"При допуску "страшних іноземців" вартість землі в найближчі кілька років могла б легко вирости до 5 тисяч доларів за гектар", - фінансист Фурса

"Наша бабуся ніколи не була багатою. Їй рідко коли вистачало грошей навіть на маленькі радості. Та може ви дозволите їй хоч наприкінці життя відчути себе людиною? Бідна українська бабуся. Дитинство якої припало на Голодомор, юність — на війну, а велика частина життя була проведена або в колгоспі, або в комуналці. Людина, яка мало бачила хорошого у своєму житті. І навряд чи розуміє, що таке жити в своє задоволення. Такій людині набагато легше зрозуміти, що життя — це страждання, і дуже важко пояснити стиль життя міленіалів", - пише фінансист Сергій Фурса у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Така людина не вірить владі й одночасно дуже довірлива. І саме захист цієї бабусі ставлять на свій прапор популісти, лицемірно використовуючи для своїх цілей. Роблячи її життя кошмаром. Цікаво, скільки таких бабусь вже вбили українські популісти? Десятки тисяч? Сотні?

Ви часто чули від популістів, що не можна робити ринок землі, адже прийдуть злісні «дехто» і задешево викуплять землю у бабусі. Або відберуть. І багато людей погоджуються, знаючи і про рейдерство, і про славні українські суди. І бажаючи захистити бабусю, обмежують її право розпоряджатися її власністю. Чи є такі бабусі, яких треба врятувати? Важко сказати. Але пам'ятається в 90-ті, коли жителі міст отримали можливість розпоряджатися своїми квартирами, звідусіль кричали, що зараз їх заберуть у всіх слабких і невинних чорні ріелтори і бандити.

Багато було страшилок. А результат в тому, що з того часу вартість квартири в Києві виросла в десятки, а то й сотні разів. І багато київських бабусь сьогодні можуть спокійно здавати свої квартири, особливо якщо вони в центрі міста, і жити в Іспанії. Мали б вони таку можливість, якби піклуючись про них свого часу заборонили ринок нерухомості? Питання риторичне.

Так, з одного боку, земля не квартира. Ще Марк Твен казав — купуйте землю, адже її більше не виробляють. Але з точки зору звичайної людини, що володіє або паєм землі, або квартирою — це одне і те ж. Якщо людина продасть квартиру — у неї її не буде. Якщо людина продасть землю — у неї її теж не буде. І не важливо, чи можна побудувати ще тисячі метрів житла, чи не можна збільшити розмір планети. Суть та ж. Щоб отримати нову землю, як і нову квартиру, конкретній людині її треба купити. Тож різниці з точки зору конкретної особистості немає ніякої. І мораторій на землю нічим не відрізняється від теоретичного мораторію на продаж квартир.

Чи є такі бабусі, яких потрібно врятувати від можливих земельних рейдерів? Можливо. Але точно є сотні тисяч бабусь, які вже померли, так і не отримавши можливість розпоряджатися своєю власністю. Скільки з них могли б вижити, якби вони мали більше грошей? Тисячі? Десятки тисяч? Йдеться про долі людей, які прожили в бідності все своє життя. І зараз вони померли. І хто знає, якби вони могли продати свій пай, то може змогли б отримати кращий медичний догляд?

Можливо, якщо б отримували справедливу вартість оренди зі свого паю, то їхнє життя було б краще, вони б краще харчувалися і продовжували б жити? Скільки коштує один, два, а то й 5 років життя людини? Чи готові популісти платити таку ціну за те, щоб продовжувати паразитувати на темі ринку землі? Як спиться фермерам, які протестують проти ринку землі, коли вони розуміють, що отримують свої прибутки за рахунок тієї самої бабусі. Паї отримали 7 млн осіб. Зараз, якщо вірити статистиці, з них вже померло близько 1 млн. Один мільйон життів. Скільки з них можна було б врятувати, якби популісти і агролоббі наступили на горло своїй жадібності?

Зараз агролоббі воює із запуском ринку землі. І їм вже вдалося послабити позицію держави. В результаті держава поки що планує ввести обмеження і закрити ринок для українських компаній з іноземними власниками. Це вигідно фермерам, тому що зменшить конкуренцію, а значить і ціну на землю. Але чомусь у цей момент всі забувають про ту саму бабусю.

За підрахунками, це рішення здатне істотно знизити ціну вже при відкритті ринку. І, звичайно ж, буде впливати на її подальшу динаміку. Простіше кажучи, ціна майже не буде рости. Тільки на відкритті ринку, умовно через рік, це знизить ціну на 10%. Близько 200 доларів за гектар. Якщо ми вважаємо, що середній пай — це 4 гектари, то всі люди, що бажають продати землю, втратять 800 баксів або 20 тисяч гривень. Це пенсія за цілий рік. Це гроші, які з кишені бабусі переходять прямо в кишеню фермера, який виходить протестувати і перекриває дороги комбайнами за 250 тисяч доларів. І в кишеню Коломойського, який першим почав кричати про те, що не можна допускати іноземців, пам'ятаючи про прекрасний досвід приватизації 90-х, коли теж роздерибанили серед своїх.

І це тільки початок. Тому що при допуску тих самих страшних іноземців вартість землі в найближчі кілька років могла б легко вирости до 5 тисяч доларів за гектар. А тепер не виросте. Це десятки тисяч гривень. І це сотні доларів додаткового доходу навіть у тому випадку, якщо бабуся просто здає свій пай. Не бажаючи його продавати. Це гроші, які могли б бути витрачені на ліки або просто свіжий хліб, ковбасу і масло, але підуть на зарплати баскетболістів, які грають в команді Коломойського.

В Україні 45 тисяч фермерів. І ми часто чуємо, що їх треба підтримувати. Але чому це треба робити за рахунок мільйонів власників паїв? За рахунок тієї самої бабусі, яку на словах всі намагаються захистити. Але де-факто прагнуть тільки пограбувати. Всіма силами затискаючи вартість землі. І згадують бідну бабусю тільки тоді, коли намагаються довести, що Україні не потрібен ринок землі і краще все залишити як є. Але стикаючись з фактом реальності ринку, тут же забувають про бабусю. Забувають, кого вони захищають, і прагнуть всіма силами обмежити доходи бабусі. Лякаючи іноземцями та рептилоїдами, лицемірно прикриваючись війною і маніпулятивними опитуваннями, в яких у жителів міст чомусь запитують, чи мають права жителі сіл розпоряджатися своєю власністю.

Скільки ще мільйонів бабусь повинні померти, перш ніж влада в Україні нарешті скасує кріпосне право для жителів сіл? Так, наша бабуся ніколи не була багатою. Їй рідко коли вистачало грошей навіть на маленькі радості. Але може ви дозволите їй хоч в кінці життя відчути себе людиною?".