Про що свідчить перебазування Чорноморського флоту з Криму: Портніков пояснив, чому це загрожує новою війною

"Коли Володимир Путін ухвалював рішення про анексію Криму, мабуть, одним із важливих резонів було прагнення перетворити Кримський півострів на «непотоплюваний авіаносець», забезпечити вічне безпечне базування Чорноморського флоту Росії. Але тепер росіянам доводиться «ховати» кораблі в бухтах, про які вони вже встигли забути, — адже порт в Очамчирі не використовується для військових потреб із середини 90-х років минулого століття", — пише оглядач Віталій Портников у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"І, тим не менше, той факт, що Росія може перекинути свої кораблі з окупованої території України на окуповану територію Грузії, вкотре нагадує, що розв’язання питання безпеки Чорноморського басейну і відновлення територіальної цілісності колишніх радянських республік має бути комплексним.

До 2014 року в Україні практично не звертали уваги на той факт, що частина чорноморського узбережжя після фактичного відокремлення Абхазії від Грузії стала «нічийною», що перебуває поза правовим полем. І це при тому, що ще 2008 року Росія вирішила використати дислокований в українському Криму Чорноморський флот для війни проти Грузії. Однак той факт, що Росія Путіна — а перед цим Єльцина — фактично наплювала на норми міжнародного права і територіальну цілісність однієї з чорноморських країн, в Україні мало кому здавався загрозою.

У 2014 році Крим не тільки розділив долю Абхазії, а й був анексований Російською Федерацією. А 2022 року російські війська окупували українське Приазов’я, і зараз у Державній думі Росії збираються ухвалити закон, що оголошує Азовське море внутрішньою водоймою Російської Федерації. Фактично і Україна, і Грузія, і інші чорноморські країни виявилися сусідами піратів ХХІ століття.

В Україні вірять, що рано чи пізно питання територіальної цілісності країни буде вирішене — а отже, країна поверне собі контроль над своїми портами на Чорному та Азовському морях, над узбережжям і морськими територіальними водами. Але якщо при цьому не буде вирішено проблему територіальної цілісності Грузії, якщо російські кораблі почуватимуться в Очамчирі як у себе вдома, то, впевнений, рано чи пізно біда знову прийде на українську землю потужним руйнівним цунамі нової війни. І навпаки — якщо Грузії вдасться вирішити свої проблеми, а Україні — ні, це теж може виявитися лише тимчасовим рішенням.

Тому що справжнє рішення — це, впевнений, створення такого міжнародного порядку, в якому суверенні держави знову опинилися б у своїх визнаних кордонах, а Чорне море знову стало б морем добросусідства, а не конфронтації, морем торгівлі, а не ракет і безпілотників.

Так, звісно, такий порядок буде встановлений далеко не одразу, можливо, йдеться про роки і навіть про десятиліття. Але без повернення до «життя за правилами» розраховувати на мирне життя на берегах Чорного моря не доводиться".