістю тривалого патрулювання в заданому районі. Цю розробку вели на замовлення Міноборони РФ з 2011-го. У рамках дослідно-конструкторської роботи БПЛА мав шифр «Иноходец». Головний розробник і виконавець робіт — компанія «Транзас» з Санкт-Петербурга. Наразі головний виконавець — група «Кронштадт». Його випробування почалися в льотно-дослідному інституті імені Громова у першій половині 2016 року.

А на форумі «Армія-2018» група «Кронштадт» представила блок управління озброєнням для безпілотника. «Орион» випробували на застосування авіабомб. У тому ж році безпілотник побував в Сирії, але без застосування озброєння. На авіасалоні «МАКС-2019» стало відомо: Міноборони Росії отримає один комплекс до кінця поточного року. У листопаді «Орион» почав надходити в дослідно-військову експлуатацію у ВКС Росії. При цьому 16 листопада 2019-го один апарат упав у Рязанській області.

У РФ наполягають, що ТТХ дрону — це практично показник російських винищувачів МіГ-29 і переобладнаних під легкі штурмовики навчально-тренувальних Як-130.

Про БПЛА С-70 «Охотник» відомо небагато. Журнал Aviation Week писав, що 20-тонний С-70 може отримати малогабаритні ракети. Їхня вага — близько 200 кг, а розмір не перевищить 3 м. За деякими даними, «Охотник» зможе нести до 8 т бойового навантаження. Це вже на рівні важких винищувачів типу Су-30/35. На думку американських журналістів, зброю застосовуватимуть для ударів по паливних складах, живій силі, надводних цілях, опорних пунктах, літаках і гелікоптерах. У РФ твердять: «Охотник» поєднує три дуже потужні функції (розвідувальну, атакувальну та постановку радіоелектронних завад).

Наразі відомо, що «Альтиус-У» проходить випробування. «Орион» завершив сертифікацію й невдовзі почне надходити в підрозділи, але швидше за все у розвідувальній версії. Ну, а бойовий С-70 тільки став на крило та вчиться виконувати спільні польоти з винищувачем Су-57.

Бойові роботи Кремля

Не варто залишати поза увагою розробки противника у сфері робототехніки. У збройних силах РФ діє концепція розвитку і бойового застосування робототехнічних комплексів. Вона визначає, що до 2025 року загальна частка роботів у загальній структурі російської армії має сягнути 30 %. Нині, за інформацією російських ЗМІ, в Росії створюють принципово нові безпілотні бойові роботи, здатні виконувати завдання з максимальною автономією й мінімальною дистанційною участю оператора. Розвитком робототехніки займається російський аналог американської DARPA — Фонд перспективних досліджень (ФПІ).

Перший з бойових роботів «Уран-9» — це дистанційно керована гусенична машина, що належить до класу наземних бойових безпілотних апаратів. Таку платформу використовують в інженерній розвідці місцевості та вогневій підтримці розвідувальних, а також передових підрозділів тактичної ланки. На базі «Уран-9» встановлюють керований комплекс «Атака» з протитанковими керованими ракетами, реактивні вогнемети «Шмель-М», автоматичну гармату 2А72 калібру 30 мм і 7,62-мм кулемет. Додатково оснащують протиповітряними ракетами 9К38 «Игла». Конструкція платформи модульна, що дозволяє легко змінювати комплект озброєння відповідно до поставлених завдань.

Особливий інтерес представляє лінійка роботів на платформі «М» і на платформі «Арго» — ці машини під управлінням російських військових спільно з сирійською армією брали участь в штурмі висоти «Вежа». Серед солдатів сирійської армії були поранені чотири людини й жодного загиблого. Платформа «М» — російський серійний роботизований комплекс — універсальна самохідна гусенична дистанційно керована платформа. Її використовують для розвідки й ураження цілей, а також вогневої підтримки та охорони об’єктів. Повідомляється, що цей робот може встановлювати міни й розміновувати мінні поля. Бойовий роботизований комплекс «Арго» призначений для розвідки і патрулювання місцевості, здатний вражати живу силу, а також неброньовану або легкоброньовану техніку. Може пересуватися пересіченою та гірською місцевістю. Застосовують під час проведення морських десантних операцій.

Також військові РФ покладають надії на експериментальну платформу «Маркер», вперше публічно представлену торік на Магнітогорському випробувальному полігоні робототехнічних систем і комплексів. Розроблена НВО «Андроїдна техніка».

Для роботів передбачено п’ять платформ, зокрема транспортно-заправна машина і робот охорони. Вони зможуть нести й застосовувати стрілецько-гранатометний модуль, 120-міліметровий міномет, запускати одноразові дрони. За словами розробників, роботи мають створити до 2025-го.

У тому ж 2019-му стало відомо про робота «Сарма». За словами розробників, це оборонний проєкт, який знайде застосування і в цивільній галузі. Наприклад, у дослідженні морських глибин. «Техпроєкт завершуємо в червні, визначена схема розподілу, обґрунтовані складові частини. Проєкт рухається за затвердженим графіком. Його родзинка — енергетична автономність, запас ходу матимемо до 10 тисяч кілометрів», — сказав заступник гендиректора Фонду перспективних досліджень (ФПІ) Ігор Денисов торік у травні.

До того ж у Росії існують роботизовані морські комплекси. Один з них — «Галтель», який успішно пройшов дослідну експлуатацію в Сирії. З вересня 2017 року апарат займався пошуком боєприпасів та охороняв акваторію порту Тартус. Унікальність дрона в тім, що вчені Інституту проблем морських технологій Далекосхідного відділення РАН забезпечили його штучним інтелектом. Після отримання завдання «Галтель» самостійно аналізує обстановку й вибирає способи його розв’язання. До складу комплексу входять дистанційно-керований підводний апарат і дві автономні незаселені субмарини з автономністю плавання до 24 годин і дальністю 100 кілометрів. За 12 годин цей дрон обстежує акваторію площею 4 кв. кілометрів. Він може пересуватися по різних траєкторіях і здатний обходити перешкоди. Так, фіксуючи її наближення, система управління дає автопілоту завдання обійти небезпеку. Апарат вибирає шлях, а потім повертається на курс.

З хмар — на землю

Тобто, на перший погляд, ситуація виглядає доволі оптимістично — переозброєння відбувається за планом, досить високими темпами, війська отримують нові зразки озброєння та техніки. Але чи є картинка, створена російськими пропагандистськими ЗМІ та російськими посадовцями, насправді такою безхмарною?

На деяких російських аналітичних ресурсах трапляються матеріали з іншою точкою зору, в яких скептично оцінюється процес реформування армії РФ. Експерти піддають сумніву якість нових зразків озброєння, а також взагалі можливості ЗС РФ в достатній кількості закуповувати нову техніку.

У травневій статті під назвою «Бумерангом» вслед Су-57» російський кореспондент Роман Скоморохов звернув увагу читачів на провал всього російського ОПК та запізнення з виконанням анонсованих планів переозброєння ЗС РФ. Заява гендиректора «Рособоронекспорту» щодо експортного потенціалу платформи «Бумеранг» говорить сама за себе. Автор трактує як фактичну неспроможність і відмову російського замовника від закупівель великої кількості цих машин, та наводить аналогічні факти щодо інших перспективних зразків ОВТ російського виробництва.

«І з іншими виробами все зовсім так само, — зазначає Скоморохов. — Взяти Су-57, який нещодавно в репортажах про репетиції травневого повітряного параду знову назвали «тим, що не має аналогів у світі». Але тут так, це дійсно так. Су-57 не має аналогів у світі, бо це єдиний винищувач п’ятого покоління, який нікому не потрібен і не цікавий. Китайський Chengdu J-20 має попит, американський F-35 продається по світу, а ось Су-57…

Ні, звичайно, те, що в Перу думають над придбанням трьох Су-57 і В’єтнам розглядає можливість покупки…

Величезний експортний потенціал, згоден.

І якби це був одиничний випадок…

Не так давно обговорювали розклади по МіГ-35, який замовлений просто приголомшливою серією в шість (!) машин. Я не знаю, чи були в історії РСК «МіГ» болючіші ляпаси, гадаю, не було. Але факт: літак виявився взагалі не потрібний. Шість примірників – це якраз для показів можливим покупцям. Ну і відповідний супровід у вигляді фонограми з піснею про експортний потенціал. Прикро, машина явно хороша. Але… Африка, Азія… СНД…

Однак упадемо з небес на землю. А на землі у нас «Бумеранг». Який демонструють на парадах з 2015-го і який ось-ось і мав би піти у серію.

Однак — ні.

Спершу прикривалися високою вартістю машини. Так, це дуже серйозний аргумент, навіщо есмінець з вартістю авіаносця, навіщо БТР, який в грошах важить, як танк?

Правильна відповідь — не потрібен.

Але торік, коли реально замаячила повна відмова від всього замовлення, «Бумеранг» раптово здешевшав! Гендиректор фірми-виробника «ВПК» Олександр Красовіцій зробив сенсаційну заяву: з’явилася можливість знизити вартість «Бумеранга» приблизно втричі.

Однак пришестя в армію Росії «Бумеранга» не сталося. Навіть попри падіння відпускної ціни мало не в три рази.

І тут теж присутня логіка.

За рахунок чого таке здешевшання, ніхто не говорить. Але насправді варіантів небагато. Або за рахунок зниження відпускних цін на запчастини в тому випадку, якщо вони їх справді безсовісно завищили, або за рахунок самої комплектації. Тобто установки дешевших вузлів та устаткування.

До речі, ось вам живий приклад. Знову ж Су-57.

Орієнтовна ціна Су-57 озвучена в 100 мільйонів доларів. Нормальна ціна на світовому ринку для такого літака. Французи торік продали індусам «Рафаїл» по 218 мільйонів євро за штуку, а «Рафаль» — аж ніяк не Су-57 навіть у принципі.

Наші Су-35, які є «однокласниками» «Рафаля», йдуть у Китай по 75 мільйонів доларів.

І раптом минулого літа Міністерство оборони підписує довгостроковий контракт на покупку 76 Су-57 по 32 мільйони доларів за одиницю.

Тобто винищувач 5-го покоління йде за ціною, що в 2,5 раза нижча, ніж винищувача четвертого покоління. Нонсенс? Не те слово.

Дуже дивна цифра угоди, навіть якщо врахувати, що «для себе», «в ім’я інтересів Батьківщини» і все інше — незграбно.

Так, для радянської і тепер російської (бо вона вся родом з СРСР) техніки співвідношення «ціна / якість» було одним з найкращих у світі. Тобто хороші ТТХ і бойові експлуатаційні якості прекрасно поєднувалися з невеликою за світовими мірками ціною.

БМП? Близько мільйона доларів. БТР? Якщо говорити про БТР-82А, то 563 тисячі доларів, водночас «для себе» в перерахунку навіть дешевше буде — близько 28 мільйонів рублів.

Але вибачте, БТР-82 — це все той самий БТР-60, просто тюнингований. Так дизель, так башта, але власне, це все той самий БТР-60 з його протикулевою бронею й відсутністю протимінного захисту. І як їздили на БТР-70 в Афганістані на броні бійці, так само і через 30 років на Донбасі й у Сирії їздять, оскільки куля, звісно, дурна, а ось міна для БТР — могила.

«Бумеранг» обіцяв бути міцнішим. Утім, ми про це поговоримо окремо, тема довга й насичена. Нині нас цікавить не теорія, а практика.

А на практиці ціну «Бумеранга», що в колісної версії (БТР К-16), що в гусеничної (БМП К-17), ніяк не можна порівняти з ціною БТР-60 в новій упаковці.

Якщо ж порівнювати «Бумеранг» з основними конкурентами на зовнішньому ринку, то тут їх два: американський Stryker і канадський LAV III.

Але «Бумеранг» виглядає «товстішим». І броня захистити може не тільки від 7,62-мм куль, і потужність двигуна неабияк більше, і з озброєнням теж.

На жаль, все якраз псує питання ціни. А ціна… Ціна не як у БТР-82. І тому «товстий» за всіма ТТХ і ціною «Бумеранг» цілком може виявитися нецікавим закордонним покупцям.

Цікаво, «Посейдони» та «Авангарди» теж на продаж підуть? У разі якщо ціна виявиться недосяжною. Тому що в цілому «Бумеранг», що летить слідом за Су-57, звичайно, літак не зіб’є, але… Але й нашій безпеці нічим не допоможе. А грошей, нагадаю, на розроблення, випробування, випуск та інше пішло з надлишком. Ось це й засмучує найбільше. Адже покупці з Африки можуть і не оплатити витрати».

Доля «Армати» теж залишається доволі невизначеною. Цей перспективний танк Т-14, за інформацією, що з’явилась на початку 2020 року, залишився без двигуна. Челябінський тракторний завод, який відповідав за розроблення силового агрегата, заявив, що серійне виготовлення двигуна недоцільне через недоробки й недосяжні параметри. Хоча витрати на розроблення двигуна становили понад 467 млн рублів. За раніше оприлюдненою інформацією, у танка виникали проблеми з трансмісією й прицільною системою. Розробником платформи «Армата» є російське підприємство «Уралвагонзавод». Крім танка Т-14, на цій платформі планується побудувати бойову машину піхоти Т-15 і броньовану ремонтно-евакуаційну машину Т-16.

2018-го завод спіткала сумна доля, він опинився на межі банкрутства, попри те, що двома роками раніше отримав замовлення на розроблення платформи від Міноборони РФ. Мільярди рублів виділено на будівництво модернізованих цехів для нових танків. До кінця ГПВ-2020 очікувалась передача у війська 2300 танків Т-14. Але за результатами військових випробувань до ЗС РФ поступило не більше ніж 100 одиниць.

Свідченням того, що появу найближчим часом у військах не варто очікувати, може служити те, що російське оборонне відомство уклало контракт на поставку танків Т-90М та модернізації Т-90А. До 2027-го планується отримати близько 400 одиниць. Але і тут не все так обнадійливо. Річ у тім, що в період 2018-2019 років очікувалась модернізація 60 одиниць танків Т-90А до рівня Т-90М, але на початок 2020 року жодна машина модернізацію не пройшла. До слова, обидва танки є модернізацію радянського Т-72, хоча й глибокою.

Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко у своєму коментарі виданню «Апостроф» розказав, що, крім технічних проблем, що виникли в розробленні Т-14, у майбутньому російську армію чекають нові проблеми з цим танком.

«Т-14 дуже сирий, на його доведення потрібні колосальні кошти. Але і це ще не все. За розмірами цей танк істотно перевершує будь-який з танків РФ. Це означає, що в них немає необхідної інфраструктури для обслуговування у військових частинах. Кожна з них має переобладнати бокси під його розміри, а також підібрати техніку для обслуговування», — сказав він.

Ситуація з «Арматою», крім високої вартості й габаритів, пояснюється необхідністю продовження випробувань перспективної зброї і обережністю російського військового відомства в оцінках його можливостей, повідомляє «Військово-промисловий кур’єр».

Відзначається, що низка систем озброєння танка Т-14 «Армата» потребує подальшої апробації і дослідної експлуатації у військах. «Судячи з усього, така доробка може торкнутися силової установки, трансмісії, прицільного комплексу. Для танкової гармати належить розробити нову номенклатуру боєприпасів, включаючи керовані, з підривом на траєкторії польоту», — пише газета.

Крім того, є «питання і до керування танком його екіпажем, що перебуває у бронекапсулі, бойовою обстановкою навколо танка». Повернути капсулу, як вежу, неможливо, тому упор робиться на оптичні засоби й електроніку, які в бою можуть підвести. Все це спонукає Міноборони проявляти граничну обережність у вирішенні про закупівлі великих партій», — йдеться в матеріалі.

У травні 2020-го українське видання Defence Express проаналізувало стан справ із засобами РЕБ в російській армії. На думку експертів, в процесі розвитку сил і засобів РЕБ РФ слід виокремити такі проблемні питання.

• Як показує досвід сучасних війн і військових конфліктів, засоби РЕБ за неправильного застосування однаково відчутно впливають як на противника, так і на власні війська. В РФ зроблені певні висновки після війни в Грузії, коли процес придушення грузинських РЛС літаками Ан-12ПП одночасно впливав і на російські станції, які перебували на відстані 100-120 км від зони постановки перешкод, а наземні станції РЕБ СВ РФ однаково придушували лінії зв’язку як грузинських, так і власних військ.

Однак розв’язати однозначно цю проблему, навіть за умови підвищення рівня селекції й точності завдавання радіоелектронних ударів, РФ поки не може. Крім того, під час створення нових комплексів оборонною промисловістю не враховується той факт, що у районі конфлікту працюють і цивільні радіоелектронні засоби — канали зв’язку, які обслуговують «швидку допомогу», підрозділи МНС та поліції, які бувають безпосередньо залучені до процесу організації забезпечення діяльності військ.

• Якщо проаналізувати представлену російською промисловістю лінійку продукції РЕБ (особливо це стосується виробів компанії «КРЕТ»), то низка цих виробів є продовженням комплексів, розроблених в 70-80-х. Так, наприклад, «Красуха-2О», «Красуха-С4», «Ричаг» та «Москва-1» з’явилися у середині-кінці 90-х, але їхня реалізація загальмувалася через хронічне недофінансування.

Під час створення комплекси, звичайно, допрацьовували та вдосконалювали, але базові підходи залишилися незмінні. Більшість комплексів зроблено за одним принципом — постановка потужних шумових перешкод, що має як недоліки, так і переваги. Крім того, донедавна практично не використовували міліметровий і террогерцовий діапазони, які нині все частіше привертають увагу виробників не тільки радіоелектронного обладнання, а й високоточної зброї.

Розробникам РЕБ слід «закривати» всі ці канали, а це досить велика смуга. Значить, потрібні складніші засоби радіоелектронної боротьби, що, зі свого боку, призводить до збільшення масогабаритних показників станцій перешкод і зменшення їхньої рухливості.

• Попри заяви представників оборонної промисловості та чиновників, залежність від іноземних запчастин залишається. За приблизними підрахунками, вона становить від 5 до 10 %. Тому введені санкції проти Росії негативним чином позначилися на перспективах виготовлення серійних зразків РЕБ.

Нині триває процес заміни іноземних складових на російські аналоги з необхідними характеристиками, однак це впливає на якість продукції та її вартість. А проте, можна прогнозувати, що рано чи пізно РФ вдасться розв’язати наявні проблеми й замінити іноземні компоненти у власних засобах РЕБ.

• Є певні труднощі з браком професійних кадрів. Переважна частина працівників відповідної галузі вже має поважний вік, а молодь не зацікавлена йти на роботу із запропонованою платнею.
• Є потреба у модернізації виробничої бази підприємств-учасників держоборонзамовлення, залучених у виробництві, зокрема, високотехнологічної техніки. Відомо, що до 2015-го велика частина устаткування, яке передбачалось закупити у рамках програм технічного переозброєння підприємств, проводилась в країнах ЄС і США. Нині це неможливо.
• Унаслідок розриву відносин з європейськими країнами є проблеми з поновленням ліцензійного програмного забезпечення під час виконання перспективних НДДКР.

Зростання загрози

Підбиваючи підсумок, ситуація з переозброєнням армії РФ далека від тієї картини, про яку звітують російські посадовці. Разом з очевидними успіхами і новітніми технологічними рішеннями, йдуть такі ж очевидні провали й невдачі. Вони стосуються в основному широко розрекламованих новинок. Також завдяки санкціям, накладеним на Росію через незаконну анексію Криму і збройну агресію проти України, РФ закрито доступ до закордонної елементної бази, що негативно впливає на якість нового озброєння й може призвести до виснаження російського ОПК.

Проте переозброєння ЗС Росії справді йде швидкими темпами, адже нарощування військової міці для Кремля є одним з першочергових пріоритетів, попри руйнівний ефект на економіку держави. Адже економічна криза, що насувається на світ, призведе до скорочення видатків з держбюджету для всіх сфер. Хоча армії та ОПК РФ це торкнеться в останню чергу.

Україна має готувати асиметричні відповіді на російську загрозу. Адже масштаби й темпи модернізації збройних сил України та РФ залишаються непорівнюваними через об’єктивні причини. І не варто забувати, що Росія залишається ворожою й постійно збільшує присутність як на кордонах нашої держави, так і на тимчасово окупованих нею територіях АР Крим та Донбасу."