"Прийшов анекдотичний голова сусідньої держави (котрий раніше старанно виконував функції маріонетки). Підтер всім шмарклі "не буде великої крові, я подбаю" - і все вирішив", - Голобуцький

"Бо вся історія продемонструвала швидше інше: Путін навряд чи щось контролює. Нахабний кримінальник просто взяв – і поставив ультиматум «позбавити державу, фактично, другої і третьої особи (міністра оборони і начальника Генштабу) під час війни». Навіть якщо тільки міністра оборони (російські фахівці вже практично утвердились в думці, що Шойґу приберуть «у зв’язку з переходом на іншу посаду, ймовірно, постпредом в Сибіру). Це все одно абсурд. А якщо це ще й отримає підтвердження (тобто, перестановки у вищих військових ешелонах все ж відбудуться найближчими днями) – то це взагалі робить ситуацію божевільною. Дрібний бізнесмен-кримінальник змусив 140-мільйонну ядерну державу виконувати його ультиматум.

Розвиток ситуації теж був не надто притомним, тотальна «кроляча нора» і Божевільні Болванщики. Просто прийшов анекдотичний голова сусідньої держави (котрий до цього моменту старанно виконував функції маріонетки). Підтер всім шмарклі «не буде великої крові, я подбаю» - і все вирішив.

Кримінальну справу проти Пріґожина за однією з найсерйозніших статей просто закрив, Пріґожина забрав разом з «Ваґнером» (з офіційно закріпленим вже «повним юридичним імунітетом із врахуванням своїх бойових заслуг» всіх вагнерівців – відкриті вдень кримінальні провадження вже скасовано щодо всіх) охороняти кордони з Україною і Польщею.

Єдине, з чим зміг таки ввіпхатись в цю тему Путін (і то не сам – просто Пєсков озвучив): нібито «його слово – гарантія можливості Пріґожина виїхати до Білорусі».

І одночасно Кремль офіційно зняв з себе будь-які підозри у навіть примарному контролі ситуації – Пєсков публічно визнав, що «не знає, де Пріґожин» (і Путін теж «не знає»). Чит. «Кремль не має стосунку до контролю безпекової ситуації, котра напряму загрожує силовою зміною режиму в державі, це не до нас».

До речі, білоруська прописка «Ваґнера» заодно знімає з Пріґожина необхідність укладати якісь угоди з МО РФ (для котрих дедлайном було якраз 1 липня). Тобто, навіть формальних поступок Кремлю з боку «Вагнера» не буде.

--

Ядерна держава не змогла змусити навіть до формальних поступок дрібне кримінальне угруповання і його голову-зека (статті «крадіжка» і «розбій»). Це якось не надто вписується у версію «хитрий план Путіна».

--

Безпосередньо переговорами займались також не Кремль, не відповідні відомства, не спецслужби – а губернатор Тульщини Дюмін. Про якого взагалі заговорили як про ймовірного наступника Шойґу. Але ближче до ночі суботи хоча би хтось як не в Кремлі, то в спецслужбах вже достатньо оговтався, щоб натиснути на Дюміна: змусили до офіційної заяви із запереченням того, ніби Дюмін взагалі мав якийсь стосунок до переговорів.

Версія «постановки з боку Пріґожина» заради реалізації якоїсь інтриги сім’ями олігархів? Теж викликає питання. Бо куди тоді приписати масову підтримку «походу на Москву по правду»? Підтримку у військах МО – не тотальну, але помітну і реальну. Підтримку окремими стратегічними підприємствами і відомствами. Ніхто не міг завчасно спрогнозувати, а тим більше домовитись про цю стихійну підтримку.

Хоча поява інформації про поширення «Вагнером» у військових підрозділах листівок серії «кидай шинель, іди домів», як і самі гасла «заколоту» як «походу до Кремля по правду», «проти поганих генералів за хорошого Путіна» все ж свідчить, що підготовка до акції була. І в тому числі ідеологічна, технічна, а не тільки військова. Тобто, це був не спонтанний крок, а все ж якийсь план, хоча би короткостроковий. Але заради чого? Відповіді поки нема.

Версія змови олігархічних сімей і частини військових середньої ланки (тих, котрі власне і «втомились від війни», бо пачками гинуть)? Якщо оцінювати добу 24 червня як певну обкатку варіанту «відмова від війни і відхід з позицій+амністія всім як компроміс» - то версія має право на існування. Випробували на «Вагнері», частині підрозділів МО і на прикордонних регіонах, проставили «+» в рядку «успішна реалізація і сприйняття в суспільстві можливі» і закрили лабораторний журнал. Цей варіант бодай пояснює відсутність якогось розвитку теми і наслідків.

Якщо зважити, що чи не цілим кремлівським пулом (і пропагандистським, і владним, і військовими) в підсумку активно поширюється одна й та сама теза «Головне, вдалось уникнути великої крові (хоча тих ** загиблих солдатіков МО шкода)», це надає додаткової ваги такому потрактуванню подій.

Таке собі «випробування працездатності запасного виходу і плану евакуації»: всі нормально сприймають розведення учасників збройного протистояння без жодних наслідків, схема життєздатна.

Але, знов ж таки, тут ніде не помітно Путіна і його ролі. Виходить, заодно випробували гіпотезу, що без Путіна все завершити а) реально, б) простіше?

В принципі, якщо Пріґожин в найближчі пару діб умовно «отримає інфаркт, все ж 62 роки» - то Путін ще має якийсь вплив у владі і в розстановці сил. Але якщо ні...

Бо по факту Пріґожин досі, до останнього продовжує вкопувати в лайно авторитет Путіна як одноосібного диктатора «рішення щодо СВО приймаю тільки я і ніхто інший»: Пріґожин не просто зник з радарів після «невдалого заколоту», а урочисто виїхав з Ростова під аплодисменти місцевих мешканців. Ті не соромились підбігати, тиснути руку, махати вслід...

«Гусари полишають місто», так би мовити. Це геть не схоже на поведінку переможеного, проти якого щойно відкривали (і закрили) страшну кримінальну справу «до 20 років в’язниці» і на втихомирення якого нібито підняли весь силовий апарат величезної ядерної держави.

==

В підсумку, питань лишилось багато – та, по факту, взагалі в усіх лишились самі питання. Але поки однозначно стороною, що програла і випустила з рук чи не всі важелі контролю ситуації, виглядає Путін".