«Пташине молоко» — не радянський винахід. Хто насправді придумав цей десерт і чому нас роками вводили в оману.

Цукерки «Пташине молоко» давно стали символом дитинства для кількох поколінь. У радянські часи вони вважалися дефіцитним делікатесом, а сьогодні продаються майже в кожному магазині. Проте мало хто знає: ані сама назва, ані оригінальний рецепт цих солодощів не мають радянського походження.

Розповідаємо, звідки взялося «Пташине молоко», чому його так назвали і хто насправді стоїть за створенням знаменитого десерту, передають Патріоти України.

«Пташине молоко»: звідки з’явилася назва і перші цукерки

Перші цукерки з ніжним білим суфле, вкриті шаром шоколаду, з’явилися в Польщі у 1936 році. Автором рецепта став Ян Ведель — власник відомої кондитерської фабрики E.Wedel.

Назва «Пташине молоко», за однією з версій, виникла без жодних міфів чи легенд. Працівники фабрики шукали образ, який би передавав головну особливість десерту — його надзвичайну легкість, м’якість і повітряну текстуру. «Пташине молоко» звучало як щось рідкісне, майже казкове — ідеальна метафора для нового смаку.

Класичний варіант цукерок мав ванільну начинку, однак згодом з’явилися й інші смаки: лимонний, кокосовий, шоколадний.

У Радянському Союзі про ці цукерки дізналися лише через десятиліття. У 1967 році міністр харчової промисловості СРСР Василь Зотов під час відрядження до Чехословаччини скуштував «Пташине молоко». Рецепт йому, звісно, не розкрили — але враження було настільки сильним, що після повернення до Москви міністр поставив чітке завдання: відтворити десерт власними силами.

Завдання виявилося непростим. Проте вже того ж року технолог Владивостоцької кондитерської фабрики Анна Чулкова змогла створити варіант, максимально наближений до оригіналу. Саме її рецепт визнали найуспішнішим, і «Пташине молоко» запустили у масове виробництво.

Фабрика випустила понад 12 тонн цукерок — удвічі більше від запланованого обсягу. Згодом рецепт поширили на інші підприємства, і десерт швидко став культовим.

Ключовою особливістю рецепта було використання агар-агару — натурального замінника желатину. Саме він забезпечував ніжну текстуру, але водночас значно обмежував термін зберігання: цукерки залишалися придатними до споживання лише близько 15 діб.

У 1990-х роках виробники почали масово змінювати технологію, замінюючи натуральні компоненти дешевшими аналогами та консервантами. Завдяки цьому «Пташине молоко» могло зберігатися місяцями — але смак уже був іншим.

Торт «Пташине молоко»: окрема історія

Окрім цукерок, у СРСР з’явився і торт з такою ж назвою. Його створили значно пізніше, а автором вважають Володимира Гуральника — шеф-кухаря московського ресторану «Прага».

Існують дві версії появи торта: за однією, Гуральник вигадав його сам у 1974 році, за іншою — рецепт був розроблений колективом ресторану в 1978-му. Незмінним залишався склад: кексові коржі, ніжне суфле з вершкового масла, згущеного молока, білків, цукру й агар-агару, а зверху — щільна шоколадна глазур.

Цікаво, що саме «Пташине молоко» стало першим тортом у СРСР, рецепт якого офіційно запатентували. Попри окремий цех і шалений попит, дістати цей десерт звичайному покупцю було непросто — він швидко перетворився на справжній гастрономічний символ епохи.